Чому вас дратує власний голос, записаний на плівку
Під час прослуховування запису самого себе різниця може бути разючою
Факт, що багатьом запис власного голоса здається неприємним, – але чому. Відповідь полягає в різниці між звуком, що передається повітрям, і звуком, що передається через вібрацію черепа. Японські вчені встановили, коли ви говорите, ви чуєте звук у вухах через вібрацію в черепній коробці, а також через вібрацію в повітрі, яка потрапляє на вашу барабанну перетинку.
Коли ж ви прослуховуєте свій запис, звук вашого передається виключно повітрям, що надає йому зовсім іншої якості, пише IFLScience. Отже, звукові хвилі подорожують повітрям і потрапляють у наше вухо через слуховий прохід, на барабанну перетинку. Вона передає ці коливання до трьох крихітних кісточок, розташованих глибоко всередині нашого вуха, відомих як слухові кісточки – молоточок, наконечник і стремечко.
Вони направляють вібрації до вушної раковини – спіралевидного органу, схожого на мушлю равлика, яка перетворює вібрації в електричні сигнали. Потім сигнали надсилаються слуховим нервом до мозку, де вони сприймаються як звуки, які ми знаємо.
Звук, що передається через кістку, працює дещо інакше. Замість того, щоб поширюватися по повітрю, звук поширюється у вигляді коливань через скроневу кістку черепа безпосередньо поруч із вушною раковиною, яка перетворює ці коливання в електричні імпульси. Це причина, чому ви все ще чуєте, як наспівуєте, навіть якщо засунули пальці у вуха. Цей гул передається як вібрація, що проходить через ваш череп.
Обидва способи слуху в кінцевому підсумку передають однакову інформацію через вібрації, однак вони наділяють звук дещо різними тональними якостями. Запис власного голосу може здатися пронизливим і дивно високим порівняно з м’якими, більш глибокими тонами, які ви зазвичай чуєте всередині. Отже, насправді, ваш голос вищий, ніж ви його чуєте. Ось чому ваш голос здається набагато глибшим, коли ви говорите, притиснувши пальці до вух.
Дослідження, проведене в 1966 році, показало, що люди зазвичай негативно реагують на звук власного голосу, але не ставляться так до голосів інших. Слухаючи чужий запис голосу, учасники більше зосереджувалися на таких аспектах, як граматика, синтаксис і особистість. Однак, коли мова зайшла про їхній власний голос, увага перейшла на якість і тон запису. Зрештою, ми завжди найсуворіші критики до себе самих.
