Режисер стрічок «20 днів у Маріуполі» та «2000 метрів до Андріївки» розповів, що йому допомагає втримуватися, коли він знімає трагедії військових та цивільних
Володар Оскара режисер документальної стрічки «20 днів у Маріуполі» та «2000 метрів до Андріївки» Мстислав Чернов, якого вдруге від України висунули на цю премію розповів, як він стикнувся з тою ж самою проблемою, що і Зеленський. Також він пояснив, навіщо свій новий фільм він зняв гіперреалістично, де глядачі побачать справжню війну з кров’ю та брудом. Та поділився, як українців зараз сприймають на заході. Про все це він розповів в інтерв'ю Марічці Падалко.
Після зустрічі Зеленського з Трампом у Білому домі питання про костюм стали мейнстрімом. Але задовго до нашого президента, не уникнув такого ж питання і Мстислав Чернов, у котрого постійно відбуваються зміни. Наприклад про те, що він вдруге висувається від України на Оскар він дізнався в той момент, коли приїхав зі своєю знімальною групою знімати рятування людей з під завалів після атаки на Київ. Так і з костюмами - вчора в окопі на передовій, а завтра на кінофестивалі, де показується його фільм.
“У тебе в голові та червона доріжка, а ти з окопа вилізаєш, сідаєш в машину, летиш, прилітаєш туди, а тебе питають: "Мстислав, де твій костюм?" А я струшую з себе окопний пил…
На кінофестивалі було автепаті, я теж туди приїхав. Там багато зірок вишикувалося на червоній доріжці, як раз актори серіалу “Ведмідь” були. Всі класні люди, з усіма познайомилися. Я заходжу, п’ю чай, до мене хтось підходить і питає: “Ви чий охоронець?” А я був вдягнутий у звичайну куртку”, - посміхаючись каже Чернов.
Це вже друга документальна картина Чернова про війну в Україні і він вже знає як західна публіка сприймає такі фільми.
“Я намагаюся не фокусуватися на своїх почуттях і не думати, що я відчуваю. Особливо коли ти знімаєш кіно або його монтуєш. Тобі потрібно не просто перенести туди глядача, а щоб він відчув те, що відчувають герої. Пріоритет завжди це почуття військових, цивільних, людей котрих ти показуєш в фільмі. А твої почуття другорядні. Якщо ти як режисер будеш говорити про свої почуття ти будеш їх насаджувати.
Сучасна публіка не любить моралізаторства та радикальні точки зору, а вони саме такі з усіх боків. Вони не люблять, коли приїжджають українці і намагаються розказати їм, що треба думати і відчувати. Це все треба робити обережно. Ми для них радикальні, а як ще боротися за свою свободу і виживання. Якщо ти не робиш цього радикально, то ти за нього не борешся - тебе просто вбивають”, - розповідає режисер.
Це вже шоста війна яку знімає режисер, але напевно “2000 метрів до Андріївки” найжорсткіше його кіно. Але саме такий фільм, на його думку, люди мають подивитися, бо розрив між військовими та суспільством в Україні та й світі росте.
“Я завжди ставлюся зі скепсисом до того, що кажуть військові. І це не просто так. За останні шість війн на яких я побував у мене виріс цей скептицизм. Він потрібен, щоб кіно було глибшим, щоб характери героїв розкрилися. Якщо ти будеш в усьому з ними погоджуватися, то вони ніколи тобі не скажуть, що їм насправді важливо.
Саме завдяки тому, що бійці ніколи не сумніваються моє рідне місто Харків і багато інших не окуповані. Наше суспільство зберегло свою єдність саме тому, що військові не ставлять під сумнів варто чи ні. Саме тому стиль фільму “2000 метрів до Андріївки” гіперреалізм. Ми беремо глядача і кидаємо його в окоп. Вони разом з бійцями мають пройти цю дистанцію.
Це абсолютно необхідно для українського суспільства розуміти через що проходять українські військові. Коли ми зустрічали бійців, які поверталися головне про що вони говорили: “Я не хочу їхати до дому, не хочу їхати до Києва, тому що відчуваю, що люди мене не розуміють”. Тому питання дистанції між суспільством і військовими це принципова тема фільму”, - вважає Чернов.