Артисти з гурту Мій конфлікт в ексклюзивному інтерв'ю розповіли, чому вирішили зняти свій хоррор, як перестати боятися фільми жахів та навіть полюбити їх.
Молодий гурт «Мій конфлікт» перші наважились зняти не просто кліп, а цілий хоррор. Звідки така любов артистів до фільму жахів та чи не страшно було гуляти темним лісом - ми дізнались у зірок першими. В ексклюзивному інтерв'ю для Інформатор-Україна вони також розпитали, як побороти власні страхи та звідки взагалі виникла ідея створити гурт із незвичною назвою. На всі питання нам відповіли учасники гурту Роман, Єгор, Степан та Богдан.
- Давайте почнемо з найстрашнішого. Тож, як перестати боятися фільми жахів?
- Іти страху на зустріч, дивитись їх більше і розуміти, що дівчина з «Дзвінка» не вмлізе до тебе з телевізора.
- А як полюбити фільми жахів?
- Рома: Я раджу дивитись хоррори з початку 70-х років. Зайти на IMDB та дивитись по роках, щоб ознайомитись з класикою. Бажано зануритись у сам процес створення кіно, щоб зрозуміти, що режисери робили, щоб лякати людей.
- Що порадите дивиться?
- Рома: «Сяйво», «Щось» 1982р, «Відьма з Блер» 1999р.
- Єгор: «Шукачі могил», «Мучениці», «Париж, місто мертвих»
- Степан: Серіал «Американська історія жахів»
- Чи не страшно в лісі гуляти в повній темряві?
- Рома: Я якось з Єгором ночував у лісі, і шугався з кожного шуму. Єгор готовий спокійно гуляти лісом, що день, що ніч. Інші хлопці самі не люблять гуляти вночі, бо ніколи не знаєш, що попереду.
- Вам завжди і у всьому подобається хоррор?
- Єгор: Я передивився за життя багато хоррорів: і старих, і нових, і можу сказати, що дійсно полюбив цей жанр. Полюбив його за те, що він може дати тобі певний адреналін, заряд енергії, якої іноді не вистачає сучасній людині в житті. Також хоррори навчили мене йти своїм страхам назустріч, бо тільки так їх можна побороти (згадую як я у дитинстві перестав боятися бабайки у темряві, бо почав дуже впевнено і з серйозним лицем ходити в ній).
А от за що трохи недолюблюю цей жанр, так це через банальність сюжету і чітке розмежування "хороших" і "поганих" персонажів. Тобі не дають самому подумати і "розжувати" кожного з них, оскільки їм уже завдані певні передбачувані ролі, що трохи знецінює фільм. Звісно, це за умов, якщо цей хоррор зроблений чисто налякати скрімерами. Якщо ж це якийсь крутий хоррор-триллер з неочікуваним кінцем як наприклад "Мучениці", то це вже геть інша історія.
- Рома: Я фанат старих фільмів жахів. Проблема сучасних хоррорів у тому, що вони не дивують, по більшість витягують за рахунок скрімерів. Це банальний прийом. А такі профі як Карпентер і Кубрік знали, як по справжньому налякати глядача. Ще за рахунок графіки, я все менше вірю у те, що бачу на екрані.
- Чия була ідея створити свій міні-фільм жахів?
- Рома: Це була моя ідея, бо по більший частині я виступаю режисером усіх наших кліпів разом зі свою партнеркою по справі Мартою Долеско. Наш тандем за раз може написати сценарій як до кліпу, так і для короткого метру, що ми колись і робили.
- Як проходили зйомки?
- Зйомки, як завжди драйвово, але все починається на перед-продакшені. Ми повністю змінили концепт кліпу. Спершу ми хотіли повторити історію кохання з самої пісні, де зомбі закохується у дівчину, вони катаються на роллердромі тощо. Грубо кажучи, візуалізувати текст пісні. Але ми подумали, що під час війни буде дуже недоречно знімати на кладовищі. І тут ми вирішили або забракувати ідею, або міняти. Що ми і зробили. За годину написали сценарій і на наступний день знімали у Голосіївському парку. Я сам по собі колекціоную різний раритет і камери також, тому ми взяли одну з моїх старих DVD камер. Нас не налякав навіть дощ. Знімали десь години три і мокрі та раді пішли додому. Хах, але радість була до того, як я його монтував десь 6 годин без зупинки.
