Юрій Касьянов: "Якщо ми не вирішимо питання мобілізації – фронт звалиться і ворог знову піде на Київ"
Відомий конструктор та творець дронів пояснив Інформатору, чому "аудит" військовослужбовців ЗСУ не допоможе уникнути масової мобілізації. А також назвав головну причину, через яку тисячі українців ухиляються від служби
Дискусія про масову мобілізацію в українському суспільстві стає з кожним днем дедалі гострішою. Сотні чоловіків ухиляються від призову. Армія задихається від кадрового голоду, а відповідний закон досі не ухвалено. Тим часом співробітники ТЦК розгорнули справжнє полювання на військовозобов'язаних на блок-постах.
Ми вирішили поговорити про проблеми, що накопичилися, і способи їх вирішення з кадровим військовим і блогером Юрієм Касьяновим. Він відомий не лише як активний учасник двох революцій та засновник одного з перших підрозділів зі створення дронів для фронту. У період АТО у 2014 – 2015 роках. Юрій Касьянов був волонтером і регулярно виїжджав на передову, щоб постачати бійцям усе необхідне: від продуктів харчування до бронежилетів та тепловізорів. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Юрій Касьянов добровільно мобілізувався і зараз служить в армії.
Добровольчий потенціал закінчився: багато хто загинув або отримав важкі каліцтва
- Радник офісу президента Михайло Подоляк заявив, що після відставки Валерія Залужного з посади головнокомандувача від нового головкому Олександра Сирського чекають на "аудит" військовослужбовців. Він також зазначив, що з 1 мільйона мобілізованих у реальних бойових діях брало участь лише до 300 тисяч осіб. Чи може такий аудит допомогти вирішити питання мобілізації?
- Для того щоб дискутувати на цю тему, треба бачити документи. У мене до них немає доступу, тому мені важко відповісти на ваше запитання. Але на мій погляд, так можуть міркувати люди, які вважають, що військовий – це боєць, який обов'язково перебуває на передовій та стріляє у супротивника. А це не так. Армія – це величезний механізм. У нас не вважаються учасниками бойових дій люди, які доставляють на лінію фронту боєприпаси, охоронці військових складів, техніки та інженери, чиє завдання готувати літаки до бойових вильотів. А також ті, хто прикриває кордони з Придністров'ям, Білорусією та Росією. Нема активних бойових дій і на Чорноморському узбережжі. Але якщо звідти прибрати військових – висаджуватиметься ворожий десант. Тож за рахунок цих людей вирішити питання мобілізації не вийде.
– А питання ротації?
- Тим більше. Усі подібні розмови – спекуляції проти Валерія Залужного. Не секрет, що на другій лінії фронту у нас знаходяться не підготовлені війська з малим технічним забезпеченням. Тому не можна просто взяти тилову бригаду та відправити її на фронт на заміну уславленій 47-й бригаді, яка укомплектована західною технікою. Ті, хто зараз перебуває на другій лінії, для цього недостатньо підготовлені і просто не знають, як керувати іноземною технікою.
Для повноцінної ротації, 47 бригада має мати три власні склади військовослужбовців, які змінюватимуться по колу. Одні перебувають у тилу, другі на полігоні, треті на нулі. До речі, так уже працюють багато наших бригад у ЗСУ. Особливо це добре поставлено у Держприкордонслужбі. Але поки що зробити це в масштабах усіх Збройних сил не вийшло.
- Про Валерія Залужного... Як в армії відреагували на його відставку?
- Я не можу говорити від імені всієї армії, вона величезна. Можу сказати лише про те, що знаю та бачу сам. У Валерія Залужного був рейтинг довіри вищий, ніж у президента. І це був рейтинг не лише особисто Залужного, а й армії загалом, як інституції. Нині серед моїх побратимів та знайомих думки розділилися. Деякі сподіваються на позитивні зміни. Інші просто дивляться, що буде далі. Тим більше що в армії вистачає проблем.
Наприклад, зараз через зміну командного складу не вирішується безліч важливих питань. Як відомо, "нова мітла по-новому мете" - і не звертає увагу на те, що раніше створені ланцюжки взаємодії в армії були вистраждані. Звичайно, такий стан справ не може йти на користь ЗСУ.
– Сьогодні в армії катастрофічний кадровий голод. А в суспільство трясуть суперечки щодо масової мобілізації. Як ви оцінюєте зроблене у цьому напрямі?
