Ердоган ризикує втратити владу: чи можливий Майдан у Туреччині та що це означає для України

Президент Туреччини Реджеп Ердоган опинився під шквалом критики за незбалансовану фінансову політику та корумповану державну систему, яка призвела до катастрофічних втрат під час землетрусу. Уперше за 20 років кандидат від об’єднаної опозиції випереджає його в рейтингу підтримки виборців. Ердоган намагався отримати вигоду від співпраці і з Заходом, і з росією, але його конкурент, схоже, налаштований більш проукраїнськи. Зрештою політична криза в Туреччині може вилитися у гостріше громадське протистояння.

Вибори на тлі катастрофи

14 травня президент Туреччини Реджеп Ердоган зустрінеться з найбільшим викликом за останні двадцять років — виборами. Попри те, що Ердоган вважається авторитарним правителем і його адміністративний ресурс дуже потужний, країна все ж залишається демократією і народне волевиявлення там не порожній звук. Головний суперник Ердогана, Кемаль Киличдароглу, може зібрати голоси тих, хто звинувачує владу в злочинній непрофесійності, корупції та недбальстві.

Наближення виборів відбувається в умовах, які є несприятливими для діючого президента. Економіка Туреччини страждає від шалених темпів інфляції. Їх спричинила особиста позиція Ердогана, який тисне на Центробанк, аби той тримав низьку ставку. Як наслідок кредити для населення доступні, тож їх можна залучати на побудову бізнесу та стимулювати попит. З іншого боку, усе дорожчає рекордними темпами: 2022 року інфляція становила вражаючі 84 %, на початок 2023 року її рівень знизився до 64 %. До прикладу, у 2022 році інфляція в зруйнованій війною Україні склала 26,6 %. В Україні подібне було тільки в «буремні 90-ті», зрозуміло, важко бути від такого в захопленні.

Але основний удар по рейтингу Ердогана стався після землетрусу. Bloomberg повідомляє, що економіка Туреччини втратила 84 мільярди доларів. Wall Street Journal пише, що постраждали 14 мільйонів людей, тобто 16 відсотків населення Туреччини. Загинуло майже 50 тисяч.

Опозиція критикує Ердогана: багато людей помирали під завалами впродовж кількох днів, оскільки влада так і не змогла організувати на достатньому рівні рятувальні роботи. Кошти спеціального фонду для боротьби з надзвичайними ситуаціями витрачали не за призначенням. Турецьку владу звинувачують у тому, що через хабарі забудовники отримували дозволи на будівництво з порушенням норм сейсмічної стійкості. Наводять приклад міста Ерзінь, мер якого, Оккеш Ельмасоглу, відомий жорсткими вимогами до норм будівництва: у місті, яке розташоване в центрі землетрусу, не постраждала ні одна будівля.

Який розклад сил

Головний конкурент Ердогана — це колишній мер Стамбула й очільник найбільшої опозиційної партії Кемаль Киличдароглу. Конкуренцію їм складають також Мухаррем Індже та Сінан Оган. Загальна картина виглядає приблизно так:

• Кемаль Киличдароглу 46,2 %;
• Реджеп Таїп Ердоган 43,1 %;
• Мухаррем Індже 7,6 %;
• Сінан Оган 3,1 %.

Перевага на боці опозиційного кандидата, але вона настільки мала, що знаходиться в межах статистичної похибки. Водночас аж 12,8 % складають ті, хто не визначився, чи ті, хто заявляє, що не піде на вибори.

Паралельно в Туреччині відбуватимуться також парламентські вибори. Опозиційний Національний альянс утворюють шість партій, і він має отримати найбільшу кількість місць. Натомість Партія справедливості та розвитку (ПСР) Ердогана та її крайнього правого союзника, Партії націоналістичного руху (MHP), яку пов’язують із Хезболлою, опиниться в меншості.

Під таким тиском Ердоган цілком може втратити владу. Оскільки Туреччина відіграє вагому роль у російсько-українській війні, це означає, що серйозні зміни можуть очікувати й нас.

Яку роль відіграє Ердоган у російсько-українській війні

Коли українці чують слово «Туреччина», перше, що спадає на думку — «Байрактар». Це передове турецьке озброєння відіграло на початку війни таку ж роль, як пізніше Himars. Але не можна назвати діючого турецького президента ні антиросійським, ані проросійським — Ердоган не хотів дати можливість росії посилитися ще більше, тому сприяв поставкам безпілотників. Насправді ж він використовує війну для того, щоби посилити вплив Анкари на міжнародній арені.

Анкара погодилася приєднатися до російського проєкту газопроводу «Турецький потік» у 2016 році, щоб транспортувати російський газ до Європи в обхід України. У 2020 році Анкара купила в путіна ракетні системи С-400, чим викликала спротив НАТО та США. Ердоган допомагав росії отримати підсанкційне обладнання зі значною вигодою для власної економіки. Щоправда, під тиском Заходу Туреччина в березні таки заблокувала ввезення підсанкційних товарів. Ердоган також заявляв, що Захід у війні рф проти України займався «тільки провокаціями» й насправді не хоче «припинення війни».

