Відомий стендапер вважає, що нам треба берегти українців, навіть неідеальних
Найвідоміший стендапер країни збирається у великій благодійний тур по 30 містах Європи. Антон Тимошенко продовжує розказувати у гумористичній формі про життя та складнощі українців, та паралельно збирає кошти на ВСУ. Напередодні конкурсу «Нашебачення», який Антон організував разом з колегами по гурту «Бедстріт Бойз», шоумен розповів Інформатору про своє ставлення до зірок, виїхавших за кордон, популярність російської музики та, як вдалося запросити Віктора Ющенко у гумористичний кліп.
— Антон, скажіть, як вдалося вмовити Віктора Ющенко знятися у кліпі вашого гурту «Бедстріт Бойз»?
— Ми до останнього не розуміли, чи він погодиться. Це було більше як ідея, яка прийшла під час брейншторму: «Ну, було б прикольно, але, напевно, ні». Ми закинули ідею через його помічника. Відповіли, що в теорії цікаво.
Але у Віктора Андрійовича дуже насичений графік життя, тому що він навіть на пенсії займається тим, що у нього музей української культури, ми сходили туди перед зйомками. Часто він десь за кордоном на зустрічах. Тому просто фізично було важко з ним зустрітися, щоб презентувати йому ідею. Пояснити - чому співати якісь приколи під час війни, збирати кошти – це нормально. Бо це не зовсім те, до чого він звик.
Але він дуже був відкритий, він жартував теж. Ці приколи про мене й Тимошенко нормально заходили. Нам дуже сподобалося, що він такий, знаєш, теж із приколами. Кліп зняли за 6 годин, десь по 3-4 дубля на кожну сцену. Він погоджувався на наші експерименти, і навіть коли собака Дантеса бігала по знімальному майданчику, його не засмутило. Цей кліп має зараз найбільш переглядів – 182 тисячі, ми зібрали 7 мільйонів гривень.
Було б прикольно, якби у нас більше артистів і якихось таких політичних діячів в принципі були більш відкритими до приколів. У нас через це лейтнайт-шоу багато які закриваються і не «вистрілюють», тому що артисти затиснуті якісь, дуже не люблять з себе сміятися взагалі. Бояться самоіронії. Всі стають якимись дуже серйозними, пластмасовими. Через це нецікаво і дивитися. Тому я особливо задоволений, що це сталося.
— На вашу думку, чому в Україні навіть зараз, під час віїни слухають російську музику, і вона досить популярна?
— Я пишу про це матеріал, щось нове. Насправді, ми від цього не дінемося нікуди, що підлітки слухають російську музику. Я теж був підлітком, який слухав руський реп, а потім я перестав, бо воно просто стало нудне, відкрилася нормальна музика. Я думаю, що це, у більшості молоді, це чисто цей протест, що це «нельзя», це заборонено, як і курити заборонено, як і пити заборонено, і руська музика заборонена. Це як контркультура, у підлітків часто працює. Я мав жарт, що якби ми всі слухали руський реп, то підлітки б слухали Назарія Яремчука: «Моргенштерн – це для моєї мами. Це фігня. Я от українські хіти буду слухати». Тому воно з часом, думаю, буде зменшуватися.
Але коли прям записують відео вибачення підлітка в інстаграмі, що «перед усім українським народом вибачаюся»... Я думаю цей публічний булінг підліткам навряд чи допоможе полюбити українську культуру. Тому - так, це процес неприємний, але він, я думаю, буде ще. Але я думаю, що він буде зменшуватися.
— Яке ваше ставлення до українських артистів, що виїхали за кордон? Винник, Яма, Потап…
— Ну, я їх підколюю в стендапах, так, що прямо хейтити – я цього не роблю, бо як це допоможе? Стільки людей, які приймають правильні чи неправильні рішення. Я вважаю, не треба про це писати в соцмережах зараз, тому що війна довга, і, неясно, коли завершиться, і нам треба берегти українців, навіть неідеальних. Тому їх, може, треба просто правильно використовувати. Той же Потап, я вважаю, не можна його просто брати і віддавати, це теж зброя… Просто треба правильно використати його. І на наступному інтерв'ю з Дудем, щоб ФСБ сказали йому: «А запиши в машині це інтерв'ю, ми тобі пакет чорний пришлемо». Я шукаю, як використати їх корисно.
За кордоном такі люди нас можуть відновити потім, якщо ми зникнемо, якщо ядеркою вдарять. Нас відновлять найкрасивіші люди, той же Влад Яма. Це будуть люди, які співають, танцюють гарно.
Ще люблю, коли людина виїхала, у неї можуть бути причин безліч, але саме от коли: «От, ми за кордоном, і нам тут теж важко дуже» - це дуже тригерно. Я розумію людей, які на це тригеряться. Трошки подумай, що ти говориш? Ну, як Олег Винник, який там щось записує, і йому важко?
— У вас влітку планується великий благодійний тур на 30 міст. Як сприймають за кордоном ваші жарти?
— Це мій найбільший тур. Я взагалі не знаю, сподіваюся, що все нормально пройде. Дуже хочеться зібрати велику суму. Я не знаю, як там зараз, по Європі вже багато хто катався. Чи лишились мені донати, які я зможу зібрати. Тому я «влупив» такий великий тур на 30 міст. Потім «зав'яжу» на якийсь період, щоб просто зібрати голову, бо трохи важко стає писати приколи. З часом вже трохи не розумієш, що смішно, що ні. Треба просто чуть-чуть перепочити, щоб зрозуміти, як смішне виглядає. Бо в мене цей концерт стає дуже злим. Я відчуваю, що там багато злих жартів, і не факт, що всі люди готові до такого гумору. Це нова програма для Європи. Там основне в мене про «берегти українців», про «знижувати до них вимоги». Про Третю світову там жарти, про громадянські війни жарти є. Про Ілона Маска, Трампа. Класика політична.