Микола Луценко посперечався з журналісткою Аліною Доротюк з приводу ставлення до росіян та мовчазної позиції відомого актора
Популярний ведучий прогнозу погоди Микола Луценко заступився за росіян та актора Сергія Маковецького з котрим разом знімався в кіно. Актор посперечався з ведучою Аліною Доротюк про те, як треба ставитися до цих людей. А також пригадав, як його разом з Віктором Андрієнко посадили до в’язниці на п’ятнадцять діб.
Микола Луценко знімався у нідерландському фільмі “Душка”, який у 2017 році був висунутий від цієї країни на “Оскар”. А одну з головних ролей в ньому зіграв Сергій Маковецький, котрий народився у Києві, але давно вже живе у Москві і жодного разу не висловився про війну в Україні. При тому, продовжує гастролювати в анексованому Криму. Але Луценко не звинувачує російського колегу і згадав, як його в радянські часи посадили у тюрму. На думку актора те що запраз відбувається у Росії дуже схоже на те, що було у радянські часи.
“Це скоріш за все люди виживають. Я думав на цю тему. Нам так легко судити. А я проходив схожі штуки, коли за радянської влади я сидів у тюрмі. Ми разом з моїм однокурсником Віктором Андрієнко (зірка "Шоу довгоносиків", - ред.) попали під роздачу. Коли ми закінчували інститут у 1980 році Вітя підробляв каскадером. Ми з ним гуляли та зустріли на площі Перемоги (теперішня Галицька площа) румун. Вони сказали нам, що у них є джинси. А Вітя як раз отримав зарплату. Ми домовилися, що ми їх почекаємо біля гастронома, котрий знаходився недалеко від готелю “Русь”. Попередньо вже оговорили, яка фірма джинсів, скільки коштує. Вже темнішало, але румуни прийшли і Вітя купив джинси.
Але як тільки вони відійшли до нас підійшли КДБісти. Вони були дуже не симпатичними людьми, навіть карикатурні. Спитали, що це за люди з нами були та що робили. Ми чесно сказали, що це румуни і що купили у них джинси. Тоді вони поцікавилися, чи не пропонували нам антирадянську літературу. Мі сказали: “Ні”. І вони запропонували нам пройти до готелю та написати їм про це. Ми пішли, написали. Думали, що зараз відпустять. Але ж ні. Приїхав “воронок” та відвіз нас у відділення. А на ранок нас вже відвезли до Печерського суду. Нас звинуватили у тому, що ми вбивали цих румунів. Хоча насправді ніхто їх не чіпляв. Оскільки статті за те, що ми купили джинси не було, вони вирішили повісити на нас хуліганку.
Так само зараз роблять у Росії. Вони придумали, що ми їх крили матом, викручували руки, а жіночки, котрі були тоді в холі готелю, підписали те, що вони все це бачили. Навіть суддя здивувався, чому нас затримали, бо не було позиву з постраждалої сторони. Нас протримали 15 діб, потім відпустили і навіть штани повернули. І тут все почалось. Комсомольська організація виступила, вмішалася партія. Нас хотіли з інституту поперти. Але ми були найкращими тоді на курсі. Наші друзі з котрими ми ділили шматок хліба почали клеймити нас позором.
До чого я це веду. Треба все ділити на десять. Ми не знаємо ситуацію. У кожного вона своя. Я не знаю, щоб я робив, якби попав в таку ж ситуацію (як Маковецький в Росії., - ред.). Я б не кричав: “Свобода Україні!” Хоча є такі, і де вони зараз. Оно, дітки у Сант-Петербурзі написали крейдою: “Миру - мир”. І їх тепер тягають та шиють їм діло. Ми не цінуємо те що у нас є. Можемо говорити будь-що і нас за це не посадять. А я проходив, коли машина бере тебе за шкірки і ваші друзі відвернуться від вас, як від чумних”, - розповідає Микола Луценко.
Почувши реакцію актора ведуча Аліна Доротюк нагадала, що у кожної людини є вибір і той самий Маковецький його зробив - обрав мовчазну позицію не дивлячись на те, що він киянин і у цьому місті у нього було багато друзів та похована мати.
“Коли я почую, що ця конкретна людина розказує, що в Україні фашисти, нацики і вони принижують російську мову, тоді я скажу: “О-о-о, чуваче”. Але я не чув такого. Одже, не все так просто та лінійно. Я не стаю на бік Маковецького. Розумієте, там 70 відсотків людей зомбі, яких обробили. Але я не можу так сказати.
Я розумію вашу радикальну позицію. Коли я за кордоном чую російську мову мене тіпає. При тому, ми нікуди від них не дінемося і на Місяць не улетимо. Все одно треба жити. Скільки біди вони у нас наробили. Голодомор, наприклад. І це не забувається, але вони сюди потім приїжджали. Або на Західній Україні, як вони переселяли людей. А коли вони потім приїжджали до Львова і казали, як їм тут прикольно та добре на них ніхто не кидався.
При всьому при тому ми повинні бути людьми і не бути подібними їм, бо ми цивілізовані європейські люди. І ви, і я скажемо, що вони мають сплатити репарації, але як це зробити ми не знаємо. Мені дає підставу для оптимізму, коли я бачу їхню дівчинку, котра виходить і висловлюється проти війни. Або ті їхні люди, котрі покинули все нажите і переїхали до України або Європи. Це говорить про те, що у нас колись будуть нормальні сусіди, як стали німці. Від них же не шугаються зараз.
Ми багато що можемо сказати про Маковецького. У нашої молоді вже немає ідеологічних шор. На жаль і до тоталітаризму можемо дуже швидко прийти завдяки цьому дияволу, який називається комп'ютер. Мізки може перевернути на раз”, - вважає актор.