Наталія Сумська та Анатолій Хостікоєв згадали про своє гастрольне життя та розповіли акторські байки
Акторське подружжя Наталія Сумська та Анатолій Хостікоєв згадали кумедні гастрольні історії прот те, як акторам не було чого їсти і їм доводилося варити юшку в умивальнику. Або як роздавали автографи швейцарам. Про це вони розповіли в інтерв’ю на YouTube-каналі SLAWA LIFE. Також вони поговорили, чи можуть бути хороші руські. І якщо для Наталії тут все зрозуміло, то Анатолію досі важкувато, бо війна роз’єднала його з другом.
Зараз, коли організатори гастролей виконують будь-яку забаганку артиста важко уявити, що в радянські часи артисти були надані самим собі і ніхто не піклувався про те, щоб вони були нагодовані і жили в нормальних умовах. Терміну побутовий райдер тоді для наших артистів не існував. Тому доводилося самим собі готувати їжу у непристосованих для цього умовах. Наприклад, варити картоплю у зливному бачку. У Хостікоєва була подібна історія.
“Ми вже найстарші актори. Але я згадую тих, хто були перед нами. Це були такі персонажі. У нас був такий актор Сиротенко Яків Степанович. До молодших акторів він звертався на ви. Ми поїхали на гастролі на місяць і були у Луцьку. В той день ми з ним не були зайняті у виставі і він запропонував мені зварити разом юшку для наших колег.
Тож пішли на річку та наловили риби. Він попросив мене помити раковину в туалетній кімнаті його номера в готелі. Я помив, а він закрив її пробкою на ланцюжку і сунув туди кип’ятильник. Вода там закипіла і він почав насипати туди інгредієнти: картоплю, чищену рибу. І от він варить, а я за цей час збігав купив солодкого вина. Чомусь горілки ми тоді не пили.
І от повертається Богдан Ступка, Євген Шах, Віталій Розстальний. А запах від нашої юшки по всьому готелю. І от ми сіли навколо раковини. Я наливаю вино, а Яків Степанович пропонує пригоститися. Кожен брав по ложці. І от з’їли ми по третій і секретар партійної організації Розстальний зачипляє ложкою цей ланцюжок, вириває пробку і вся ця юшка зливається у отвір. І тоді він почав закривати його руками і кричати: “Сьорбайте! Сьорбайте!”, - розповідає Хостікоєв.
Сумська пригадала те, як від не знання мови її колеги потрапляли в кумедні ситуації. За її словами ще в радянські часи вона з театром імені Франка вперше поїхала на гастролі. Вони проходили дуже хвилююче, тому що всі актори опинилися вперше за кордоном. Тому нервували і іноді робили дурниці.
“Було смішно, коли під час наших перших гастролей за кордоном у Відні наш корифей Віктор Петрович Цимбаліст повернувся до готелю після банкету. І швейцар питає його: “Який у вас номер?” Актор не зрозумів, що від нього хочуть і дав йому свій автограф”, - згадує Наталія Сумська.
Анатолій та Наталія пригадали про те, що до українських акторів раніше в радянські часи ставилися у Москві зневажливо. Тому залишатися там не було великого бажання. А після того, як почалося повномасштабне вторгнення навіть поодинокі товариші від'єдналися, бо вони бояться.
“Я не знаю, як ставитися до висловлювання - “хороший русский”, але у мене є дуже близький товариш з котрим ми у такі походи ходили. Не хочу називати його прізвища, щоб у нього не було там неприємностей. Він відомий журналіст.
Коли почалася війна він подзвонив мені і каже: “Я не можу зараз з тобою спілкуватися, тому що я не знаю, що тобі сказати. Як вибачитися перед тобою. Мені соромно, але я не можу тобі нічого сказати".
Врешті-решт він запропонував припинити спілкування. Він не може зробити того, що він хотів би, тому що боїться, а весь час вибачатися переді мною він теж не може. Я його розумію. Не знаю, хороший руський він чи поганий, але у мене болить. Хоча не знаю, чи болить у нього по справжньому”, - підсумував Хостікоєв.