Верховний Суд визнав неправомірними дії держвиконавця в Кропивницькому, який зарахував 218 тис. грн без позначки "аліменти" як погашення боргу
Верховний Суд визнав незаконними дії державного виконавця, який зменшив заборгованість за аліментами на понад 218 тисяч гривень, зарахувавши грошові перекази без підтвердженого призначення платежу. Аналогічна проблема охоплює тисячі українців - борги з аліментів в Україні перетворились на один із ключових індикаторів у системі держаних обов'язків. Касаційна колегія встановила: лише дві з п'ятнадцяти квитанцій містили формулювання, що ідентифікує платіж як аліменти. Усі інші - із позначкою "переказ власних коштів" - не можуть вважатись виконанням аліментного зобов'язання.
Постанову у справі № 390/2379/24 ухвалив 5 серпня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду під головуванням судді Крата В. І., про що повідомляє Єдиний державний реєстр судових рішень. Спір розпочався у жовтні 2024 року, коли стягувач оскаржила дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Короба Івана Сергійовича. Заборгованість за аліментами станом на 9 травня 2024 року становила 490 780,08 грн - за рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 9 червня 2015 року, яким з боржника стягнуто аліменти на утримання двох синів.
У серпні 2024 року у порядку примусового виконання з боржника стягнуто 355 600 грн. Однак боржник звернувся до виконавчої служби із заявою про перерахунок боргу, посилаючись на добровільні перекази коштів на рахунок стягувача в 2022-2023 роках. 15 жовтня 2024 року стягувач отримала розрахунок, де держвиконавець Короб І. С. врахував такі виплати:
Загалом борг зменшили на 218 236,75 грн. Стягувач наполягала: усі ці квитанції мали призначення платежу "переказ власних коштів", а не "аліменти". За її словами, боржник переказував кошти для потреб власного земельного господарства - на посівний матеріал, добрива, сільськогосподарську техніку та земельний податок. Крім того, у той період вони проживали спільно як сім'я, і вона здійснювала ці витрати за дорученням боржника, який тоді проходив військову службу.
Кіровоградський районний суд Кіровоградської області та Кропивницький апеляційний суд відмовили у задоволенні скарги. Суди керувались тим, що згідно з даними АСВП та ЄДРСР у боржника не було інших боргових зобов'язань перед стягувачем, окрім аліментних, а отже перекази свідчать про добровільну сплату. Апеляційна інстанція також послалась на практику Верховного Суду від 1 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц та від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, де зазначено, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на рахунок стягувача.
Верховний Суд з цим не погодився. Колегія суддів звернула увагу на те, що суди нижчих інстанцій проігнорували ключовий факт: лише дві з п'ятнадцяти квитанцій містили у призначенні платежу формулювання, яке дозволяє ідентифікувати кошти як аліменти:
Усі інші квитанції - з позначкою "переказ власних коштів" або "ТСО, поповнення карти/рахунка" - не дають можливості ідентифікувати кошти як аліменти. Верховний Суд скасував рішення обох попередніх інстанцій та зобов'язав державного виконавця Короба Івана Сергійовича здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням лише зазначених двох квитанцій. З Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) на користь стягувача стягнуто 1 211,20 грн судового збору.

Ця справа підтверджує усталений правовий принцип: квитанція без позначки "аліменти" або хоча б натяку на аліментне зобов'язання в полі призначення платежу не може автоматично зараховуватися як виконання рішення суду. Верховний Суд у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 2-4665/2008 прямо вказував: дублікати квитанцій про добровільний переказ без зазначення у графі "призначення платежу" - "сплата аліментів" не свідчать про виконання судового рішення. Саме на боржника покладено обов'язок довести, що кошти сплачувались у рахунок аліментів, а не з іншою метою.
Для отримувача аліментів цей прецедент має практичне значення: навіть якщо між колишнім подружжям тривали фінансові розрахунки і стягувач фактично отримував гроші на рахунок - це ще не підстава для зменшення офіційного боргу. Виконавець зобов'язаний оцінювати саме призначення платежу, а не лише факт переказу.
Українське законодавство детально регулює, хто і в якому розмірі зобов'язаний сплачувати аліменти на дітей: на одну дитину - чверть доходу, на двох - третина, на трьох і більше - половина. Мінімальний гарантований розмір не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідальність за прострочення включає арешт рахунків, заборону виїзду за кордон та внесення до Єдиного реєстру боржників.
У 2026 році набрав чинності новий закон про виконавче провадження, що суттєво змінює правила гри для боржників. Завдяки автоматичному арешту та новому закону про виконавче провадження виконавці тепер отримують прямий доступ до банківських рахунків, реєстрів майна та навіть електронних гаманців боржника. Система інтегрована в єдину цифрову платформу, що унеможливлює переоформлення активів для уникнення стягнення.