Чоловік вказує, що усі доходи отримані з офіційних джерел та затверджені військовою частиною
Чоловік отримав повідомлення від ПриватБанку про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунків. Він вимагає скасувати рішення, адже банком не надано жодних доказів чи відомостей про здійснення незаконної діяльності з його боку. Про це йдеться у рішенні Подільського районного суду Києва, опублікованому 30 вересня 2025 року.
19.02.2025 року чоловік отримав від АТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарів власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману банку. Він не згоден із зазначеними причинами відмови від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку та вважає, що саме з боку банку здійснено протиправне розірвання договорів з ним в односторонньому порядку. У повідомленні банку від 19.02.2025 року не зазначено, які саме дії підтверджують його ризиковість, банком не надано жодних доказів чи відомостей про здійснення незаконної діяльності з його боку, що свідчить про безпідставність такої підстави для розірвання договірних взаємовідносин.
Крім того, в повідомленні від 19.02.2025 року зазначено про неможливість здійснення ідентифікації/ верифікації, а також встановлення даних кінцевих бенефіціарів власників. Проте він є одноосібним власником рахунків, відкритих у ПриватБанку, та саме він є кінцевим бенефіціаром власником коштів, які надходять на рахунки. Банк мав витребувати інформацію та/або офіційні документи для здійснення належної перевірки, проте такого витребування не було, тому слід вважати, що банк здійснив належну перевірку відповідно до вже наявних документів та відомостей. Громадянин також зазначив, що проходить військову службу та всі нарахування здійснюються на підставі наказів військової частини. Він як військовий та безпосередній учасник бойових дій отримує відповідне грошове забезпечення з боку держави та грошову винагороду, що підтверджується відповідними довідками. Кошти, які надходили на його картковий рахунок від фізичних осіб, використовувались тільки для потреб ЗСУ та військової частини та забезпечення підрозділу. За таких обставин, твердження банка про неприйнятно високий рівень ризику не відповідає дійсності. Усі доходи отримані з офіційних джерел та затверджені військовою частиною.
"В банку є підстави вважати використання позивачем продуктів АТ КБ «ПриватБанк» (особисті картки) для проведення операцій, що мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту/логічних пояснень. Зазначені у висновку клієнти, в тому числі позивач, мають загальні риси фінансових операцій за період з 01.01.2024 року по день формування висновку, а саме: надходження на картковий рахунок здебільшого здійснюється від 3-х фізичних осіб та фінансових сервісів; видаткові фінансові операції здійснюються на користь 3-х фізичних осіб та/або на користь мерчантів, діяльність яких полягає в організації та проведенні азартних ігор в мережі інтернет. Мета та суть зазначених фінансових операцій не з'ясована. Джерела походження коштів не з'ясовано. Далі використання коштів - невідомо. Фінансові операції та/або дії клієнта банк вважав підозрілими за ознакою, визначеною ст. 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатком 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення №65, а саме: 1) проведені у незвичний спосіб; 2) немає очевидної економічної чи законної мети; 3) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин з ним. Банком було визнано діяльність клієнта підозрілою. Банк припинив ділові відносини з позивачем, повідомивши про це у листі, який направив на адресу його проживання. Отримання повідомлення також підтверджується позивачем у позовній заяві. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» правомірно припинив договірні відносини з позивачем, здійснюючи свої функції суб'єкта фінансового моніторингу, покладені на нього з огляду на законодавство України. Відтак, спірний правочин банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає приписам ст. 17 ЗУ «Про ПКВ/ФТ», вимогам Положення №65 та внутрішнім документам банку, тому підстави для визнання його незаконним відсутні, а отже, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню", - заявили у ПриватБанку.
Позов чоловіка задовольнили. Суд визнав недійсним вчинений акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» односторонній правочин, оформлений у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 19.02.2025 року. Дії ПриватБанку із зупинення фінансових операцій на поточних рахунках визнали протиправними. Фінустанову зобов'язали відновити банківське обслуговування та поновити всі банківські, карткові рахунки, що були відкриті до вчинення одностороннього правочину з боку акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», оформленого у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 19.02.2025 року.
"Належна перевірка включає визначений перелік заходів, які застосовуються для перевірки клієнта в разі наявності у банку підозри щодо діяльності такої особи. Проте, з боку відповідача не здійснено повний перелік заходів. При цьому, саме на відповідача покладено обов'язок встановити мету та характер ділових відносин. Відповідач, як суб'єкт господарювання, мав обов'язок діяти в межах розумного балансу між інтересами банківської безпеки та правами клієнта. Проте в цьому випадку принцип добросовісності був порушений, зокрема: не надано можливості надати пояснення, документи або інші докази, що підтверджують легальне походження коштів; не запропоновано менш інвазивних альтернатив (таких як тимчасове блокування або перевірка операцій), а договір було одразу розірвано у спосіб, який є юридично і фактично є непропорційним. Зокрема, відповідно до п. 8 Додатку №1 до Положення: «Якщо отримані банком документи та/або інформація, визначені в пункті 6 додатка 1 до Положення, не є достатніми для спростування банком того, що потенційний клієнт є компанією-оболонкою (а також, якщо потенційний клієнт відмовив банку в наданні необхідних для аналізу документів/інформації), то банк установлює таким потенційним діловим відносинам з клієнтом неприйнятно високий ризик та діє відповідно до вимог статті 15 Закону про ПВК/ФТ». В розумінні зазначеної норми, відповідач зобов'язаний був звернутися до позивача в разі наявності підозри для визначення джерела коштів та цілі їх подальшого використання. Проте з боку відповідача не було здійснено такого звернення або запиту до позивача. Крім того, відповідачем не надано рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику позивача. Підсумовуючи усе наведене вище, суд вважає, що дії банку щодо зупинення банківського обслуговування позивача мали формальний та непропорційний характер, чим порушено баланс між інтересами фінансового моніторингу та правами клієнта, оскільки відповідачем не доведено наявність критеріїв щодо неприйнятно високого рівня ризиковості позивача та його зв'язку з мерчантами азартних ігор, а також не надано рішення про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику. За таких обставин, усі сумніви щодо тлумачення підстав для розірвання договору судом тлумачаться на користь позивача, як споживача банківських послуг, відповідно до принципів добросовісності, розумності та захисту слабшої сторони у зобов'язальних відносинах. З огляду на викладене, беручи до уваги те, що позивачем доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.