Невідомі особи шляхом блокування SIM-картки Київстар заволоділи нею та здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування
Жінка тривалий час користувалася номером Київстар, але під час її перебування в Бельгії невідомі особи заблокували SIM-карту. Крім того, на неї оформили кредити на загальну суму 21 847 гривень. Про це йдеться у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, опублікованому 2 червня 2025 року.
11.10.2024 року на Єдиний портал державних послуг Дія жінці надійшли повідомлення про оформлення договорів позики. Тривалий термін користувалася абонентським номером «Київстар» та не передавала його іншим особам. Невідомі особи шляхом блокування вказаної SIM-картки з вказаним вище номером заволоділи нею та здійснили від її імені реєстрацію на онлайн-сервісах кредитування. З незаконним використанням персональних даних та вказаного абонентського номера телефону 11.10.2024 року невідомими особами було оформлено три онлайн-кредити на її ім'я та переказано кошти на невідомі для неї рахунки (банківські картки). Оскільки у цей період перебувала закордоном у Бельгії, мати від її імені 15.10.2025 року звернулася до правоохоронних органів з заявою по факту вчинення відносно неї неправомірних дій з боку невідомої особи, яка в період часу з 11.10.2024 року по 12.10.2024 року шляхом шахрайства із використанням електронно-обчислювальної техніки оформила три кредитні договори на загальну суму 21 847 гривень у кредитно-фінансових установах. По даному факту на підставі рапорту 19.10.2024 року було відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 190 КК України, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
25.03.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" подав відклик на позовну заяву, в якому зазначає, що кредитний договір від 11.10.2024 року укладений у повній відповідності до чинного законодавства, жінкою не вказано жодної з підстав для визнання кредитного договору недійсним або нікчемним, відтак, просить у позові відмовити.
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Її твердження, що вона не укладала кредитного договору із ТОВ "Споживчий центр" не відповідає об'єктивній дійсності та спростовується наданими суду доказами
"Dідповідачем було видано кредит саме позивачці, оскільки усі ідентифікаційні дані, зазначені позивачкою в ITC Товариства та у кредитному договорі, повністю збігаються зі звітом з Українського бюро кредитних історій. При цьому, суд зазначає, що такі дані як номер мобільного телефону, електронна пошта та місце роботи не є постійними та можуть у будь-який момент бути змінені позичальником. Ті відомості, які в силу закону ідентифікують позичальника (ім'я, прізвище, по батькові, дата народження, номер паспорта та РНОКПП) повністю відповідають даним позивача. Крім того, посилання позивача про укладання кредитного договору невстановленою особою не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачка повідомляла правоохоронні органи про зникнення у неї документів, які містять вищезазначені дані, а без наявності цих даних кредитний договір не міг би бути укладеним. Звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,не є належним доказом у справі, оскільки відкриття кримінального провадження не дає підстав для визнання укладеного договору недійсними, оскільки для отримання коштів через систему онлайн-кредитування, недостатньо зазначити лише номер мобільного телефону та контактні дані позичальника, а потрібно вчинити певну сукупність дій із зазначенням персональних даних позичальника, які були відомі лише їй. На підставі вищевикладеного, а також наданих суду доказів встановлено, що відповідачем були здійснені всі, без виключення, заходи щодо ідентифікації та верифікації позивача, що визначені вимогами чинного законодавства України, з метою встановлення особи позивача, належності їй номеру мобільного телефону та платіжної картки. Отже, твердження позивача, що вона не укладала кредитного договору із відповідачем не відповідає об'єктивній дійсності та спростовується наданими суду доказами та вищезазначеною інформацією. Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову. Підсумовуючи усе вищезазначене, вбачається, що відсутні будь-які обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам чинного законодавства України або про не укладання кредитного договору позивачем, а всі намагання позивача визнати Кредитний договір недійсним направлені лише на уникнення цивільно-правової відповідальності за кредитним договором, боргові зобов'язання за яким і досі не виконані позивачем у повному обсязі. Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачка не довела належними і допустимими доказами наявність обставин, що свідчать про недійсність спірного договору в цілому, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову", - наголосив суд.