Розширення меж Києва - адвокат назвав позитивні моменти створення агломерації та ризики об'єднання зі столицею
За словами адвоката, Київ шукає нові можливості, а територіальні громади, розташовані впритул до столиці чи в анклавах, намагаються зберегти те, що вони мають
Про можливе розширення меж Києва періодично заходила мова ще до війни. Такі позитивні моменти як покращення транспортної логістики та економічної інтеграції можуть нівелюватися острахом втрати влади й можливості впливати на життя невеликої громади. Про це у коментарі Економічній правді розповів керуючий партнер адвокатського об'єднання EvrikaLaw, голова комітету Національної асоціації адвокатів із питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков.
Головна ж проблема – вичерпання земельного банку. Відповідно, Київ шукає нові можливості, а територіальні громади, розташовані впритул до столиці чи в анклавах, намагаються зберегти те, що вони мають. Зазвичай для мешканців мова йде про нижчу ціну на комунальні послуги.
Які позитивні моменти створення агломерації
- Приєднання передмість до столиці дозволить краще планувати транспорт та розташування соціальних об'єктів, що може покращити транспортну інфраструктуру. Наприклад, мова може йти про продовження гілок метро.
- Покращення логістики транспортних потоків може допомогти бізнесам зі столиці та регіону витрачати менше часу на сполучення та доставку.
- Створення агломерації може стимулювати спільні інвестиції в розвиток.
- Централізоване планування може допомогти розв'язувати питання забудови, землекористування та зонування за умови справедливого партнерства.
- Можливість зростання житлового будівництва. Приєднання передмість може створити нові ділянки для девелоперів.
- Об'єднання матиме потенціал для соціального розвитку: будівництва шкіл та лікарень, створення робочих місць, продовження ліній електротранспорту.
Які ризики несе об'єднання зі столицею
- Втрата автономії місцевих громад в питаннях самоврядування.
- Можливі конфлікти інтересів.
- Судове оскарження створення столичної агломерації.
- Можливий несправедливий розподіл фінансового навантаження і надходжень до місцевих бюджетів.
- Ризик ще більш хаотичної забудови.
- Потенційна нерівність розвитку, коли одна з громад матиме більше переваг від агломерації, ніж інша.
Інвестиційна діяльність
Для інвесторів, які планують інвестувати в бізнес чи землю в Київській області, створення агломерації може бути і великою можливістю, і джерелом ризиків. Для інвесторів, які мають міцні зв'язки з місцевими чиновниками, зміна влади – це ризики. Якщо інвестор "побив горщики" в Києві і працює в області, то створення агломерації може призвести до цілком реальних перепон для ведення бізнесу. Це судові процеси, робота з громадською думкою і додаткові витрати.
"На плечі інвесторів може також частково і не заплановано лягти створення інфраструктури. Крім того, одна частина агломерації може розвиватися більш успішно, ніж інша, що впливатиме на окупність бізнесу та наявність працівників. Непродумане планування в агломерації і бездумна забудова може призвести до зведення житлових масивів у полі, де не буде ні соціальної, ні транспортної інфраструктури. Це знизить привабливість такої забудови і територій поруч з нею.
Створення агломерації може спричинити протести в громадах і поширення напруги. Якщо мешканці містечка розумітимуть, що агломерація принесе їм лише 200 новобудов, а школа, де навчаються в три зміни, залишиться єдиною, то переконати мешканців у настанні чудових часів буде непросто і недешево", - вказав Шабельніков.
Які можуть бути переваги для інвесторів?
Якщо інвестор тільки роздумує зайти на ринок Київщини, то це може бути простіше під час або після змін. Створення агломерації може означати розширення ринку споживачів, якщо населення матиме краще транспортне сполучення. Відкриваються нові перспективи для девелоперів бізнесової та житлової нерухомості. Проте може збільшитися конкуренція з іншими забудовниками.
Перспективними можуть бути інфраструктурні проєкти: будівництво доріг, розширення мереж громадського транспорту. Завдяки кращому транспортному сполученню бізнес з передмість може мати кращий доступ до ринків та персоналу. "Агломераційний" статус району збільшить привабливість землі для інвестицій.
"Щоб максимально використати переваги агломерації та мінімізувати ризики, інвесторам варто тримати руку на пульсі можливих змін. Потрібно бути присутніми (не обов'язково особисто, може бути представник компанії, юрист) на публічних консультаціях громад і за потреби брати в них активну участь", - вважає Шабельніков.
Слід провести юридичний аудит, який має включати перевірку статусу землі, і врахувати перспективи приєднання до Києва (зміни в оподаткуванні, розміри комунальних платежів). Варто відстежувати зміни в законодавстві і регіональних нормативних актах, мати плани дій залежно від наслідків створення агломерації.
"Створення агломерації може мати і позитивні моменти, і ризики перерозподілу ринків землі і транспортних сполучень. Головне – не залишати питання агломерації на самоплив, аналізувати перспективи та небезпеки, залучати юристів та спеціалістів зі зв'язків з державними органами влади", - додав Шабельніков.
