Заборона Telegram та військова цензура не врятує мобілізацію: у чому неправий Потураєв та інші депутати

Після того, як у США вирішили заборонити Tik Tok, Україні варто заборонити Telegram. Таку думку висловив Микита Потураєв, голова комітету ВР з інформполітики в інтерв'ю Telegraf. Він каже: Telegram не співпрацює з українською владою, не забороняє канали з антиукраїнською пропагандою. Як приклад Потураєв наводить публікації відео із співробітниками ТЦК, які затримують громадян. На його думку, це шкодить мобілізації. У його заяві видно розгубленість представників влади перед фактом: попри ухвалене нещодавно нове законодавство, Україна може провалити кампанію з мобілізації. Неможливо говорити про владу в цілому, але принаймні нардепи плану протидії цій загрозі не мають. Окрім, звісно, намагання щось заборонити.

Мобілізацію зриває російська пропаганда

Те, що пропаганда ворога заважає мобілізації, безперечний факт. Але депутати, такі як Потураєв, певно розуміють, що пропаганда не народжується на порожньому місці.

Не всі пропагандистські активності Росії однаково успішні. Взяти, наприклад, кампанію про те, що «президент нелегітимний» після того, як цьогоріч весною не відбулися вибори.

Ця історія, всупереч тому, що її активно просували проросійські медіа, блогери та канали, не приживається. Бо соцопитування показують: більшість українців були проти виборів під час війни. Усі політичні партії України підписали меморандум про те, що до перемоги вибори є недоцільними. Тобто у суспільстві є консенсус із цього приводу. І жодна ворожа пропаганда порушити цей консенсус не змогла.

Інша річ – мобілізація. Росія розгойдує тему несправедливої мобілізації, але факти вона не вигадує. Принаймні, вигадує не всі факти. І Потураєв цього не заперечує:

«Знайти (треба - ред.) того, хто цілеспрямовано (може, навіть не за російські гроші), але день за днем пише, що всі ТЦК корумповані, хапають людей на вулиці, відправляють людей без підготовки на фронт, що є брехнею. Дійсно, є окремі випадки, за якими завжди йдуть відповідні висновки. Не всі вони викриваються командуванням або спецслужбами. Іноді й громадськість підказує. Але писати на основі п'яти чи семи випадків, що геть вся система така, і ТЦК — це жах, і тримайтеся подалі від ТЦК, то ти — йолоп або російський агент», - каже Потураєв в інтерв’ю Telegraf.

Окрім Потураєва, низку резонансних заяв про дезінформацію та фейки зробив Ярослав Юрчишин, голова комітету ВР зі свободи слова. І він також у всьому звинувачує пропаганду. Щоправда, відповідальність покладає переважно на власників мереж:

«Ключова історія – це взаємодіяти не так з каналами, як з адміністраціями мереж. Тоді вже буде можливість блокувати певний контент, як це відбувається на Facebook або YouTube, - каже Юрчишин в інтерв’ю РБК-Україна. – До того ж немає інформації про те, що Дуров відмовився від російського паспорту. Він зараз є громадянином ОАЕ, але це не передбачає відмови від російського громадянства. Тобто, ймовірно якийсь контроль над Telegram з боку Росії є і ми не маємо гарантії, що вся інформація окремих людей там під захистом і не видається секретним службам РФ.»

Чому неправі Потураєв та інші

У словах Потураєва помітна суперечність: спершу канали у нього пишуть день за днем про те, як ТЦК викрадають людей на вулиці. Потім він каже, що мова лише про 5-7 поодиноких випадків. Питання тут саме в кількості: випадків значно більше. Інакше про що пишуть кожен день всі ці канали?

Велика кількість випадків порушення закону при мобілізації впливає на суспільні настрої. Це цілком логічно. Випадків несправедливої мобілізації стало забагато. Навіть якщо вони набувають розголосу, нічого не повідомляється про покарання винних.

Ось простий приклад: 23 квітня стало відомо, що на Закарпатті помер мобілізований із епілепсією. Це не фейк та не ІПСО, Закарпатський ОТЦК та СП цей факт підтвердив. Людина померла від нападу епілепсії по дорозі до навчального центру. Тобто чоловік пройшов ВЛК, був визнаний придатним, незважаючи на те, що епілепсія згідно із законом – це білий квиток.

За ідеєю, навіть якщо командування чи спецслужби не хочуть розголошувати те, яку відповідальність понесли лікарі, які визнали людину придатною до служби у цьому чи схожих випадках, то Потураєв тут має вступити зі спецслужбами в дискусію. Тому що це і є інформполітика: усі мають знати, що несправедливі висновки лікарів матимуть належну оцінку. У тому числі про це мають усвідомлювати інші працівники ВЛК у всій країні. Вони мають знати, що нестимуть відповідальність за свої рішення.

