Трамп заінтригував заявою про вічний мир і успіх після зустрічі з Сі Цзіньпіном: використав символічний термін
Президент США використав термін G2 - саме ним американці прагнули охрестити тісну співпрацю Вашингтона та Пекіна
Президент США Дональд Трамп заінтригував новою заявою одразу після зустрічі з китайським лідером Сі Цзіньпіном. Американський глава написав про вічні мир та успіх, використавши символічний термін на позначення тісної співпраці Вашингтона та Пекіна - G2. Загалом, ця зустріч була переповнена символізмом - кожен отримав те, чого прагнув, а за лаштунками залишилось те, чого краще не торкатися.
Відповідний допис з'явився у соцмережі Truth Social. Трамп схарактеризував переговори, які чудові для кожної зі сторін, вдавшись до символізму. Він також підкреслив, що зустріч з китайським лідером призведе до миру та успіху.
"Моя зустріч на рівні G2 із президентом Сі Цзіньпіном із Китаю була чудовою для обох наших країн. Вона приведе до вічного миру та успіху. Нехай Бог благословить як Китай, так і США", - йдеться у його дописі.
Зазначимо, що термін G2 це - ініціатива американців. Свого часту його запропонували використовувати символічно - на позначення глибокої та тісної співпраці Вашингтона та Пекіна. Вперше цей термін використали ще у 2005 році.
Символізм зустрічі Трампа з Сі Цзіньпіноном
На авіабазі Кімхе в Пусані Дональд Трамп отримав усе, чого прагнув: міцне рукостискання, похвалу за "внесок у світовий мир" і обіцянку Китаю знову купувати американські товари, а також на рік послабити обмеження на рідкоземельні метали.
Сі Цзіньпін теж досяг свого: президент США першим пішов на поступки у питанні мит, погодився продовжити торговельне перемир’я та дав сигнал готовності до економічного "перезавантаження" - і все це без жодного слова про Тайвань. Саме ця відсутність і стала головною інтригою зустрічі.
За тиждень до саміту Пекін активно розігрівав тему Тайваню: запустив медіакампанію, відновив "День возз'єднання" й дозволив офіційному представнику заявити, що Китай "не виключає застосування сили". Але жорсткість закінчилась на порозі переговорної кімнати. Усередині Сі говорив про "мудрість політиків" і "відповідальність великих держав", а не про "об'єднання". Найважливіший козир він залишив при собі.
Коли питання Тайваню з'являється за столом переговорів, націоналізм бере гору. Сі не може обміняти суверенітет на сою чи мито, так само як Трамп не може "здати" демократичну державу, за якою спостерігає Конгрес. Тому Тайвань залишили "на потім" - імовірно, як елемент майбутнього торгу. Мовчанка тут - не випадковість, а стратегія.
Пусан став ілюстрацією того, як Трамп і Сі намагаються утримати позиції у власних політичних іграх. Перед самітом китайські сигнали недвозначно показали: Тайвань залишається центром великої стратегії Пекіна, але Сі не став витрачати цей козир. Він чудово розумів американський контекст - Трампа вже попереджали, що не варто "гратися тайванською картою". Держсекретар Марко Рубіо прямо заявив, що відкритої "здачі Тайбея" не буде.
Для китайського лідера спроба нав'язати питання Тайваню у підсумку означала б ризик публічного "ні" - найгірший варіант після демонстрації того, що США готові послабити мита. Тому тему прибрали, і, хоча вона була всюди до зустрічі, у промовах її не прозвучало - підтвердження, що головна мета обох сторін була не перемога, а деескалація.
Трамп залишив переговори з історією, яку легко продавати виборцям: змусив Китай купувати американські товари, зменшив тарифний тиск і підтримав фермерів та виробників. Для економіки, вразливої до інфляції, така риторика звучить виграшно - "я змусив Китай" працює краще, ніж "я зберіг обмеження".
Китай у відповідь зіграв тонше. Він використав два основних важелі - монопольну роль у рідкоземельних елементах і вплив на американське сільське господарство. Це змусило Вашингтон повернутися до старої торговельної схеми, схожої на "фазу першу" 2019 року. Саме цього й домагався Пекін після місяців взаємних санкцій.
Сі не скасував заборону на експорт критичних мінералів - лише призупинив. Він змусив США сповільнити нові технологічні обмеження, показав китайській еліті, що Америка все ще здатна на компроміс під тиском.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
