Адвокатка Ольга Брус розповіла Інформатору, яка реклама вважається незаконною, а також чи правомірно, коли власники інтернет-сайтів блокують доступ для користувачів, у яких увімкнено плагіни Adblock (які позбавляють від необхідності перегляду реклами)
Сучасний інтернет-простір — це складне середовище, де право на вільний доступ до інформації постійно перетинається з комерційними інтересами власників веб-ресурсів. Основна монетизація більшості сайтів відбувається саме за рахунок реклами, що природно викликає два ключових питання: де проходить межа законності рекламного контенту та чи має право власник сайту диктувати користувачеві, як саме споживати цей контент, зокрема забороняючи програми типу AdBlock. На ці питання відповідає адвокатка АО "EvrikaLaw" Ольга Брус.
Відповідно до законодавства України, зокрема Закону «Про рекламу», далеко не всі оголошення в мережі є легальними. Реклама визнається незаконною і тягне за собою відповідальність, якщо вона порушує встановлені державою вимоги або посягає на права споживачів. У правовому полі до незаконної реклами в інтернеті традиційно відносять декілька ключових категорій:
1) Недобросовісна та оманлива реклама, а саме інформація, яка вводить користувача в оману щодо ціни, властивостей товару чи послуги, або ж безпідставно дискредитує конкурентів.
2) Прихована реклама, що містить матеріали, які «маскуються» під авторський контент, новини чи незалежні огляди, але насправді мають на меті стимулювання продажів без відповідного маркування (наприклад, без позначки «Реклама» або «Спонсорський матеріал»).
3) Реклама заборонених об'єктів — просування рецептурних ліків без відповідних ліцензій, наркотичних засобів, зброї, а також реклама азартних ігор з порушенням жорстких законодавчих обмежень.
4) Дискримінаційна реклама — оголошення, що містять твердження або зображення, які порушують етичні норми, розпалюють ворожнечу або містять ознаки сексизму.
Коли ж сайт розміщує цілком легальну рекламу, виникає інший юридичний аспект — конфлікт інтересів через використання блокувальників реклами. Багато користувачів вважають, що вимога сайту вимкнути AdBlock є порушенням їхніх прав на комфортне та безпечне користування мережею. Однак з юридичної точки зору ситуація виглядає інакше і базується на концепції свободи договору та захисту права власності.
Кожен веб-сайт має свої Умови використання, які за своєю правовою природою є публічним договором (договором приєднання). Власник ресурсу пропонує контент на певних умовах: доступ до інформації надається в обмін на перегляд рекламних матеріалів, які генерують дохід для підтримки роботи сайту. Коли користувач застосовує AdBlock, він фактично порушує ці умови. Відповідно, власник сайту має повне право застосовувати технічні засоби для захисту своїх комерційних інтересів — так звані «Adblock walls».
Заборона доступу до сайту з увімкненим блокувальником не порушує прав користувача, оскільки використання будь-якого приватного веб-ресурсу є добровільним. Якщо особу не влаштовують умови публічного договору (необхідність перегляду реклами), вона має повне право відмовитися від послуг цього ресурсу або, як альтернативу, обрати платну підписку без реклами, якщо сайт надає таку опцію. Певні дискусії щодо скриптів виявлення AdBlock існують лише в площині захисту персональних даних (наприклад, у контексті європейського GDPR), проте вимога вимкнути блокувальник є правомірною вимогою власника, який встановлює правила на своїй цифровій території.
Отже, правовий баланс у цій сфері тримається на двох стовпах: рекламодавці та власники сайтів зобов'язані жорстко дотримуватися законодавчих обмежень щодо змісту реклами, а користувачі повинні поважати умови надання доступу до контенту. Споживання інформації в інтернеті — це завжди негласна угода, і небажання користувача «платити» за контент переглядом реклами дає власнику законне право відмовити йому у доступі.
Раніше Інформатор зазначав, що у Мінцифри оприлюднили спеціальну інструкцію на такий випадок. Державне агентство України "ПлейСіті" (PlayCity), яке займається регулюванням ринку азартних послуг, створило інструмент, що дозволяє швидко зафіксувати порушення закону, заблокувати шкідливий контент і покарати порушників.
Скаргу можна подати через коротку форму на сайті. План дій такий:

Щодо контенту, який швидко зникає, — зокрема Instagram-сторіз - якщо ви дасте посилання, система автоматично збереже матеріал, щоб його можна було перевірити пізніше.
Фахівці оцінять матеріали і визначать, чи є ознаки порушення. Якщо порушення є - PlayCity звернеться до соцмереж з проханням заблокувати контент. Сторінки, що системно розміщують незаконну рекламу, заблокують. PlayCity співпрацює з Meta, Google, TikTok, YouTube, Viber та Twitch. Наступний етап — ідентифікація автора контенту з перевірками через державні реєстри, та заява у поліцію. А далі - суд і штраф.
На іншу нелегальну рекламу (яка не стосується азартних ігор) українці можуть відправити звернення зі скаргою до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродпотребслужби України), а у випадку шахрайської реклами - до кіберполіції. Також якщо незаконна реклама розповсюджується на популярних платформах (Google, Facebook, Instagram, Telegram) - на неї можна поскаржитися безпосередньо співробітникам цих компаній, натиснувши на "поскажритися на оголошення/рекламу" (або обравши аналогічну функцію) - після перевірки її можуть перестати показувати користувачам.