Є й інші факти, за якими бракує розголосу та висновків з боку держави:

• Військовослужбовці, у тому числі тяжко поранені, контужені, у окремих випадках не отримують належного лікування, їх не комісують, але воювати вони теж не можуть. Їх виводять на утримання у сміховинні 200-500 гривень на місяць. Держава не виглядає стурбованою у зв'язку з цим питанням. Немає жодних публічних заяв чи розправ над чиновниками, зокрема чиновниками від Міноборони, які це допустили.
• Виплати загиблим на фронті не призначаються чи затримуються. У соцмережах є купа пабліків і каналів, де описані численні подібні випадки. Так, вони можливо поодинокі, кожен є особливим випадком. Але невигадані герої розповідають журналістам свої історії, а реакції держави немає чи вона невідома.
• Немає показових процесів над командирами, які допустили загибель значної частини особового складу у своїх підрозділах. А тим часом навіть у «совку» командири відповідали за значні втрати. Звідси легенди про м'ясні штурми – чи це не завжди легенди.
• Ми добре знаємо про трагічні історії з фронту, загиблих, тяжко поранених. Але немає позитивних історій героїв війни. Пам'ятаєте, у 2022 році був привид Києва? Або хоча б пес Патрон. Нині немає таких історій, немає відповідної міфології.

Все це впливає на громадську думку. Тому в українському суспільстві значна частина громадян відмовляється служити, перетворилася на ухилянтів. Причини лежать у площині державної інформполітики.

Складається враження, що чиновники та державні діячі, які повинні формувати державну інформполітику, у тому числі адекватно відповідати на російську пропаганду, зайняті чимось ще. А коли їх запитують, чому так сталося з настроями українців, вони нарікають на Telegram та пропонують садити тих, хто поширює інформацію про несправедливу мобілізацію.

Мирні переговори, як альтернатива мобілізації теж є російським ІПСО

А що ж російська пропаганда? Вона, зрозуміло, грає активну роль у підриві довіри до мобілізації. Вона також підкидає людям "придатні альтернативи". Наприклад, не хочеш воювати – відстоюй мирні переговори. Типу, Україна війну не виграє. Ті, хто хотів на фронт, вже скінчилися - давайте домовлятися. Наслідок у тому, що майже половина українців, за даними соцопитування Рейтинг, вже у грудні 2023 року вважала переговори з Росією за участі третіх країн найімовірнішим сценарієм завершення війни.

Інформполітика держави полягає в тому, щоб пояснювати, чому переговори неможливі і різні миротворці – це зло. Це дуже просто: якщо зараз запросити переговори, вони пройдуть за російським сценарієм. Україні не дадуть вступити до НАТО (план Ердогана) і, швидше за все, суттєво обмежать військовий контингент (умови переговорів у Мінську, а потім у Стамбулі).

Після війни Україну, яка залишиться зі знекровленою економікою та зруйнованою інфраструктурою, врятували б іноземні інвестиції. Але їх не буде без надійних гарантій безпеки. Членство в НАТО є якраз такою надійною гарантією. Усі спроби пошуку альтернатив не мають успіху.

Це значить, повернуться злидні 90-х: немає роботи, інфляція, перебої зі світлом, все зруйновано. Ви такого миру хочете?

Все це треба повторювати регулярно, аби люди усвідомили. Натомість найпопулярніша новина за останні півроку щодо завершення війни – це слова Арахамії про те, що в Стамбулі Росія усього-то просила нас не вступати до НАТО.

Новина, як кажуть, пішла у народ. Значна кількість українців упевнена, що Україна прорахувалася, не домовившись із Путіним у березні 2022-го. Це також провал державної інформполітики. І тріумф російської пропаганди.

Ніхто не винен – але так сталося

Заборона Telegram не виправить ситуацію. Це ясно всім, хто має справу з медіа. Є творці контенту, які вгадують запит читачів чи глядачів. І є майданчики, на яких розміщується контент. Заборона одного майданчика призведе до того, що той самий контент з'явиться на інших. Людям просто доведеться змінити звички. Військова цензура може спричинити пресинг легальних журналістів.

Але анонімних авторів, тим паче, тих, хто створює контент для російського ІПСО, військова цензура не торкнеться. Вони у Москві, Відні - коротше, поза досяжністю.

Інша справа – адекватна інформація на противагу чуткам, пліткам, домислам та брехливій пропаганді. Цього нема. Кажуть, телемарафон – єдине, що є, і він зжив себе. Чому цього нема?

Основна версія в тому, що в 2022-23 роках всі вірили: війна скоро закінчиться. Можливо, вирішальним мав стати український контрнаступ улітку 2023 року, але він виявився невдалим. З позиції того, що війна триватиме обмежений термін – рік чи два – можливо всі ці питання були не на часі. 

Але зараз всі усвідомили, що війна буде піде у довгу. Інформполітики на такий випадок не встигли вигадати. Тут ніхто не винний. Хоча відіграла роль імовірно відсутність об'єктивної інформації. Саме час заповнювати цю прогалину. Політика заборони нам нічим не допоможе. Вона взагалі видається абсурдною в сучасному світі.