18-й день війни: я почуваюся втомленим і втрачаю віру у перемогу. Це нормально?

Вісімнадцять днів. Вісімнадцять днів Україна протистоїть російській агресії. Захищає свою територію та свободу від тих, хто вирішив, що зможе це все відібрати через хвору уяву в одного ублюдка з Кремля. Проте, незважаючи на трагічні події, всередині кожного з нас залишається те, що неможливо відібрати, — віра. 

Так, з кожним днем ​​все важче тримати себе в руках. Іноді паніка та страх бере вгору над раціональністю, через що ми здаємось. Морально, не фізично. І знаєте, що? Це нормально. Тому що подібне випробування тяжко переносити навіть підготовленим людям. Тому що настала друга фаза психологічної втоми. 

Про те, що це таке, які негативні ефекти породжує такий стан, як їм протистояти і чого очікувати далі, - розповів радник голови Офісу Президента Олексій Арестович. Ми знаємо, що за останні 18 днів він для багатьох з вас став особистим заспокійливим сортом, тому рекомендуємо включити відео та послухати. Для тих, хто з тих чи інших причин не може це зробити, ми розшифровуємо текст нижче. 

"Не знаю, помітили ви чи ні, але настав другий етап психологічного надлому. Вісімнадцятий день війни. Подібне випробування важко переносити навіть підготовленим людям. Додамо до цього фізіологію, відсутність сну, занепокоєння, зміну звичок і так далі. І потихеньку народ починає просідати. Ця фраза дуже добре відчувається мною, я в принципі добре відчуваю такі речі, тому ви мене і дивіться.Так от, я хочу вас попередити, що ви зараз почали просідати.Деякі це помітили (люди, схильні до самоаналізу це бачать), а для багатьох непомітно.Тому я поспішаю їх попередити.

У чому виражається ця фаза?У розпачі.У розчаруванні та невірі в перспективи, у перемогу, в адекватність влади і так далі.Тут є два аспекти.

Перший: з погляду інформаційно-психологічної операції противника , їх блакитною заповітною мрією є зруйнувати зв'язок між народом та урядом. У всіх підручниках це завжди мета № 1. Не вірячи у здатність командування, не вірячи у здібності політичного керівництва адекватно здійснювати оборону України та інші заходи... Тут я можу вам відповісти  наступне: недоліків багато, як завжди і скрізь. І зараз з ними розбираються, і після війни розбиратимемося. Немає ідеальних країн, які ідеально вступають у війну і тільки ідеально її ведуть. Незважаючи на козацький дух і драйв, подивіться, як поводяться НАТО, як поводиться Захід... Скільки помилок зроблено і робиться. Людство у принципі неідеальне. Під час війни загострюється не лише найкраще, а й найгірше. Тому на численні помилки звичайно треба реагувати, про них треба інформувати, ми їх збираємо, реагуємо, але треба розуміти, що зробити так, щоб народ перестав вірити владі, а влада перестала вірити народу – ціль, про яку вороги мріють. 

Тут все дуже просто. На війні все чорно-біле. Немає інших відтінків - ви або за, щоб вороги досягли своєї мети, або проти. 

Другий: полягає в тому, що йдеться про наш внутрішній психологічний стан. Є така річ, яка називається вольовий конфлікт. Що таке воля - це здатність вибору та сила, яка дозволяє здійснювати вибір. І саме в момент вибору лінії внутрішньої та зовнішньої поведінки ось у цей центр б'ють фахівці супротивника. Або б'є та частина людської душі, яка хоче, щоб людина просіла, розчарувалася, попливла, потекла... Щоб цим скористатися, цим підживитися і трохи вирости.

Так ось цей вибір робить кожен з нас, яких би сил на нього не діяло. Війна вимотує, випробування вимотують... Багато людей за цю добу, попередні і до цього зітхають, мовляв, "коли це все закінчиться", "сил немає"... Стривайте, ще буде третя фаза, вона буде ще страшніша, і це буде страшніше незалежно від наших реальних умов, успіхів на полі бою чи переговорів. Ця фаза настане автоматично, навіть якщо ЗСУ прямо зараз поженуть супротивника, а Росія погодиться на переговорах віддати все на світі. Вона настане неминуче. А якщо будуть ще якісь неуспіхи чи провали, а це цілком можливо, тому що війна – є війна, і війна йде з дуже важким противником, скільки б ми з них не сміялися. Так от у цей момент треба стати трохи суворішим до себе і зайнятися таким легким самоаналізом. Наглядати за собою, а чи не поплив я. Тому що від того, що ви попливете, не буде нікому краще. Насамперед вам самим, тому що психологія негайно позначиться на фізіології, негайно позначиться на соціальних контактах, ви почнете сваритися, лаятися, все це намотується як снігова куля, і ось людина валиться у вирву психологічної катастрофи. 

А починається це все із програшу вольового конфлікту. Вольовий конфлікт ми програємо, коли ви вирішуєте повірити у новини раніше, ніж встигли їх перевірити. Коли ви з версії трактування всіх можливих подій вибираєте найгірше, найпанічне і несприятливе. Коли з усіх версій ви надаєте перевагу тій, у якій "все пропало", - ви програли вольовий конфлікт. А не треба. Головне поле битви – ви. Незалежно від того, де ви: у Харкові, Києві чи Польщі. Щоразу, коли ви втрималися і не розігнали негатив, перевірили ще раз інформацію, подумали про людей добре - ви виграли. Перемикали тумблер на біле. 

Попереду ще багато випробувань, і від кожного з вас залежить, чи виграємо внутрішню війну чи ні. І кожен там віч-на-віч. Чи знаєте головний закон піхоти? Кожен вмирає на самоті, навіть якщо горить у загальному танку. Так ось кожен із нас має виграти наодинці. Якщо зараз ви одні, то підтримуємо один одного ми всі разом. Ми пов'язані невидимими нитками з тисячами людей, які перебувають у такому стані. Десь на 21-й, 25-й, 27-й день розпочнеться третя фаза. Я вас про це попереджу, а поки що виграємо внутрішню битву"

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.