Загроза із середини: чи може путін заварити новий Майдан, як каже Зеленський?

Президент Володимир Зеленський заявив, що російська федерація готується спровокувати в Україні «Майдан-3», маючи на увазі організацію державного перевороту, як вони те розуміють. Вождь росіян володимир путін дійсно переконаний у штучності масових акцій протесту, зокрема «кольорових революцій», однак поки невідомо про якісь вдалі спроби росіян організувати всенародні повстання. Натомість кремль має значні успіхи в організації роботи пропаганди й намагається використовувати її для розколу українського суспільства. На другому році війни, для цих планів виникають сприятливі умови.

Новий Майдан, інспірований росією

Напередодні річниці Революції Гідності Президент України Володимир Зеленський заявив, що за даними розвідки кремль планує організувати в Україні «Майдан-3». Тобто путін хоче спровокувати масові протести та усунути його від влади.

«Операція називається «Майдан-3», вона має на меті змінити президента. Можливо, не шляхом вбивства. Я маю на увазі, що він змінюється. Вони будуть використовувати будь-які інструменти, які в них є. Ось така ідея, до кінця року», — розповів Зеленський.

Саме використання терміну «Майдан» у негативному контексті властиве кремлю. Це викликає асоціації – щось про «наколоті апельсини», «соросят» і сюжети про проституток для мітингувальників, які створював агент «Буратіно». З точки зору кремля, механізми «кольорових революцій» передбачають, що населення до протестів готують закордонні спецслужби. Самі ж громадяни не здатні до самоорганізації.

Звісно, таке уявлення є хибним, що довели українці, коли зупиняли БТРи коктейлями молотова. Сумний досвід організації «Антимайдану» згори є ще одним доказом на користь сказаного вище. Важко уявити за умов війни масштабний протест на кшталт Революції Гідності. То, можливо, говорячи про «Майдан-3», Зеленським має на увазі військовий переворот, який підтримає громадськість?

Тертя між владною командою та військовими є. Це заперечують, але достатньо натяків на користь протилежного: інформація від інсайдерських джерел у матеріалі Time, обурення зі сторони Банкової на статтю Валерія Залужного в The Economist; загадкове звільнення очільника сил ССО.

Навряд хтось при здоровому розумі вирішить брати штурмом Банкову і створювати якийсь тимчасовий уряд чи військову диктатуру: це означає неминучу втрату міжнародної підтримки, від якої ми критично залежні та цілковитий програш війни. Важко уявити, що бунтівників підтримає народ. Аби реалізація такого плану відбулася, влада повинна була б якось грандіозно зганьбитися так, щоб це було очевидно всім, наприклад, послати «Беркут» на мирних студентів.

Однак, якщо припустити, що вибори в Україні таки призначать, то це означає початок політичної боротьби, де єдиним потужним конкурентом владі може стати Залужний, якого, схоже, підтримає опозиція на чолі з блоком Петра Порошенка. Заяви депутатки-слуги Мар’яни Безуглої про те, що не треба робити ідола із Залужного, та недавні слова самого президента, мовляв, «якщо військовий вирішив займатися політикою… тоді він не може займатися війною», свідчать, що Банкова занепокоєна перспективою появи «українського Де Голля». І саме це є одним із тих розколів, куди забиватиме клини росія, а кремль, ніде правди діти, вміє це робити.

Як кремль набирався досвіду

Путін був під враженням від «Арабської весни» й безславної кончини друга-диктатора Муаммара Каддафі. Його налякали «Революція троянд» у Грузії та «Помаранчева революція» в Україні. З усією властивою старому чекісту тягою до конспірології, він переконаний, що вони відбулися не через те, що народ втомився від корупції, договорняків та безправ’я, а через те, що Госдеп має свої підлі плани проти росії та путіна особисто. Про «зовнішнє управління» гуділи всі російські медіа, за ними це повторювали їхні проксі в Україні, такі як NewsOne чи канал "Наш".

Можливо, путін і хотів би перейняти цей міфічний досвід американців, але про якісь проросійські «кольорові революції» невідомо. Щоправда, є бездоказова теорія, яка стверджує, що кремль розбурхував настрої в Казахстані у січні 2022 року, аби привести своїх військових у якості миротворців сил ОДКБ і встановити контроль над країною.

Є також версія, що кремль намагався маніпулювати настроями українців під час Революції Гідності, посилюючи розкол. Помічають що ключові моменти, такі як побиття студентів «Беркутом» чи розстріли, відбувалися тоді, коли, здавалося, протести затихають, або можливий діалог.

За словами розшукуваного злочинця Віктора Януковича, винуватим у цьому були істоти, напряму пов’язані з кремлем, такі, як Сергій Льовочкін. Можливо, рф хотіла спровокувати громадянську війну, а, можливо, причина у звичній для авторитарних режимів росії та Білорусі практиці силового придушення опозиції.