Позиція президента Туреччини, як позиція очільника країни НАТО щодо подальшого розширення Альянсу теж викликає питання: він заблокував вступ Швеції до НАТО, звинувативши її в антиісламізмі. Приводом стала очевидна російська провокація, але справжньою метою вважають переслідування опозиційних політиків, які знайшли прихисток у шведів. А ще Китай, схоже, покладає великі надії на залучення турецького президента до «мирної ініціативи», тобто до замороження бойових дій, що, безумовно, вигідно в першу чергу росії.

Паралельно він витісняє рф з азійських країн колишнього СРСР, зокрема з Азербайджану. Веде з путіним проксі-війну в Сирії. Його роль  була вирішальною у початку роботи «зернового коридору», завдяки чому українське збіжжя потрапило на світові ринки й це дало змогу наповнити бюджет. Він залишається вірним своїм союзницьким зобов’язанням у НАТО.

Що буде, якщо Ердоган програє?

Прихід до влади Кемаля Киличдароглу може виявитися хорошим результатом цих виборів для України. Експерт Gazete Duva Ніхат Алі Озджан вважає, що для Туреччини настає переломний момент. Якщо виборці відвернуться від діючого президента, ймовірно, Анкара почне більше співпрацювати із західними партнерами.

«Вибори — це останній вихід перед мостом. Якщо виборці вирішать закінчити правління Ердогана, настане черга Туреччини змінюватися. Вона може змінити курс на своїх традиційних союзників на чолі зі США та далі від росії», — каже експерт.

Сімдесятип’ятирічний Киличдароглу має за плечима довгий політичний шлях. Він показав себе здібним управлінцем. За його головування Республіканська народна партія повернула собі одне із чільних місць у політиці Туреччини. І він, і його партійці критикують Ердогана за загравання з путіним.

«Ми маємо економічні відносини з росією… Ми будемо продовжувати наші економічні відносини. Але ми хочемо бути частиною західної цивілізації. Воювати з росією немає причин. Але ми вважаємо, що маємо стояти на боці України в російсько-українській війні. Неправильно, коли країна з ядерною зброєю вторгається на територію країни, яка не має ядерної зброї, і починає війну,» — заявив він, виступаючи перед студентами в США.

Зворотнім боком цієї медалі є те, що Ердоган, схоже, є одним із небагатьох політиків, яких путін відверто побоюється. Туреччина могла собі дозволити, до прикладу, збити російський військовий літак і за це кремль ніяк не відповів. Підтримка ж Анкарою Азербайджану стала вирішальним чинником у відвоюванні Нагірного Карабаху: росіяни ганебно не насмілилися допомогти Вірменії, своєму союзнику по ОДКБ. Чи матиме на російського вождя такий же вплив Киличдароглу — велике питання.

Чи можливий у Туреччині Майдан

Ердоган не схожий на тих, хто одразу визнає свою поразку та йде зі сцени. У нього є підтримка консервативної громадськості та адміністративний ресурс, аби впливати на результати виборів. Видання Politiko вважає, що Ердоган не готовий мирно піти, а вибори відбуватимуться нечесно. За 20 років правління він провів чистку в судах, правоохоронних органах, державній службі, розвідувальних органах, офіцерському складі збройних сил, а також медіа, наповнивши їх лояльними до режиму людьми. Влада Ердогана ще більш підсилилася після невдалого путчу, який спробували організувати проти нього військові у 2016 році. Він став приводом до «закручування гайок».

У ситуацію можуть спробувати також втрутитися з-за кордону. Очевидно, путін вміє порозумітися з Ердоганом, тож може з ним поторгуватися щодо сприяння в переговорах, коли настане момент їх розпочати. Кремль хотів би його зберегти — президент Туреччини один із небагатьох західних правителів, з якими путін спілкується.

Оскільки експерти вважають, що соціальні мережі відіграватимуть вагому роль у виборах у Туреччині, кремль та Пекін можуть спробувати використати свої ресурси, аби вплинути на громадську думку. Відомо, що ці авторитарні уряди витрачають мільярди доларів, намагаючись впливати на громадську думку за допомогою пропаганди та фейкових коментаторів у соцмережах — «ольгинських тролів».

Програш означає для Ердогана та його оточення звинувачення в корупції та зловживанні. Це майже неминуче призведе до його ув’язнення. Тож ставки занадто високі. Якщо все ж диво станеться і опозиція виграє, чинна влада може через суди визнати їх недійсними, пише Politiko. Ердоган може опиратися на силовиків та військових, як свого часу президент-утікач Віктор Янукович.

Чи зможе народний гнів змести владу, як це сталося в Україні — покаже час, але і тривале громадське протистояння в Туреччині буде вигідне путіну, адже відверне увагу Заходу від війни в Україні. А ще краще для кремля, якщо там почнеться громадянська війна. До речі, куди це подівся сподвижник лідера Чечні Рамзана Кадирова Даниїл Мартинов, який, як пише CNN, прилетів допомагати ліквідовувати наслідки землетрусу?

Раніше ми повідомляли про те, що один із кандидатів на місце президента Туреччини запропонував визнати Крим та Донбас частиною рф. А ще інформатор писав, що Україна й Туреччина домовляються про роботу плавучих електростанцій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.