Залучення іноземних робіткиків з-за кордону - бюрократично заплутана процедура, яку роз'яснили Інформатору у Державній міграційній службі та Державному центрі зайнятості
У Державному центрі зайнятості, який підпорядковується Мінекономіки України, відповіли на запит Інформатора. Ми просили пояснити, що потрібно робити бізнесу, який хоче найняти іммігрантів з іноземних країн на українські підприємства. Покрокову інструкцію, яка передує діям у Державній міграційній службі - читайте у матеріалі.
Заступник директора Державного центру зайнятості Станіслав Павленко пояснив Інформатору план дій для роботодавців, які хочуть залучити закордонних робітників та привезти їх працювати в Україну. Раніше ми вже публікували пояснення від голови Державно міграційної служби України Наталії Науменко як найняти на роботу людей з інших країн.
Механізм та процедура видачі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні визначена розділом VII Закону України "Про зайнятість населення", а саме: статтями 42, 42-1 – 42-10. Документи для отримання дозволу подаються роботодавцем або його уповноваженим представником у паперовій чи електронній формі в один із таких способів:
Перелік документів, необхідних для отримання дозволу, визначений частиною першою статті 422 Закону "Про зайнятість населення". Це, зокрема:
Для працевлаштування окремих категорій іноземців та осіб без громадянства роботодавець додатково подає документи, перелік яких визначений частиною першою статті 42-2 Закону "Про зайнятість населення".
До заяви та документів, необхідних для оформлення дозволу, роботодавець додає документ про внесення плати за видачу або продовження дії дозволу. Розмір плати за видачу дозволу становить:
1) для дозволів, що видаються на строк до 6 місяців включно, – 3 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, встановлених законом станом на 1 січня календарного року, в якому роботодавець або його уповноважена особа подають документи (зараз - 9084 грн);
2) для дозволів, що видаються на строк від 6 місяців до 1 року включно, – 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року, в якому роботодавець або його уповноважена особа подають документи (зараз - 15 140 грн);
3) для дозволів, що видаються на строк від 1 року до 2 років включно, – 8 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року, в якому роботодавець або його уповноважена особа подають документи (зараз - 24 224 грн);
4) для дозволів, що видаються на строк від 2 років до 3 років включно, – 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 1 січня календарного року, в якому роботодавець або його уповноважена особа подають документи (зараз - 30 280 грн).
Довідково: прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028 грн. Розмір плати за продовження дії дозволу зменшується на суму в 1 прожитковий мінімум від розміру плати за видачу дозволу на відповідний строк.
Регіональний центр зайнятості приймає рішення про видачу дозволу протягом 7 робочих днів з дня отримання заяви та доданих до неї документів. Дозвіл, у залежності від категорії іноземного найманого працівника, може бути виданий зі строком дії від півроку до 3 років. За наявності підстав дія дозволу може продовжуватися необмежену кількість разів.
Роботодавець зобов’язаний укласти з іноземцем трудовий договір (контракт) упродовж 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, регіональному центру зайнятості.
Законом передбачено відкликання дозволу за несплату роботодавцем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом 2 місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства.
Що потрібно зробити у Державній міграційній службі України для отримання дозволу на роботу іноземців в Україні - читайте тут. Але спершу слід зробити те, що вимагає Державна служба зайнятості.
Станом на кінець листопада 2025 року в Україні працювало законно 11 346 іноземців та осіб без громадянства з посвідкою на проживання. Серед них представників Індії було 659 осіб, а з Бангладешу та Пакистану - по 4 особи. Реальна ж кількість громадян з цих країн більша, бо в Україні ще є іноземні студенти, які приїхали навчатися у вітчизняних закладах вищої освіти та паралельно можуть десь працювати.
У Державному центрі зайнятості з початку 2025 року до середини грудня видали дозвіл на працевлаштування 817 громадянам Індії та 558 громадянам Бангладешу. Найбільше дозволів видано минулого року громадянам Туреччини (1294), Узбекистану (868), а ще серед лідерів Азербайджан (545) та Китай (464). Всього іноземцям з 1 січня по 15 грудня 2025 року видали 7033 дозволи на роботу в Україні. Найбільше іноземців в Україні станом на кінець 2025 року (за даними ДМС) працювало з Туреччини (1930 громадян), Узбекистану (1157 громадян), Китаю (731 громадянин), Азербайджану (692 громадянина) та Білорусі (666). Серед екзотичних країн чимало людей приїхало працювати в Україну з Таїланду (296), Колумбії (150), Еквадору (76), Бразилії (60), Індонезії (36). А ще навіть працюють 207 громадян Російської Федерації.
У лютому 2026 року правоохоронці ліквідували схему незаконного ввезення в Україну іноземців через Молдову. Нині ділкам загрожує до 9 років позбавлення волі.
Фігуранти реєстрували на іноземців приватні підприємства та виготовляли фальшиві документи, які потім слугували підставою для отримання віз, перетину державного кордону та оформлення посвідок на тимчасове проживання. Іноземцям пропонували легалізацію під прикриттям волонтерства без фактичного виконання роботи, а за «послуги» вони сплачували до 100 тисяч гривень частинами.
У вересні 2025 року Інформатор писав, що на Київщині викрили схему з незаконного переміщення до України громадян Узбекистану. Їх перетворили на, фактично, безправних рабів. Йдеться про організацію примусової праці у одному з фермерських господарств Київської області узбекистанців - їх тримали у нелюдських умовах, і навіть забороняли відвідувати вбиральню, створивши "туалетний графік".