Головна екологічна страшилка минулого століття більше не актуальна
Півстоліття тому світ зіткнувся з реальним кошмаром. Він був у хмарах, в повітрі, в землі та водоймах довкола нас. Він знищив ліси в Європі та морські екосистеми в Північній Америці. Він робив їжу токсичною, а в людей викликав рак легенів, проблеми із серцем і занизьку вагу у немовлят. Цим кошмаром стали кислотні дощі, пише IFLScience.
Діоксид сірки та оксид азоту, що викидаються в атмосферу автомобілями, вугільними електростанціями та фабриками, вступають у реакцію з водою та киснем, які є в повітрі, утворюючи сірчану та азотну кислоти. Потрапивши в повітря, ці частинки можуть бути рознесені на сотні кілометрів. Зрештою вони випадають у вигляді дощу, туману або навіть кислого снігу.
У 1972 році вчені виміряли рН дощу, що випав на Білих горах Нью-Гемпшира, і виявили, що він був такий же кислий, як томатний сік, і значно перевищував межу, за якої гине вся риба. Завдяки десятиліттям досліджень проблема була значною мірою скасована. Тепер у нас є набагато більша проблема, з якою потрібно впоратися. І це нерозчинні хімікати - PFAS, яких існує 15 тисяч видів.
Нині наша атмосфера рясніє високотоксичними й штучними речовинами, що не розкладаються природним шляхом. Вони надзвичайно стійкі, а період напіврозпаду деяких з них досягає 1700 років. Інші взагалі не мають відомого періоду напіввиведення.
Йдеться не лише про штучні речі, як-от протипожежні піни чи антипригарні сковорідки. З моменту появи в 1940-х роках ці хімічні речовини поширилися всюди - вони в повітрі, ґрунті та воді, а також у дикій природі, рослинах і людях, їх можна знайти на найвищих горах, у глибоких океанах і на обох полюсах, від Тибетського плато до Антарктиди, повідомили вчені у 2022 році.
Ці хімікати містяться і в дощовій вод. Загалом це робить дощову воду скрізь, включаючи такі країни, як Африка на південь від Сахари та Південна та Південно-Східна Азія, де вона є життєво важливим ресурсом для споживання людиною, небезпечною для пиття. Це так, навіть для найвіддаленіших регіонів Землі.
PFAS можуть викликати:
Вічні хімікати - це не єдине, що обрушується на нас кожного дощового дня. У нашій воді й атмосфері також поширений пластик - його сукупно сотні мільйонів тонн, а отже, буквально маємо пластиковий дощ із пластикових хмар.
Подібно до PFAS, практично немає місця на Землі, де б не було цього сучасного напівсинтетичного дощу. Його знайшли в хмарній воді, зібраній з вершини гори Фудзі, й в пустелі у США. Пластик тепер становить 1 до 25 у дощовій воді, що напрочуд багато. Вчені були шоковані таким співвідношенням. Приблизно 4% частинок атмосфери, проаналізованих у воді, були синтетичними полімерами.
Питання впливу мікропластиків на середовище та здоров’я людей залишається відкритим. Ми знаємо, що вони можуть заважати природній поведінці тварин, і було показано, що вони виступають переносниками вірусів, навіть роблячи їх ще смертоноснішими. Хімічні речовини, які містяться в цих пластмасах, також впливають на ґрунт.
Нині очисні споруди не можуть впоратися з мікропластиком, і тому просто випускають його в навколишнє середовище. При цьому, мікропластик не є кінцевою точкою життєвого циклу пластикового забруднення – він розпадається на нанопластик. На цьому етапі він ще більше виходить з-під нашого контролю.
Те, що ми не бачимо його перед собою, не означає, що ми не вдихаємо його, кажуть вчені. Проте ми мало що можемо з цим зробити. Є способи видалити PFAS з води, але не ясно, чи можна знизити рівень нижче останніх порад щодо здоров’я.