Слідом за Іраком та Йорданією, Руанда відкликала підпис під комюніке Саміту миру — чому це добре
Гарячкова та болісна реакція Росії на рішення форуму у Швейцарії, а також роздратованість Китаю, можуть свідчити не лише про поразку на важливому фронті Гібридної війни, але й бути передвісниками суттєвих зрушень в царині міжнародної безпеки
Руанда стала третьою країною, яка відкликала підпис під комюніке Саміту миру. Ця відмова є знаковою, оскільки вказує на зусилля, яких докладає Китай та Росія для дискредитації форуму. Наслідки Глобального саміту миру є набагато болючішими для Кремля, ніж здається на перший погляд, адже фактично він зазнав поразки в просуванні своїх пропагандистських наративів, які виставляли РФ жертвою агресії Заходу. Втім гарячкова реакція Росії та Китаю на результати саміту може також свідчити про набагато важливіші зрушення в системі міжнародної безпеки — перезавантаження Організації Об’єднаних Націй.
Квола рука Кремля
Донедавна в українців слово «Руанда» асоціюється з оскароносним фільмом Террі Джорджа «Готель "Руанда"». У ньому розповідають про геноцид, який влаштувала одна народність цієї країни проти іншої. На жаль, мало хто знає, що з того часу в країні відбулося чимало позитивних змін. До прикладу, завдяки політиці уникнення дискримінації, у них найбільша на планеті частка жінок у парламенті — аж 60 %. А ще уряд країни став першим у світі, який заборонив пластикові пакети. Але Руанда не зникає зі сторінок українських ЗМІ через інше: вона стала третьою країною після Йордану та Іраку, яка відізвала свій підпис від фінального комюніке Саміту миру.
Форум, який відбувався у Швейцарії 15–16 червня українці розцінюють досить стримано. Радше більше плюсів — вдалося зібрати майже сотню делегацій з усього світу, при чому, на високому рівні. Є мінуси — Китай так і не прибув, через що зникла остання надія залучити його на сторону цивілізації. Індія, Південна Африка та Саудівська Аравія відмовилися підписувати підсумкове комюніке, що й не дивно, зважаючи на їхнє партнерство з Росією по БРІКС.
Початковий документ підтримали 80 країн. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк зауважує, що документ є «відкритим». Столиці мають змогу доєднатися, або вийти з нього, тож ми, можемо побачити й інші зміни, перш ніж його офіційно опублікує Швейцарія. У кожної країни свої мотиви: десь спрацював економічний та дипломатичний тиск Китаю чи РФ, десь їм загрожують дестабілізацією. Але спершу погоджуватися, а тоді змінювати рішення — це останнє діло, приниження, яке послаблює авторитет будь-якого уряду.
За всієї поваги до цієї чудової східноафриканської країни з трагічною історією, голос Руанди не є настільки потужним у геополітиці, як позиція тієї ж Угорщини чи Туреччини. Показово, що Будапешт та Анкара, попри всі загравання з Москвою, документ таки підписали. Реакція Кремля, те як пропагандисти намагаються використати кожен момент, аби послабити значення саміту, зусилля російської та китайської дипломатії спрямовані на його дискредитацію, дуже інтригують.
Про що йдеться РФ та Китаю?
Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень вважає, що дії Кремля є запізнілими й Саміт миру вже став серйозною перемогою України та Заходу. Тепер їм доведеться пожинати гіркі плоди.
«Заяви Росії, що, мовляв, «нам байдуже, що там відбувалося» — нечесні та брехливі. Росії, без сумніву, важливо це. Росія діє нахабно, намагаючись дискредитувати цей форум, але, у цілому, це вже нікого не цікавить. Сам факт, що спершу підписали, а тоді відкликали, свідчить швидше про проблеми цих країн, а не наші», — заявив пан Ігор.
На його думку, Кремль правильно робить, що переймається цими загрозами. Підписи під фінальним рішенням майже 80 країн з усієї планети засвідчують, що Росії завдали серйозного удару в інформаційній війні, зокрема на Глобальному Півдні.
«Це делегітимізація російських наративів, підтвердження того, що Росія є агресором. Весь саміт, за великим рахунком, був спрямований саме не це, щоб отримати ширшу коаліцію, ніж лише країни Захід. Росія використовує аргументи про боротьбу із західним імперіалізмом, граючи на ресентименті, хоча б тих самих арабських народів… Їм було важливо не допустити країни Глобального Півдня до ухвалення самостійних рішень, щоб усе сприймалося через призму поглядів Росії та Китаю», — каже експерт.
