У ПриватБанку вказують, що клієнт не виконує зобов'язання за кредитним договором
ПриватБанк виставив чоловіку борг за кредитом у розмірі 54 592 гривень. Однак він відмовляється вносити кошти, бо виписка по рахунках не є доказом укладення кредитного договору. Про це йдеться у рішенні Деснянського районного суду Києва, опублікованому 11 червня 2025 року.
30.06.2016 року чоловік звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Йому відкрили кредитний рахунок та встановили початковий кредитний ліміт у розмірі 8 тисяч гривень. Надалі кредитний ліміт збільшився до 50 тисяч гривень. Однак зобов'язання за кредитним договором він не виконує, внаслідок чого, станом на 10.03.2023 року виникла заборгованість у розмірі 54 592 гривень, яка складається: 46 705 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 7 887 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
19.10.2023 року від чоловіка на адресу суду надійшов відклик на позовну заяву. Вказана банком анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може вважатися частиною кредитного договору, що своєю чергою свідчить про безпідставність нарахування йому заборгованості та процентів за цією анкетою. У заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» АТ КБ «ПриватБанк» від 30.06.2016 року, яку банк додає до позовної заяви, не зазначено суму кредиту, про яку зазначає банк у своєму позові, а тому залишається незрозумілим, на підставі чого банком встановлено суму заборгованості по кредиту у розмірі 54 592 гривень, яку останній просить стягнути з нього. Окрім цього, у вказаній заяві також не зазначена процентна ставка, про яку зазначає банк. Він вважає, що виписка по рахунках не може прийматись судом до уваги як доказ, оскільки в даній виписці не зазначено, що дана виписка надана відносно укладеного кредитного договору від 30.06.2016 року. Банком додано розрахунки боргу, а саме: 1) розрахунок заборгованості за договором № б\н від 30.06.2016 року за період з 14.05.2018 року по 31.08.2019 року; 2) розрахунок заборгованості за договором № б\н від 30.06.2015 року за період з 01.09.2019 року по 10.03.2023 року. Розрахунок заборгованості за договором № б\н від 30.06.2015 року за період з 01.09.2019 року по 10.03.2023 року не може прийматись судом до уваги як доказ, оскільки його складено до іншого кредитного договору. Щодо розрахунку заборгованості за договором № б\н від 30.06.2016 року за період з 14.05.2018 року по 31.08.2019 року, то цей розрахунок здійснено станом на 31.08.2019 року, то кінцевим днем подання позову є 31.08.2022 року, що свідчить про пропуск банком такого строку. Таким чином, оскільки умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою, які містяться в матеріалах справи ним не визнаються та не містять його підпису, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між ним та банком 30.06.2016 року шляхом підписання заяви, та банком протиправно нараховані відсотки за кредитом у період дії заборони на таке нарахування, вважає, що позовна заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Суд відмовив ПриватБанку в задоволенні позову. В матеріалах справи відсутні докази того, що чоловік і АТ КБ «ПриватБанк» підписували договір та усі додатки до нього будь-яким способом саме 30.06.2016 року.
"Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, старт карткового рахунку відбувся 14.05.2018 року, а не 30.06.2016 року. Також, суд звертає увагу, що вказана довідка не містить відомостей відносно укладеного кредитного договору від 30.06.2016 року та не зазначено, на якій підставі взагалі відповідачу було відкрито кредитний ліміт та надано кредитні картки, тому суд зауважує, що відповідні кредитні картки є неналежним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України та не стосується предмета доказування, а саме укладення кредитного договору б/н між сторонами 30.06.2016 року та на думку суду стосуються інших зобов'язань, які не пред'явлені стороною позивача в рамках цієї цивільної справи, оскільки матеріали справи не містять підтверджуючих документів укладення кредитного договору б/н саме 30.06.2016 року і відповідно інших підписаних сторонами документів щодо вказаних кредитних зобов'язань з 2016 року. Отже, відсутність документів, які підтверджують укладання кредитного договору б/н 30.06.2016 року, який повинен був бути укладений в письмовій формі та підписаний обома сторонами, не може бути підставою для стягнення з відповідача заборгованості, оскільки не доводить факт отримання кредитних коштів (відкриття кредитного ліміту) саме з 30.06.2016 року, на які посилається позивач в позовній заяві та у відповіді на відклик. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач і АТ КБ «ПриватБанк» підписували договір та усі додатки до нього будь-яким способом саме 30.06.2016 року. Вказану анкету-заяву не можливо розглядати як кредитний договір, оскільки не можливо достовірно встановити дату його підписання, розмір наданих кредитних коштів, які умови договору, у тому числі розміри процентної ставки, суму відсотків до сплати та строк їх нарахування; строк кредитування та загальна вартість кредиту та чи були погоджені ці умови сторонами. Доказування позивача ґрунтується на припущеннях, доказів фактичного звернення відповідача до кредитора саме 30.06.2016 року - позивачем не надано. Враховуючи вищенаведене, підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволені позову слід відмовити. Разом з тим, зважаючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд роз'яснює право позивачу звернутись до суду з відповідним позовом саме з часу підписання між сторонами кредитних зобов'язань - з 14.05.2018 року з урахуванням строку позовної давності", - наголосив суд.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.