Хай там як, а це не тягне на спробу організувати «Майдан». Більш того, путін як вогню боїться таких рухів, остерігаючись, щоб росіяни не захотіли й собі. Але в чому кремль дійсно досягнув успіху, так це в пропаганді: частина українських громадян досі переконана, що американці провернули Помаранчеву революцію і Революцію Гідності, а окупація Криму — зовсім не акт агресії, а «порятунок російськомовних».

Навіть російські ракети над їхніми головами не доводять їм, що росія є агресором: слідом за Скабєєвою та Соловйовим вони тихцем повторюють, що «це все американці» й «путін не мав вибору», а дехто йде далі й коригує ворожі удари по своїх сусідах та співробітниках.

В епоху фейків та соцмереж люди живуть у власних «інформаційних бульбашках» і пропаганді вдається досягати дивовижних «результатів». Москва також активно використовує різноманітні корупційні схеми, як от підкуп німецьких «експертів», аби впливати на громадську думку та проводити до влади в західних країнах потрібні сили.

Унаслідок цього за довгі роки вони мають «борця із Сорсом та ЛГБТ» Віктора Орбана в Угорщині, затятого українофоба Роберта Фіцо в Словаччині, «Альтернатива для Німеччини» - друга в рейтингу, проросійська Марін Ляпен у Франції популярніша за Емануеля Макрона... Навіть не створюючи якусь реальну конкуренцію владі, ультраправі сили, такі як польська «Конфедерація», можуть суттєво нашкодити Україні, до прикладу, блокуючи кордон. При тому, вони, нібито, відстоюють інтереси своєї нації, хоч є свідчення про співпрацю їхніх членів із москвою. А попереду путіна чекає основна битва — місце президента США.

Куди будуть завдавати ударів

За довгі роки практики російські пропагандисти усвідомили просту річ: не можна придумати розкол на порожньому місці, для цього мають бути реальна основа. Вони вишукують тріщинки, аби розширювати їх. До прикладу, між Польщею та Україною такими є тема «Волинської різанини», конкуренція українських та польських аграріїв, конкуренція між перевізниками, старі фантомні болі частини ультраправих поляків за «Кресами всхідними» — територією Західної України, яка відійшла до УРСР після Другої світової.

На українському інформаційному полі відкопують незагоєні рани. Однією з таких є діяльність російської церкви, яка після двох років війни дещо втратила свої позиції, але досі доволі потужна. Спроби її заборонити в очах вірян створюють ореол мучеництва, попри всю масу доказів роботи на рф. Навіть ООН «занепокоєна».

Ще однією проблемою є «мовне питання». Симптоматичними й невипадковими здаються скандали з висловлюваннями ексдепутатки Ірини Фаріон та поява «кандидата миру», колишнього радника голови Офісу президента Олексія Арестовича, який пропонує відправляти на фронт лише україномовних.

Після дворічної перерви «порохоботи» та «зелеботи», здається, знову відкопали «сокиру війни». Раз-по-раз з’являються в інфопросторі незручні для влади питання штибу: «Хто здав Херсон?», «Що робить при владі Татаров», «Чому в жінки Баканова російське громадянство?»

Натомість у команди Порошенка питають, чому він вів бізнес із кумом путіна, чому не посадив Віктора Медведчука, чому не заборонив діяльність проросійських каналів, чому не розслідували корупційні скандали довкола армії й інше.

Ходять чутки про звільнення Залужного й наближених до нього генералів. Росіяни, навіть, створили поганеньке діпфейк відео, де Залужний закликає до перевороту.

Тут певною мірою відіграє роль перспектива президентських виборів. Але варто також задуматися, скільки російських тролів вкидає свої коментарі під якимись контраверсійними постами, підігріваючи то одну, то іншу сторону. Президенту також слід бути обережним з оточенням. Якщо вірити Time, там є люди, які «крадуть, ніби завтра не настане» й не проти переговорів із путіним. А що найголовніше, як помітив очільник РНБО Олексій Данілов, вважають за правильне ділитися цією шкідливою для України інформацією з усім Заходом, що неприпустимо.  

На початку «повномасштабки» суспільство вимагало єдності перед загрозою ворога й ні влада, ні опозиція не насмілювалися цьому суперечити. Це створювало певний «імунітет» проти ворожої пропаганди. Але тепер люди звикли до війни й повертаються до подоби звичайного життя, тож чи витримають українці цю перевірку на міцність — відкрите питання.

У запалі боротьби за владу легко втратити контроль над ситуацією. Як би так не вийшло, щоб через чвари «переможцю» не довелося правити не в Києві, а в екзилі. Таке неодноразово було в нашій історії.

Подібно до біблійної притчі про суд царя Соломона, булава має дістатися тому, хто радше відмовиться від влади, ніж знищить Україну. Мабуть, варто взяти на озброєння ще одне «ноу-хау» єврейського народу й розбиратися з пошуком винуватих уже після того, як ворога буде нейтралізовано.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте в нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатись на канал у Viber можна тут.