Тбілісі заполонили багатотисячні антиурядові протести, однак режим проросійського олігарха Бідзіни Іванішвілі не збирається йти на поступки
Грузію майже чотири тижні лихоманить через протести, спровоковані спробами влади прийняти антидемократичний закон про "іноагентів". Режим Іванішвілі збирається відстоювати свою позицію до кінця, однак ситуація важко піддається контролю. Обережні дії силовиків означають, що ані "Грузинська мрія", ані їхні патрони в Москві не готові до можливої ескалації. А перед громадянським суспільством Сакартвело стоїть вибір: згорнути протест, як це зробили білоруси, чи вимагати відставки влади, як цього зуміли досягти українці.
У ніч проти 13 травня багатотисячний протест зібрався поблизу споруди парламенту на проспекті Руставелі в надії змусити владу відмовитися від "російського закону" про "іноагентів". За лічені години до початку роботи парламенту силовики почали тиснути на натовп, розпочалися жорстокі сутички. Водночас відбулося засідання юридичного комітету, повідомляє "Ехо Кавказу". Представники "Грузинської мрії" за рекордні 67 секунд прийняли рішення рекомендувати ухвалення законопроєкту про іноагентів у останньому третьому читанні. Зникли останні сумніви, що 14 травня закон проголосують.
Картвели обіцяють продовжувати протест, адже переконані, що йдеться про незалежність країни. Але проросійський прем’єр-міністр країни Іраклій Кобахідзе заявив, що заради "умиротворення країни" правляча партія не відмовиться від ухвалення закону "Про прозорість іноземного впливу".
"Демонстрації, звичайно, будуть і сьогодні, і під час третього читання, і під час подолання вето (президентки Саломе Зурабішвілі — ред). Але ми все ухвалимо", — стверджує він.
Кадри з Тбілісі вражають, але чи має грузинський Майдан потенціал, який призведе до зміни влади? Щоб відповісти на це складне питання, треба мати повноту картини.
Щодо протестів у Сакартвело домінує дві основні версії. Перша стверджує, що влада "Грузинської мрії" настільки відірвана від суспільства, що подумала, ніби без проблем зможе провести законопроєкт, який торік отримав шалений опір. Згідно з іншою, Бідзіна Іванішвілі, засновник і фактичний володар "Грузинської мрії", є зрадником і діє в змові з Кремлем.
На користь першої може свідчити реакція влади на протест. Дії політиків здаються гарячковими, а самі вони виглядають розгубленими, шокованими масштабами того, що відбувається. Водночас усвідомлюють, що шляху назад немає.
Прем’єр Грузії Іраклій Кобахідзе клянеться, що у влади й у думках не було відмовлятися від євроінтеграції й заявляє, що закон про "іноагентів" дуже допоможе із цим. Бідзіна Іванішвілі говорить що США та ЄС хочуть втягнути Сакартвело у війну з Росією, але його люди, на зло всім "партіям війни", не поведуться на заклики Вашингтона та Брюсселя… й обов’язково стануть частиною цього зловорожого Заходу — вступлять до ЄС уже до 2030 року.
Якщо Іванішвілі не має за спиною Кремля, навряд він захоче влаштувати щось схоже на розстріл Небесної сотні. Ймовірно, коли ситуація стане по-справжньому загрозливою і народ буде готовий до збройної непокори, "Грузинська мрія" спробує досягти якогось компромісу.
"Ми зробили заяви, і коли вето буде пройдено, ми знову готові почути зауваження наших іноземних друзів. Якщо є якийсь аргумент, чому цей закон не приймати, ми його почуємо. Проте весь цей час ми не зможемо почути аргументацію, і, ймовірно, навіть у межах вето не буде конкретики", — натякає на компроміс мер Тбілісі Каха Каладзе, якого вважають очільником "тітушок".
Самовбивчі дії "Грузинської мрії" дійсно найлегше пояснити "стороннім втручанням" — вони нелогічні. Партії Іванішвілі пророкували перше місце на виборах, адже країна стала транспортним хабом до Росії, тож економіка зростає. Натомість опозиція донедавна була розпорошена. Ухвалення "російського закону" теоретично могло б дещо допомогти владі перемогти на парламентських виборах жовтні 2024 року. Але лише якби така очевидна атака на демократію пройшла непоміченою, про що геть наївно було думати. Натомість вона призвела до посилення опозиції, вивела громадянське суспільство з дрімоти, підкреслила лицемірство влади, яка відверто зламала слово, дане у 2023 році.
