Лідер гурту Бумбокс згадав свій перший бій та розповів, яких людей він не хоче бачити у своєму підрозділі
Лідер гурту “Бумбокс”, капрал Андрій Хливнюк згадав про свій перший бій у цій війні та поранення. А також пояснив, чому він не хоче бачити у своєму підрозділі людей, які пішли на фронт з під палки. Про це він розповів в інтерв’ю виданню NV.
Андрій Хливнюк воює з перших днів повномасштабного вторгнення. У першому ж своєму бою він отримав поранення. Музиканту здавалося, що це щось легке, але насправді все було гірше, нід йому здавалося - шматочок міни потрапив йому у голову. Побратими тоді серйозно були налякані.
“Перший бій стався в березні 2022 року в Ірпені. Нашим завданням було форсувати річку Ірпінь і відкинути ворога. У тому своєму першому виході я дістав і перше поранення.
Тоді я подумав, що це просто подряпина, але на рентгені лікарі побачили, що в мене в голові маленький шматочок ворожої міни. Мабуть 120-ї [калібром 120 мм], бо вона гупала сильніше.
У лікарні зробили місцевий наркоз, залізли мені в голову й дістали уламок, а потім поклали в палату. Я не вважаю свій уламок серйозним, із мого боку це не кокетство. Контузія була легка, просто в м’язову тканину зайшов шматок міни. У мені нічого не лишилося, я не втратив здатність діяти самотужки. Тому я вважаю, що мені дуже пощастило.
До мене тоді прийшли побратими. Вони думали, що я важко поранений, бо кровило гарно — у голову ж попало. Але через тиждень ми вже займалися своїми справами”, - згадує Хливнюк.

Музикант поділився своїм занепоінням з приводу того, що багато українських чоловіків не долучилися до війська на початку війни. На його думку, якби всі військовозобов’язані відреагували, то ще у 2022 році ми б переламали хребра росіянам. А тепер, ті хто відсидівся під спідницею, йому не потрібні.
“Усі, хто був здатен воювати, уже воюють. Усі решта, хто під спідницями, у військо не підуть. Я взагалі не хочу до себе в підрозділ людей, яких з-під палки загнали на війну.
Чи хотів би я знати строки служби? Та було б класно, якби ми знали, скільки триватиме ця війна. Але вона екзистенційна, тому триватиме завжди. Сконцентруйся краще на тому, що робиш і постійно вчися новому. Треба навчитися жити таким життям.
Мене дратує, що через чотири роки великої війни усі, включаючи й мене, мають бути жебраками якимись. Еліта цієї країни, найвільніші люди, які своє життя віддають за свободу, чомусь виявилися найбільш невільними. Єдине, що суспільство може їм надати, — це жалість. Нам на хрін не потрібна ваша жалість. Ми дорослі, свідомі і самодостатні люди, багато хто реалізований у мирному житті. Ми переносимо цей досвід на оборону”, - каже Андрій.
Хливнюк не приховує, що забеспечення війська від держави недостатньо. Потрібне більш сучасне озброєння і його повинно бути більше. Але що по справжньому бісить та дратую, так це корупція, коли люди під час війни намагаються нажитися на людях, які його захищають.
“Мені дуже шкода, що ми не маємо сили забезпечити оборону нашої країни усім необхідним. Важко орієнтуватися лише на штатне забезпечення. Війна і її хід змінюється настільки швидко, що перемагає той, хто воює сьогодні новітніми засобами.
Коли я почув про корупцію, яку розслідували на Енергоатомі, мені хотілося блювати”, - згадує музикант.