Пан Ігор додає, що Пекін, який має власну «мирну ініціативу», дуже дратує, що й Україна та інші країни не погоджуються з його баченням «розв’язання питання». Про втрату контролю над Глобальним Півднем, звісно, говорити не можна — занадто потужним є вплив Піднебесної, але Китай не хоче допускати навіть ослаблення впливу.
Пан Ігор Семиволос зазначає, що Саміт не позначиться безпосередньо на перебігу бойових дій. Водночас зусилля Кремля, спрямовані на подолання негативних наслідків на дипломатичному та інформаційному фронті цієї гібридної війни, обмежують ресурси та увагу Москви, що, безумовно, є позитивом.
Можливо, йдеться про щось ще масштабніше
Коли президент Франції Емануель Макрон, сидячи в одній із затишних зал Єлисейського палацу, запропонував європейським лідерам хоча б замислитися про відправлення західних військ на допомогу Україні, це сприйняли мало не як дурний жарт. У кращому разі говорили про піар амбітного політика. Уся логіка тогочасного ухвалення рішень базувалася на тому, що Кремль має знати, що зі сторони Заходу йому нічого не загрожує.
Але вже за кілька місяців «стратегічна невизначеність» стала мейнстрімом політичної думки в ЄС та у США. Досвід показав, що ніщо так не послаблює апетити авторитарного блоку, як нагадування, що ядерна бомба є не лише в них. Чимраз більше столиць доєднуються до ініціативи Макрона з відправки інструкторів. А шеф НАТО Єнс Столтенберг говорить, мовляв, треба наростити ВПК та вивести на бойове чергування побільше ракет із ядерними боєголовками, щоб у Китаю та РФ не виникало спокус на власний розсуд змінювати кордони.
Ініціатива з Глобальним самітом миру, попри певний скепсис, теж може перерости в щось більше, вважає політичний експерт Володимир Цибулько. Він зазначає, що в авторитарному блоці ключова роль належить Китаю і це саме він намагається послабити дипломатичні зусилля Заходу.
«Мені здається, це не зовсім про Саміт миру, а про майбутнє перезавантаження ООН. Тому так доволі скромно "українське питання" в комюніке було звужене. Мені здається, що Пекін якраз відчув, що це підготовка до майбутнього перезавантаження ООН і він спорадично смикає всіх, хто економічно залежний від Китаю. Економічно залежних від Росії не так багато в Африці, а від Китаю на сьогодні якраз багато», — каже експерт.
Пан Володимир зазначає, що подібні комбінації ніколи не бувають «одноходівками». Завжди є низка кроків, які розігрують різні політичні гравці, але які в підсумку мають призвести до бажаного результату. Комбінація з Глобальним самітом миру дотична не лише до питання російсько-української війни, але і вцілому до питання глобальної безпеки.
Реформа ООН давно стоїть на порядку денному. Система безпеки, вибудована після Другої світової, більше не працює, через позицію країн із правом вето в Радбезі організації — Росії та КНР. Захід зайшов у глухий кут у намаганні зрушити ситуацію з місця. Нема сумніву, що якщо Пекін вирішить атакувати Тайвань чи інших союзників США в регіоні, ООН буде безпорадною, як це відбувається під час російсько-української війни.
Показовою є відсутність вищого керівництва ООН на саміті у Швейцарії: генеральний секретар Антоніу Гуттеріш відмовився без пояснення причин, як і очільник МАГАТЕ Рафаель Гроссі, хоч на саміті розглядали якраз питання ядерної безпеки. Зважаючи на те, що, як виявилося Міжнародне агентство з атомної енергії фактично допомагало Ірану збагачувати збройний уран, із цією організацією явно щось не так.
Можливо, колективний Захід вирішив розрубати цей Гордіїв вузол. Принаймні войовнича риторика не лише прем’єр-міністрки Італії Джорджи Мелоні, але й такого «голуба», як канцлер Німеччини Олаф Шольц, свідчить, що Захід налаштований рішуче. Ми не знаємо левової частки того, що відбувалося за лаштунками форуму у Швейцарії та саміту G7 в Італії, але, ймовірно, знають Путін та Сі Цзіньпін. Тому ми й спостерігаємо стільки незрозумілих ультиматумів та дивних реакцій, як от ініціатива вождя росіян розпочати переговори для створення «двосторонніх та багатосторонніх гарантій колективної безпеки в Євразії».
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
