Метод бумераскінгу: у вас точно є подруга, яка так робить – і ось чому це страшенно дратує
Іноді люди просто хочуть побалакати про себе, але бумераскінг не найкращий спосіб це зробити
Ви коли-небудь ставили комусь запитання з єдиним наміром – аби вам відповіли, і ви змогли розповісти про себе. Виявляється, для цього є назва: бумераскінг. Нове дослідження вивчило, що саме являє собою ця звичка розмови, яка часто дратує. А також чому люди це роблять, і які наслідки це має, про це йдеться в матеріалі IFLScience.
Термін "бумераскінг" стосується запитання, яке діє так само, як бумеранг – воно призначене для швидкого повернення до людини, яка його кинула. За словами дослідників з Гарвардської бізнес-школи та Імперського коледжу Лондона, існує три типи так званих "бумерасків".
По-перше, є запитання-хвальство – це коли хтось задає запитання, а потім розкриває щось позитивне. Прикладом цього може бути ситуація, за якої хтось запитує вас, що ви отримали на Різдво, і у відповідь на вашу відповідь надає перелік усіх дорогих подарунків, які отримав він сам.
Другий тип – питати-скаржитися, коли хтось задає запитання, а потім говорить про щось негативне. Наприклад, запитує про чужу відпустку лише для того, щоб поскаржитися, що у власній все було зіпсовано дощем.
Нарешті, є обмін запитами. Це запитання, за яким слідує нейтральне розкриття – автори дослідження наводять приклад того, як хтось хоче поділитися своїм дивним сном і для цього питає когось, що йому сниться. Але це все одно здебільшого зроблено з наміром, щоб той, хто запитує, сам розповів про свої сновидіння.
Дратує, правда? Чому ж люди це роблять. Щоб з’ясувати це, вчені перейшли до суті та запитали самих бумераскерів у рамках опитування, яке заповнили 155 учасників. Вони виявили, що деякі учасники вважали, що попереднє запитання за темою змусить їхніх співбесідників відчути себе більш включеними в розмову.
Інші вважали, що якби вони прямо говорили про те, що хотіли, це порушило б норми розмови. Тобто, іншими словами, для таких людей, це тип побудови розмови. Вони питають вас про щось, а потім перебивають на півслові і розповідають свою історію. Така нитка розмови здається їм більш логічною.
Та, незважаючи на найкращі наміри, бумераскінг зазвичай залишає щось на кшталт кислого присмаку в роті людини, до якої його застосовують. Бумераскери вірять, що залишають позитивні враження. Та на практиці їхнє рішення поділитися власною відповіддю, а не вислухати думку свого співрозмовника, здається егоцентричним і байдужим до чужої точки зору.
Врезультаті люди сприймають бумераскарів як нещирих і віддають перевагу співрозмовникам, які прямолінійно саморозкриваються і не перебивають. На щастя, може бути просто вербальний бумер із запитом "протиотрути". Психологи пропонують просто вести свою думку далі, якщо хтось намагається вас перебити. Це має спрацювати. А якщо не спрацює, чи потрібен вам такий співрозмовник.
При цьому в якийсь момент саморозкриття після власного запитання стає не тільки допустимим, але й важливим для взаємної участі та балансу в розмові чи стосунках загалом, кажуть психологи. Але комфорт спілкування криється в балансі, а перебивати інших – просто негарно.
Зараз читають на Інформаторі