Експерти про створення столичної агломерації
Нещодавно у пресцентрі "Інтерфакс-Україна" відбулося засідання дискусійного клубу "Столичний регіон", присвячене перспективам розширення меж столиці. З одного боку, розширення меж столиці може стати поштовхом для оптимізації інфраструктури, покращення транспортної логістики, економічної інтеграції та ефективнішого управління. З іншого – громади побоюються втрати автономії, зростання соціальної напруги та хаотичного розвитку без врахування локальних інтересів.
Присутні обговорили проблеми розвитку столичної агломерації, зокрема можливість адміністративного розширення Києва коштом прилеглих територій. На початку дискусії прозвучала критика на адресу Київської влади. Голова правління Інституту української політики Олексій Усачов заявив, що столиця системно уникає відкритого діалогу з громадами, які межують з Києвом. Він також пояснив причинно-наслідковий зв’язок: через обмеження норм забудови в межах Києва, зокрема неможливість збільшення щільності та висотності через дефіцит зелених зон, столиця зацікавлена в приєднанні прилеглих територій. Це, на його думку, відкриває нові можливості для забудовників, але відбувається без врахування позиції самих громад. Зокрема, Усачов навів приклади вже приєднаних до Києва територій, як-от Жуляни. Колись заможне, самодостатнє, із розвиненою ще в радянські часи інфраструктурою селище, яке після входження до складу столиці значно втратило темпи розвитку.
"Селище Жуляни було заможним, самодостатнім, перспективним. Після приєднання до Києва немає ані доріг, ані освітлення, ані інфраструктури. Жуляни завжди сприймалися як далекі околиці, куди за залишковим принципом виділялися лише копійки. І найголовніше – селище ніхто не представляв і не представляє зараз в Київраді", – зазначив Усачов.
Серед громад, що давно чинять спротив приєднанню до столиці – Коцюбинська. Селищний голова с. Коцюбинське Сергій Даніш наголосив на відсутності конструктивного діалогу з Києвом та зауважив, що столиця давно рахує селище своєю територією, натомість не може запропонувати, а відповідно й гарантувати ані оптимізацію інфраструктури, ані інших аспектів розвитку громади.
На прикладі с. Коцюбинське депутат Київської обласної ради Олег Іваненко зазначив, що агломераційна політика жодним чином не може будуватися на односторонніх рішеннях. Співпраця між великою і малою громадою – необхідна умова для сталого розвитку регіону.
Соціолог Андрій Єременко звернув увагу на глибший політичний контекст, який, на його думку, впливає на небажання столичної влади вести діалог із громадами. Представники Київської обласної військової адміністрації закликали до пошуку моделі співпраці, яка враховуватиме інтереси всіх сторін. Вони наголосили, що розширення не повинно означати централізацію, а навпаки – має стати основою для партнерства між столицею та громадами. Начальниця відділу земельних відносин Київської ОДА Світлана Дахно зауважила, що відсутність єдиної позиції між Києвом та прилеглими громадами вже має відчутні наслідки, які не лише гальмують розвиток передмість, а й породжують численні юридичні конфлікти.
"Відсутність узгодженої позиції між Києвом та пристоличними громадами досить негативно впливає на розвиток цих громад і породжує значну кількість судових спорів. Тому обласна адміністрація підтримує позицію територіальних громад. Ми безпосередньо зацікавлені в напрацюванні спільної позиції та розв'язання цього питання в законному річищі", - додала Дахно.
Наразі є потреба у відкритому, постійному діалозі між усіма сторонами: столичною владою, громадами, урбаністами, громадськими організаціями. На цьому наголосив радник Асоціації міст України, експерт з питань місцевого самоврядування Іван Фурсенко. Представник Київської військової адміністрації, військовослужбовець і юрист Андрій Кулібаба звернув увагу на фінансову сторону агломераційного процесу. На його думку, громади, які прагнуть рівноправної взаємодії з Києвом, мають бути готові до інвестування у спільну інфраструктуру.
"Багато було риторики про те, що Київ винен у питанні київської агломерації. Але, коли громада – Коцюбинська, Ірпінська чи будь-яка інша – хоче вступати у взаємодію з Києвом, вона повинна сама інвестувати в ці міста. Наприклад, якщо Вишневому потрібні транспортні розв’язки, він має вкладати значну частину свого бюджету", - акцентував Кулібаба.
Кулібаба також наголосив, що створення великої київської агломерації неминуче змінить баланс повноважень. За його словами, якщо буде сформована київська велика агломерація, то ці міста частково втратять автономію, бо залежатимуть від загального планування і забудови. А це складне питання, адже земля міст-супутників приваблива для забудовників. Це їхня велика перевага, але й проблема.
Дискусія показала: без відкритого діалогу між Києвом і громадами агломераційна модель залишиться конфліктною. Громади вимагають поваги до своєї автономії, а експерти – системного підходу. Чи почує столиця ці голоси, залежить не лише від влади, а й від сили громадського запиту.
Читайте нас у Facebook
Зараз читають на Інформаторі