В інтересах "Грузинської мрії" логічніше було б тимчасово "забути" про невдалу й ганебну спробу підпорядкувати ЗМІ, почекати рік-два, аби пристрасті притихли. Був би час подивитися, як розвиватиметься ситуація в самій Росії, а не йти на конфлікт із Заходом. Натомість проросійський олігарх Бідзіна Іванішвілі, засновник і фактичний володар "Грузинської мрії", який був відійшов у тінь, восени 2023 року особисто повертається у велику політику. З владного табору долинають чутки, що зробив він це заради одного — ввести в дію "закон про іноагентів".
Можна припустити, що Кремль планує скористатися хаосом, а потім завдати удару по Сакартвело, до прикладу, увівши війська під виглядом миротворців, які мали б зупинити "громадянську війну". Подібний сценарій дій приписують Росії під час протестів у Казахстані у 2022 році. Є навіть версія, що у якості "втішного призу", режиму Іванішвілі повернуть контроль над Абхазією та Північною Осетією — кажуть, місцеві "еліти" дуже турбувалися із цього приводу.
"Він (Іванішвілі - ред.) на мітингу сказав таку важливу річ, що приняття закону про "іноземний вплив" нам допоможе, нас наблизить до відновлення територіальної цілісності Грузії... От хто мені пояснить що мають запропонувати, щоб можна було відмовитися від кандидатства до Євросоюзу? І тут, напевно, соціологія допомагає, тому що згідно з різними соцопитуваннями... для грузин відновлення територіальної цілісності пріоритетніше, ніж вступ до НАТО та ЄС", — казав абхазький журналіст Інал Хашиг.
Якщо така змова існує, влада Грузії зацікавлена підвищувати градус протистояння. Мають бути розстріли натовпу чи провокації, у яких стріляють уже мітингувальники. Але чому їх досі нема? Можливо тому, що навіть обмежена інтервенція, у той час, доки фронт в Україні палає, може стати непосильною ношею для РФ.
Судячи з того, наскільки відверто проросійською є риторика лідерів "Грузинської мрії" і до яких методів вони вдаються, Іванішвілі точно виконує замовлення Кремля. Впровадження закону про "іноагентів" несе чималу вигоду Путіну: не лише консервує проросійський режим у Сакартвело, але й фактично позбавляє країну статусу кандидата на членство в ЄС. Однак те, як режим Іванішвілі реагує на масштабні протести, свідчить, що щось пішло не за планом.
Можливо, Москва не розраховувала, що протести набудуть такого масштабу. Володимир Путін відомий своєю маніакальною вірою в те, що "кольорові революції" є нічим іншим, як технологією Держдепу США. Він вважає, що народ сам по собі не здатний до ініціативи. Це зіграло з ним злий жарт не лише під час Революції Гідності, але й під час повномасштабного вторгнення в Україну, коли росіяни не очікували такого опору від населення. Навряд він змінив свої переконання.
Тож якщо в котрійсь із тек йому принесли доповідь ФСБ та ГРУ, у якій зазначено, що ніякого повстання в Грузії американці не готують, економічні питання турбують картвелів понад усе, а опозиція пересварена між собою, він цілком міг вважати, що настав час остаточно повернути Сакартвело в орбіту РФ. У такому разі, якщо Іванішвілі й намагався відмовити росіян, його просто проігнорували, мовляв, кумедний грузин хоче зберегти більше самостійності.
Хаос у Сакартвело не потрібний ні Москві, ні режиму Іванішвілі, тому вони такі обережні. Але вони прорахувалися, бо народ не погодиться на "закон про іноагентів". За умов, які склалися, кращим рішенням для влади видається компромісний варіант закону: з одного боку це дасть можливість знизити градус напруги, заявити, що ініціатива не такий уже й погана, а з іншого створить додаткові можливості для подальшого закручування гайок.
Але це буде фальшивим компромісом. Насправді в картвелів є лише два виходи: через кров і сльози до свободи, як Україна, або через страх ескалації до тиранії, як це сталося в Білорусі. Сподіваємося, ціна, яку вони заплатять за волю, буде меншою, за ту, яку сплатили ми.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.