«Якби вони там залишились, то загинули б точно»: як спільними зусиллями «Kharkiv Help» вивіз 20 тисяч людей з окупації

Волонтери заїжджали далі, ніж українські військові. Стояли в двох кілометрах від окупантів і під «Градами» вивозили людей з сел, які сьогодні майже знищені. Сьогодні вони доставляють гуманітарну допомогу в деокуповані зони і організовують конвої «швидких» для України. Про евакуацію людей з харківського напрямку розповів співзасновник організації Олексій Масло, ексклюзивно для “Інформатор”. 

З початку повномасштабного вторгнення «Kharkiv Help» займався тим, що годував всіх військових. Потім зосередили зусилля на цивільних. Місто перебувало під щільними обстрілами, і літнім людям важко було вибиратись з багатоповерхівок, адже ліфти не працювали. Волонтери допомагали їм і розвозили «гуманітарку». 

Згодом почали займатись евакуацією з «сірих» зон. Це відбувалося в районі села Руські Тішки неподалік від російського кордону – до нього десь 15-20 км. Тоді ворог дислокувався в 2 км від села. Олексій пригадує, що тоді вдалось вивезти близько 100 людей під обстрілом. Зараз це село майже повністю зруйноване. 

«Ми туди їздили, незважаючи ні на що, і зараз я бачу цей результат. Багато людей просто відмовлялись їхати. Казали, що все це закінчиться дуже швидко. І там, де вони перебували на той момент – наразі нічого немає, все розтрощено вщент. Тобто якби вони там залишились, то загинули б точно».

Потім з’явилась можливість вивозити людей з окупованих територій. Алгоритм такий: люди добирались до крайнього російського блокпоста, а волонтери зустрічали їх в «сірій» зоні на Печенізькій дамбі. Це була єдина дорога, якою люди з Луганської та Харківської областей могли перейти межу і вийти на територію, підконтрольну українській владі. Волонтери називали цей шлях «Дорогою життя». Були люди і з Луганська, і з Вовчанська – на той момент він був окупований, тому доводилось 5 днів йти пішки. Були люди, у яких по 6-7 дітей, а деякі з них народились в окупації. Багато було маломобільних людей і родичів військовослужбовців, яких чекали на українській території. На російських блокпостах здебільшого випускали за гроші, але це залежало від зміни, яка чергувала там. 

«З того, що ми чули щодо вартості порятунку: якщо чоловік призовного віку, то це коштувало близько 400 доларів. Жінка з дітьми заплатила 17 тисяч грн. Це міг бути не один блокпост, але чим більше блокпостів проїжджаєш, тим більше витрачаєш. Плюс дорога – треба було заплатити перевізнику, який довозив до пунктів пропуску». 

За словами Олексія, росіяни систематично гатили «Градами» по скупченню людей. Окупанти знали, де це все відбувається і куди стріляти. Їхні позиції були в 4 км від дамби. Було багато випадків, коли уламки «прилітали» в машини, на яких перевозили людей. Пробивало вікна і шини. Волонтерський караван, який об’єднував 5 організацій, а саме Kharkiv Help, Шлях України, Eventroom, Etoc та Спільна Справа, працював там 4 місяці, і за цей час  врятували близько 20 тисяч людей. 

Робота на звільненій території

На другий день після звільнення Балаклії команда вже вирушила туди: возила гуманітарну допомогу і вивозила людей. Коли правий берег Куп’янська був деокупований, а на лівому ще стояли росіяни, Kharkiv Help спільно з волонтерським караваном вже їздив між українськими танками і забирав людей. Саме тоді почали обстрілювати Куп’янськ. 

«Люди відчули небезпеку тільки тоді, коли наші військові туди зайшли. Бо їх не обстрілювали, коли там стояли російські війська. А коли зайшли туди українські війська і почали ворога відбивати від міста, росіяни почали на постійній основі обстрілювати місто.Люди вперше почули вибухи на сьомий місяць війни». 

Олексій пригадує – місцеві радо зустрічали їх і українських військових, хоч і було пару неприємних випадків. На звільнених територіях не було ні світла, ні води, ні газу – нічого не працювало. Але в кожній хаті запрошували і пропонували борщ з м’ясом. Люди дійсно чекали на українську армію всі 7 місяців війни. 

Які є потреби сьогодні?

За словами волонтера, зараз на деокупованих територіях не вистачає медикаментів. Лікарні знаходяться далеко, і людям нікому надавати медичну допомогу. «Їжі розвозять багато, а от ліками дуже мало хто займається», – каже Олексій. Іноземні партнери і організації не доїжджають туди, їм не дозволяють “протоколи безпеки”. Окрім того, існує складність перекладу, і в деяких випадках партнери просто не можуть зрозуміти потреби населення.  

Раніше ми писали про те, як волонтери "Kharkiv Help" переганяють швидкі з-за кордону. Також читайте про те, що Німеччина додатково виділить Україні 50 млн євро для проходження зими. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.