- Почнемо з того, що аж до останніх кількох місяців масова мобілізація у нас у країні не проводилася. У лютому 2022 року до армії добровільно пішли люди, які свідомо хотіли захистити свою країну та взяли на себе відповідальність за її майбутнє. Звісно, був невеликий відсоток тих, кого випадково спіймали на вулиці – 10-15 відсотків. Але ці люди погоди в армії не робили. Зараз добровольчий потенціал закінчився. Багато з тих, хто пішов служити в перші дні великої війни, загинули або отримали важкі каліцтва. У той самий час війна стала жорсткішою. А кадровий потенціал супротивника перевищує наш у кілька разів. Тому вирішувати це питання потрібно якнайшвидше. Насамперед зараз армія потребує піхоти.
Причини ухилення від служби: недовіра до влади, командири-м'ясники, низькі зарплати
- Як ви вважаєте, у чому причина масового відхилення від служби в армії?
- Причин багато. Насамперед в Україні ніколи не проводилася масштабна патріотична робота з населенням. Винятком був, мабуть, лише короткий період правління екс-президента Віктора Ющенка. Тому для багатьох людей Україна – це просто територія, де вони випадково народилися. Таких громадян цікавить лише власне матеріальне благополуччя. Вони не мають відповіді на питання, де вони хотіли б жити: в Україні, Росії чи Польщі. Більш того. Вони не розуміють, чому мають помирати за нашу державу. Саме тому у перші дні російського вторгнення 6 мільйонів виїхало із країни. За різними оцінками, серед них було близько 1,5 мільйона чоловіків призовного віку.
- Але багато хто і залишився. При цьому зараз роблять все можливе, щоб уникнути служби.
- А знаєте, чому? Тому що не довіряє владі. На мою думку, це друга ключова причина того, що відбувається. Якби наші політики та чиновники, а також члени їхніх сімей, своїм прикладом показали, що треба захищати Батьківщину – люди б реагували інакше. Але влада будь-якими способами рятує себе і своїх близьких від призову. Подивіться на Ізраїль. Там усі без винятку зараз воюють. Навіть колишній прем’єр-міністр. І вони не мають таких проблем із мобілізацією.
– Ми не живемо у вакуумі. Усі українці знають, що в армії зараз не солодко. Можливо, у цьому теж треба шукати причини того, що відбувається?
- Звичайно. Всі знають про деяких командирів, які керують своїми бійцями, перебуваючи за сотні кілометрів від лінії фронту і легко посилають людей на смерть, не забезпечивши навіть найнеобхіднішого. Не секрет, що багато наших командирів отримали високі нагороди за те, що укокошили величезну кількість своїх солдатів для того, щоб взяти якусь одну посадку, що не має стратегічного значення. Таких командирів в армії називають "м'ясниками". Вони є спадщиною радянського минулого нашої армії. Якщо ви подивіться на те, що відбувається у противника – побачите таку саму картину.
До речі, серед таких командирів багато молоді, а не лише середнього віку. Чому так відбувається? На мій погляд, це є наслідком того, що в нашій армії ніколи не проводилася повноцінна реформа. Реформування армії - це зміна структури військ чи постачання західної зброї. Насамперед це зовсім інша філософія ведення бою, яка має на увазі під собою дбайливе ставлення командирів до своїх бійців. Поки що це питання не вирішене – все залишиться як є. На жаль, зараз більшість наших командирів мають величезний бойовий досвід. Але не позитивний, а негативний. І звичайно про це знають не лише в армії, а й у суспільстві загалом.
- Напевно, чималу роль відіграє роль та фінансова мотивація військовослужбовців?
- Безперечно. Пам'ятаєте, що сказала 2022 року влада? Усі військові отримуватимуть щомісяця – 30 тисяч грн, а на "нулі" – 100 тис. грн. Більш того, у разі загибелі військовослужбовця його родині обіцяли виплатити компенсацію у 15 млн. грн. І люди пішли! А тепер що? Ті, хто не перебуває постійно на першій лінії, отримують 21 тисячу гривень. На ці гроші вони змушені орендувати житло (жити в казармах заборонено з міркувань безпеки), купувати собі їжу та утримувати сім'ї. Хіба це нормально? Виходить, щоб гідно прогодувати свою родину, бійцям треба перебувати виключно на передовій. При цьому вони зобов'язані не тільки вижити, а й зібрати величезну кількість документів і "перемогти" махрову бюрократію, а гроші отримають із затримкою на місяць. Про компенсації близьким загиблих я взагалі говорити не хочу. Здебільшого її просто не виплачують. Звичайно, армія дуже велика, і держава витрачає на неї величезні гроші. Ми це все розуміємо. Але в такий спосіб мотивувати людей фінансово неможливо.
- Кажуть, що бійцям доводиться ще купувати собі боєприпаси?
