Бажання лікарів кардинально відрізняються від бажань їхніх пацієнтів
Над питанням "хорошої смерті" для себе розмірковувала, мабуть, кожна людина у різні періоди життя. Для всіх останні дні життя виглядають по-різному. Наприклад, лікарі дивляться на питання смерті зовсім не так, як їх пацієнти. Особливо це стосується медиків, які лікують важкохворих, або часто стикаються з летальними випадками.
Як пише видання IFLScience, бельгійська група з догляду за пацієнтами провела дослідження, у рамках якого опитала 45 лікарів різних спеціалізацій. Відповіді на питання щодо останніх днів життя їх виявились дуже різними. Це і не дивно, бо багато з них майже щоденно стикаються зі смертю, або доглядають пацієнтів наприкінці їх життя.
Дослідники зазначили, що вибір частково пов'язаний з індивідуальним підходом до практики лікарів, а ще він висвітлює потенційні професійні та особисті дилеми. Тож для свого досліду вони обрали три категорії лікарів: загальної практики, паліативної допомоги та інші медичні працівники, що стикаються зі смертельними випадками.
Лікарі паліативної допомоги частіше замислюються про свої уподобання наприкінці життя на відміну від лікарів загальної практики чи інших медичних працівників. Для них "хорошою смертю" є перебування вдома або хоспісі, очікування смерті, близькі люди поруч, достатній час для прощання, відсутність страждань, контроль болю та симптомів, порядок у духовних та практичних справах, ясний розум, збереження незалежності та гідності.
Більшість лікарів хотіли б померти вдома, деякі не проти померти і в лікарні, бо звикли до медичного середовища. При цьому вони хотіли б відмовитись від агресивного або "некорисного" лікування. А ще не хочуть бути тягарем для рідних. Багато лікарів хотіли знати про наближення смерті для того, щоб мати можливість упорядкувати свої справи.
Цікаво, що пацієнти не з числа медиків часто вибирають терапію, яка продовжить їх життя. Тобто лікарі більше усвідомлюють вартість лікування і частіше уникають його. Коли звичайні пацієнти можуть віддавати перевагу терапії, що продовжує життя, через страх, невпевненість або відсутність медичних знань.
"Лікарі в юрисдикціях, де асистоване вмирання (евтаназія) є законним або де були прийняті закони, частіше розглядають це як позитивний та важливий варіант для припинення життя, тоді як інші висловлюють дискомфорт, особливо якщо їхні культурні чи релігійні переконання або законодавча база їхньої країни суперечать їм", – заявили дослідники.
Тож інформація переконливо демонструє різницю між вподобаннями лікарів та звичайних пацієнтів. Але команда дослідників готова провести ще ряд розглядів, які будуть спрямовані на вивчення того, як вибір варіанта смерті впливає на клінічну практику чи рекомендації пацієнтам, а також чи відокремлюють лікарі свої особисті уподобання від уподобань пацієнтів.