- Були містичні ситуації на знімальному майданчику, які і як відбувались?
- Так, була. По-перше, під час зйомки з'явився кіт, який усю зйомку тусив з нами. У нього був ошийник, але власників поряд не було. Потім Степан (наш соло-гітарист), як справжній геній просто взяв і пішов у глиб лісу хвилин на 10, не відповідаючи на наши крики, і ми почали чути сміх дітлахів, що налякало нас не по-дитячому.
- Якими фільмами чи історіями надихались?
- Під час написання сценарію ми з Мартою хотіли усе, усюди і зразу. Перший з референсів, це фільм 99-го року "Відьма з Блер". Перший хоррор знятий на любительську камеру, який зазнав такого успіху та почав тренд "мак'юментарі зйомки" (псевдо документальне кіно). Сама зйомка через зелену камеру нічного бачення - це ознака однієї з кращих відеоігор у жанрі Хоррор "Outlast". Із не банального - Девід Лінч. Ми з Мартою обожнюємо його творчість, тому просто не могли не віддати данину поваги цьому крутому режисеру. Наші "зомбі" версії, це пряма відсилка на безпритульних з фільма "Малахолланд Драйв" та з серіалу "Твін Пікс". Та і взагалі сама тема лісу і мистики у ньому - це все велика дяка Лінчу. І особисто від мене - Скубі Снеки. Я великий фан Скубі Ду, тому залишити містичну банду без уваги не міг. І це теж не проста відсилка заради відсилки. Один з фанатів мультсеріала зробив фан-фільм "The Scooby-Doo Project", який у свою чергу був пародією на "Відьму з Блер". Раджу глянути!
Над гуртом висить прокляття
- Чому ваш гурт називається "Мій конфлікт"?
- Ми вже самі точно не пам’ятаємо, чому називаємось «Мій конфлікт», але одна з наших версій - це те, що ми дуже довго не могли придумати назву і постійно між собою сварилися і прийшли до того, що є слово «конфлікт». Потім ми трохи подумали і додали слово «мій», тому що кожен з нас всередині має свій внутрішній конфлікт, як кожна людина, про яких ми саме пишемо пісні - про реальних людей, про підлітків зі своїми тарганами, мріями і конфліктами.
- Як створювався гурт?
- 2021 рік, у певний проміжок нашого життя я (Рома) разом із нашим першим соло-гітаристом сиділи в барі, вайб у нас був доволі депресивний, але ми вирішили створити щось своє, що може залишитись в історії, щось творче, і таким чином, ми прийшли до того, що буде круто зібрати музичний гурт, бо музика має дуже великий вплив на людей і ми дуже багато чого хотіли людям сказати. Після цього вже підключилась Єгор та Богдан.
- Над чим працюєте зараз?
- Зараз ми завершуємо працю над нашим першим альбомом, він забрав немало сил та нервів, але буде вау. Наперед вже думаємо над візуалізацією нового матеріалу. Але по-перше, працюємо над собою, прокачуємо свою гру, свій спів, щоб кожна наступна пісня була кращою за минулу у всіх аспектах.
- Розкажіть 5 маловідомих фактів про гурт і про себе
- 1. У нашій пісні "Unicorn" є 4 версії.
2. Спершу на барабанах був Богдан (Бас), а на бас-гітарі стояв Єгор(барабани), потім він сів на соло, а після того він нарешті знайшов своє місце за барабанами, параллельно співаючи!
3. Ми втрьох ніколи не сварились дуже жорстко. У нас постійно сварки, дуже малі, але щоб ми не говорили один з одним більше одного дня - неможливо. Так, ми можемо бажати повбивати один одного, але ми знаємо, що це промовляється з любов'ю.
4. В нас є прокляття четвертого учасника. Ми за два роки змінили 3-х соло-гітаристів! Сподіваюсь, що 4 з нами надовго!
5. Спершу наш гурт називався "Сінематека", я референс до фільму "Мрійники" і ми хотіли грати легкий та вайбовий пост-панк.
До речі, девіз гурту - дивним бути нормально. За словами артистів, нормально висловлювати свої почуття, робити помилки, виглядати інакше, мати свій світ всередині. Радість це нормально, біль, ненависть, натхнення. Бути тим, хто ти є насправді, без прикрас, не ідеальним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте у нашому Telegram-каналі «Інформатор Live». Підписатись на канал у Viber можна тут.