- На жаль так. Наприклад, багато снайперів самостійно або за допомогою волонтерів купують собі гвинтівки вартістю від $10 тисяч та вище. А також боєприпаси, які коштують не 25 центів за штуку. Іноді один постріл снайпера коштує 15, 20, а то 100 доларів . Крім того, бійці змушені самі купувати тепловізори, антидронові радари, глушилки та ін.
"На передовій бійці старше сорока частіше вмирають від інфаркту, ніж від кулі ворога"
– А що ви думаєте про зниження призовного віку?
- Це болюче питання. У нас склалася в армії абсолютно абсурдна ситуація, коли середній вік бійців 45-48 років. На передовій ці люди частіше вмирають від інфаркту, ніж від кулі супротивника. Їхній фізичний стан не дозволяє їм перебувати "на нулі". Вони не можуть прикрити спину своїм побратимам, на них не можна розраховувати. Неможливо, маючи "букет" захворювань, штурмувати позиції противника у повній бойовій викладці чи просто цілодобово сидіти в окопі! Наявність такого контингенту в армії значно знижує її боєздатність та в рази збільшує втрати. Воювати мають молоді, але натомість вони марнують життя в нічних клубах та ресторанах. До речі, США під час Другої світової, Корейської та В'єтнамських воєн призивати хлопців від 18 до 26 років. А командувати у зоні бойових дій могли люди до 35 років. Інші вважалися через вік непридатними для військової служби. Тому були зенітниками, у 100-км зоні від лінії активних бойових дій або у три зміни працювали на заводах із виробництва боєприпасів. Я не розумію, чому у президента вже 2 роки лежить на підпис закон про зниження призовного віку, але питання досі не вирішене.
- Багато військовослужбовців зараз говорять про те, що в умовах повномасштабного вторгнення мають воювати всі без винятку громадяни країни. Ви теж дотримуєтеся такої точки зору?
- Так, безумовно. Воювати мають усі. Але це не означає, що всі без винятку мають перебувати у зоні бойових дій. Обов'язок громадянина прийти до військкомату. А там повинні знайти йому застосування, яке відповідає його віку, знанням та професії. В армії потрібні і інженери, і айтішники. Я проти того, щоби всіх відправляли в окоп. Якщо людина має інтелектуальний потенціал, її треба використати.
- Я чула, що вам імпонує система жеребкування під час мобілізації?
- Так. Наведу приклад. У США є професійна армія. Але всі чоловіки від 18 до 60 років (у тому числі громадяни інших держав, які проживають у країні більше року) стоять на військовому обліку. Якщо армії не вистачає кадрів, проводиться мобілізація за допомогою жеребкування за датою народження. Це дуже справедлива система. Тому що закликати можуть будь-якого громадянина: як політика, так і робітника - винятків немає. Якщо людина з якихось причин не може служити (наприклад, за станом здоров'я), після відвідин призовного пункту та медкомісії вона подає апеляцію до суду і там вирішать її долю. Чому б нам не запозичити цей досвід?
"Армії не потрібні невмотивовані відмовники, від них немає жодної користі. Нехай йдуть копати окопи та відновлювати зруйновану інфраструктуру"
- Що ви скажете про насильницьку мобілізацію? У нас співробітники ТЦК влаштовують справжнісіньке полювання за чоловіками на блокпостах і відвозять силоміць у військкомат. Хіба це нормально?
- Ні, звичайно. По-перше, армії не потрібні немотивовані відмовники. Вони бояться брати бойові виходи і від них немає користі. По-друге, все має відбуватися згідно закону. А для цього, перш за все, потрібно створити повноцінний реєстр військовослужбовців. У нас, на жаль, його досі немає. Коли буде реєстр, не потрібно влаштовувати полювання на призовників на блокпостах.
- Припустимо, повноцінний реєстр створено. Як це вирішить питання? Зараз ухилянти просто відсиджуються додому, щоб не потрапити до рук співробітників ТЦК.
- Я ще раз повернуся до чинного законодавства. В Україні воно є, і я не бачу сенсу приймати нове. Яке покарання за ухилення від служби? Не з'явився вперше у військкомат – штраф, вдруге – штраф, а втретє – кримінальна справа! Нехай суд вирішує. Я запропонував би відправляти ухилянтів у трудові табори рити окопи, будувати загородспоруди, відновлювати зруйновану в боях інфраструктуру та житлові будинки. А ЗМІ нехай щодня повідомляють суспільству, скільки людей було покликано та відправлено до трудових таборів. Зрозумійте нарешті, у нас зараз на фронті дуже важка ситуація. Якщо ми не вирішимо питання мобілізації, фронт впаде, і ворог знову піде на Київ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
