Замість закордону обрав Колос. Андрій Цуріков про успіх на старті чемпіонату, англійську Реброва та Динамо. Ексклюзив Інформатора

Андрій Цуріков перейшов до Колосу лише цього літа, але вже встиг стати одним із ключових гравців команди, забивши два м’ячі у чемпіонаті. Від його ударів постраждали Чорноморець та Рух, які разом із Колосом несподівано очолюють турнірну таблицю чемпіонату України.

В інтерв’ю Інформатору Андрій Цуріков розповів про свій перехід до ковалівської команди, старт чемпіонату, динамівське минуле, а також національну та молодіжну збірну України.

Про вдалий старт Колосу у новому чемпіонаті

— Андрію, ти забив у матчі проти Руху. Яке загалом враження залишилося від цієї гри? Чи задоволений ти собою та командою?

— Змішані емоції вийшли. Вважаю, що достатньо непогано розпочали матч, першими відкрили рахунок. В таких матчах, коли з перших хвилин контролюєш гру, хочеться перемагати. У другому таймі десь ми просіли на початку, тому було важко, плюс пропустили. Змішані відчуття, тому що хотілося виграти. Але, з урахуванням того, скільки у них було моментів, зокрема, на стандартних положеннях, плюс те, як складалася гра, очко на виїзді я вважаю непоганим результатом.

— Зараз Колос багато кого здивував: друге місце за підсумками чотирьох матчів у чемпіонаті, жодної поразки на старті. Якби перед початком сезону вам сказали, що буде так, ти би повірив?

— Авжеж повірив би, чому ні? Певне, для кожної команди важливо добре стартувати. Все ж таки, команди проходять важкі збори, хочеться все це показувати та реалізовувати на полі. Тому, коли це в нас більш-менш непогано виходить, це дуже тішить. Значить, усі старання, яких ми доклали на зборах, були не дарма. Продовжуватимемо у тому ж дусі.

— Колос базується у Ковалівці Київської області. Ти сам живеш у Ковалівці чи у Києві?

— У нас майже вся команда живе в Києві. Лише кілька людей залишається на базі, тому що ще не встигли зняти квартиру. А загалом, ми всі в Києві, а на тренування приїжджаємо до Ковалівки.

Про поточний чемпіонат України

— Після того, як ти залишив Олександрію, чи міг ти опинитися у закордонному чемпіонаті?

—  Так, я міг опинитися за кордоном, була пропозиція від однієї команди. Але за внутрішніми відчуттями хотілося залишитися в Україні. Тим паче, я знав про інтерес від Колосу, і тим паче хотілося залишитися у Києві. Тут всі свої, всі рідні, тим більше, що був не найвдаліший досвід за кордоном. Довго думав над цим питанням, але ухвалив рішення залишитися в Україні, про що не шкодую.

— Чинний чемпіонат України сильніший за попередній?

— 100% сильніший, додалися цікаві команди. Зараз, звісно ж, судити ще зарано, повноцінні підсумки можна зробити лише по завершенні чемпіонату. Але якщо подивитися на матчі, що вже зіграно, то видно, що втрачають очки усі, навіть багаторічні лідери. Так що чемпіонат точно став цікавішим, футбол непередбачуваний. Відтак, впевнений, що чемпіонат буде набагато більш конкурентним.

Сергій Ребров та період в Динамо

— В Динамо ти працював із нинішнім головним тренером збірної України Сергієм Ребровим. Чим тебе здивував тоді цей фахівець? І правда, що в період роботи Блохіна саме Ребров брав на себе комунікацію із легіонерами, оскільки у Блохіна із англійською були труднощі?

— Доля правди в цих словах є. Сергій Станіславович добре володіє англійською мовою, відтак йому було не так складно знайти спільну мову із легіонерами. Тим паче, що він досить комунікабельна людина. Працювалося із ним добре, досить цікаво. У нього був свій набір тренерських якостей, які доповнював Рауль Ріанчо. Я багато чому навчився в той період, отримав чимало цікавого на майбутнє. Ще згадую продуктивні збори в Іспанії. Я недовго працював із Ребровим, але це був дуже корисний та позитивний період моєї кар’єри.

— А хто з легіонерів того часу - Тайво, Ленс, Мбокані, Велозу - вразив тебе людськими та ігровими якостями? Що можеш про них сказати?

— Міг би виділити Велозу, тому що за рік до того, як перейти до Динамо, дивився чемпіонат Європи. Там виступала збірна Португалії, а я вболіваю за них з дитинства. Тому на тому Євро вболівав за Велозу, а потім вийшло так, що перейшов до команди і він став моїм партнером. Велозу дуже вразив в футбольному плані, дійсно дуже сильний футболіст. На тренуваннях він робив такі речі із м’ячем, що я не думав, що це можливо. Під час гри це не так помітно, а коли тренуєшся із ним кожного дня, то видно, який він цікавий та майстерний футболіст.

А ось щодо людських якостей серед легіонерів Динамо – це Даніло Сілва. Чудова людина, весела, комунікабельна, завжди допоможе, якщо потрібно. Я би навіть сказав, що за тривалий час в Динамо він за менталітетом перетворився на українця.

Збірна України та перехід з молодіжки на дорослий рівень

— Дивно, але ти досі ще не дебютував за національну збірну, але в 2012-2013 роках відіграв аж два десятка матчів в молодіжній. Що то за команда була тоді? Хто був головною зіркою?

— Ми добре товаришували із Сашею Нойком. Він був капітаном команди один час. Добре товаришували і з Будковським. З шахтарівськими хлопцями ми багато часу проводили разом. Міцна команда тоді була. Я дуже любив приїздити до збірної, це завжди як частинка додаткової мотивації. Час був прекрасний, команда була класна, я сумую за тим періодом та тими хлопцями. Завжди при зустрічі ми спілкуємося, обіймаємося, це важливо. Я все ще сподіваюся, що колись отримаю виклик до національної збірної, тут все залежить від мене.

— На твою думку, чому у нас тривалий час було так, що при переході з молодіжного футболу до дорослого, кар'єри чималої кількості гравців ламалися. Що заважало людям?

— Мені здається, що має вплив багато зовнішніх факторів, які відволікають. Оточення — не завжди дорослі хлопці можуть порадити гарні речі, які тобі допоможуть у майбутньому. Часто і я зіштовхувався із такими факторами, коли тобі дають поради, а вони відкатують тебе назад. Так що важливо потрапити в таке оточення, яке буде тобі допомагати прогресувати. Якщо ти сам працюватимеш над собою, а не думати, де провести ніч, то все у тебе буде добре. Тому тут два фактори: довколишнє середовище та персональна мотивація.

— Чи є у тебе принципове дербі із кимось з голкіперів в Україні? кому хочеться забити найбільше?

— Вперше чую таке питання. Мабуть ні, я ніколи не думав про це. Інколи я навіть не звертаю увагу, хто у суперника стоїть на воротах. Для мене важливо забити гол, тому не принципово, хто його пропустить.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.