Киянка вважає своє звільнення незаконним та вимагає від роботодавця 228 085 гривень - що вирішив суд
Жінка з наказом про звільнення не погоджується
Жінка працювала на посаді інструктора з фізичної культури у закладі дошкільної освіти. Згодом вона з'ясувала, що її незаконно звільнили, тому вимагає компенсацію у розмірі 228 085 гривень. Про це йдеться у рішенні Деснянського районного суду Києва, опублікованому 2 вересня 2025 року.
Відповідно до записів трудової книжки жінки, її наказом №108-К від 26.12.2024 року було прийнято на посаду інструктора з фізичної культури за строковою угодою з 01.01.2025 року по 31.01.2025 року в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №290 Дарницького району м. Києва. Наказом №15-К від 21.02.2025 її було звільнено з роботи 21.02.2025 року за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України. Про вказане звільнення також був внесений відповідний запис в трудову книжку громадянки. Вона посилається на те, що з наказом про звільнення не погоджується, як з таким, що є вигаданим, складеним оманним шляхом із застосуванням шахрайських дій неправомірного характеру, зловживаючи службовим становищем ДНЗ. На підставі викладеного, вважає, що спірний наказ підлягає скасуванню, а вона - поновленню на роботі. Також, незаконне звільнення спричинило моральні страждання, які оцінює у 50 тисяч гривень. У зв'язку із наведеним, просить поновити її на посаді, стягнути з закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 290 Дарницького району м. Києва на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.02.2025 року і по 12.03.2025 року в розмірі 178 085 гривень та моральну шкоду у розмірі 50 тисяч гривень.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Звільнення жінки із посади на підставі статті 38 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства
"21.02.2025 року вона подала особисто заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням, зазначивши конкретну дату звільнення, а саме, з 24.02.2025 року. Таким чином, підписавши заяву про звільнення, позивачка фактично висловила своє волевиявлення на розірвання строкового договору у визначений нею строк та цей строк було узгоджено сторонами. Її звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України здійснено обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки позивачка добровільно подала письмову заяву на звільнення, яку підписала власноручно із зазначенням конкретної дати її звільнення. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивачки про те, що її заява про звільнення з роботи не відповідає її вільному власному волевиявленню, є безпідставними та необґрунтованими. Суд вважає, що звільнення позивачки із посади на підставі статті 38 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства. Правових підстав для поновлення позивачки на посаді судом не встановлено, адже поновлення на посаді може бути застосовано у випадку незаконного звільнення працівника, що не було доведено позивачем та не знайшло свого підтвердження матеріалами справи. Не підлягає задоволенню і позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі. Оскільки позивачкою не надано доказів заподіяння моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а тому підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди немає. За викладених обставин звільнення позивачки проведено відповідно до вимог чинного трудового законодавства, позовні вимоги позивача не ґрунтуються на Законі, а тому в задоволенні позову слід відмовити", - наголосив суд.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
