Повернемось і будемо відбудовувати: історія Валерії Пікуліної, яка ділиться фото довоєнного Бахмуту

Своє 23-річчя Валерія Пікуліна зустріне в Дніпрі, у 260 км від рідного міста. Вже вдруге дівчині з родиною доводиться залишати Бахмут і бігти від війни. Вона зберігає фото рідного міста і планує повернутись туди, щоб відбудувати і жити далі. Ними Валерія поділилась з Інформатором і розповіла, яким був Бахмут до війни. А ми знайшли додаткові кадри, зроблені під час війни, щоб порівняти місто.

“Почалося ще 24 лютого. О 5 чи 4 ранку – я ще не спала. Були вибухи. мама прийшла. Ми подумали: “Що, знову?”. Тому, що з 2014 року сиділи в підвалах, і для нас це було трохи рутиною”, – згадує Валерія початок повномасштабної війни.

Напередодні вторгнення, в січні, вона повернулась додому з Києва. Там працювала. Мала їхати в Дніпро, щоб навчатись на водія тролейбуса. Але все змінилось. І до Дніпра Валерія виїхала вже разом з родиною у квітні. Дівчина розповідає, що з початку їхнє місто не чіпали і концентрувались на Києві. Потім сили перекинули на Донбас.

В лютому 2015 року родина Валерії також виїжджала з Бахмуту. Але повернулись вже через кілька місяців, у червні.

Яким був Бахмут до війни

Дівчина відзначає потужний розвиток Бахмута після 2016 року. В місті повністю відновили три (якщо не більше) школи. Реконструювали парки, дитячі садочки і набережні. Оновили тролейбусне депо.

“Мер завжди підтримував місто. Якщо не помиляюсь, наше місто внесли до Національної книги рекордів за те. що у нас більше за всіх троянд”. Але саме після 2016 року Бахмут почав розвиватись ще більше”, – наголошує Валерія.

Після питання про те, що цікавого можна було показати в Бахмуті туристам, дівчина посміхається. Виявляється, такий досвід вже був. Перш за все, вона каже про завод шампанських вин. Там завжди влаштовували цікаві екскурсії. Також є красиві набережні і парки. Цікавим був би й візит до сусіднього міста Соледару, там є соляна шахта – і красиво, і корисно.

“Місто маленьке, але погуляти є де”, – каже Валерія про Бахмут.

“Як там вдома?”

В Бахмуті Валерія жила в приватному будинку. Батько дівчини – військовий – був вдома проїздом в грудні. На той момент домівка була цілою. Але вже через тиждень прилетіло в сусідній дім. Він зруйнований повністю, лишились хіба що цеглини. В будинку Валерії від ударної хвилі винесло вікна та двері. Сусіди намагались забити їх, але дівчина наразі не знає, що з домівкою.

– Чи плануєте повернення до Бахмуту?

– Звісно, повернемось! Будемо відбудовувати.

Ми порівняли фото, надані Валерією, з теперішнім становищем пам'ятників, будівель і вулиць Бахмута. Знайшлася й історична довідка.

В місті було багато не лише довоєнних пам'яток архітектури, а й будівель радянського зразка. Одна з них розташована на вулиці Мира. Світлину з цим обгорілим будинком можна побачити в багатьох статтях про Бахмут. Особливу увагу привертає напис "Бахмут - це Україна" і графіті з портретом Залужного.

Одна з візитівок міста. Поруч - Сквер визволителям Донбасу. З 1938 до 1941 року в цьому районі працював аероклуб, чим і обумовлена ідея пам'ятника. Наразі його символічно прикрашає український прапор.  

В інтерв'ю "Вільному радіо" письменник Володимир Сутковий розповів, що в минулому столітті тут був професійний театр, який діяв ще у 20-х роках. Навіть в роки Другої світової актори грали на сцені, коли тодішній Артемівськ був окупованим нацистами, хоча й частка акторів все ж евакуювалась. В 1962 році театр реорганізували, але в будівлі й надалі розташовувався центральний осередок міста.

Під час чергового обстрілу в Палац культури влучив снаряд. Здійнялася пожежа. Близько половини приміщення було знищено. Це сталося вночі 8 вересня 2022 року. В будівлі працював пункт гуманітарної допомоги.

Наступного року в Бахмуті мали б відзначати 70 років з моменту запуску заводу - його відкрили в 1954 році. Бахмутська міська рада повідомляє, що то був перший і єдиний завод з обробки металів в Україні. 25 серпня 2022 року внаслідок обстрілу в будівлі зайнялася пожежа. Згоріло 400 квадратних метрів.

Вважається одним з найстаріших освітніх закладів і найбільших залізничних технікумів України. Будівлі понад 120 років, вона є архітектурною пам'яткою. Історія коледжу починається в Москві, де він був реорганізований. В 1955 році технікум перевели в Артемівськ (стара назва Бахмута) і відкрили там, де раніше була розташована Бахмутська земська управа. Майже через 40 років будівлю відреставрували. Але росіяни зруйнували її. 14 жовтня вони завдали удару по коледжу, що призвело до пожежі. А 23 грудня вдарили по коледжу ще, і це зруйнувало концертну і спортивні зали. 

Військові кажуть, що зараз на центральних вулицях міста майже немає жодного вцілілого будинку. Цивільні ховаються по підвалах і виходять на вулиці лише по воду або "гуманітарку". Фото на другій частині колажу - скрін з відео прикордонників. Валерія каже, що це приблизно теж саме місце, де їхав тролейбус, але за іншим напрямком, від центру.  

Її очолює мер-рекордсмен. Олексія Реву обирали на посаду міського голови 8 разів. Судячи за численними інтерв'ю він і досі перебуває в Бахмуті, допомагаючи місцевим мешканцям. Сама будівля постраждала від обстрілів не так давно - 25 січня. Росіяни обстріляли разом з нею школу і дитячу лікарню. В будівлі міськради немає вікон. На стінах лишається нагадування про те, що Донбас - це Україна. 

Через місто проходить річка Бахмутка, а уздовж неї тягнеться Набережна. В 2019 році на ній встановили зелені (топіарні) фігури звірів. Також облаштували зовнішнє освітлення, дитячі майданчики і декоративний кований місток. Квітучою Набережна залишалась і навесні 2022 року, але без відвідувачів. У вересні Миколаївський міст (той, по якому їде тролейбус зліва на колажі) підірвали. 

Алея веде до Північного ставка. Саме її занесли в Книгу рекордів України у 2015 році. Представники Національного реєстру зафіксували 5091 кущ троянд. Роботи з облаштування Алеї почалися ще в 2012 році, і вже за рік їх було завершено. На урочистому заході керівниця Національного реєстру Лана Вєтрова сказала, що там, де є краса, війни бути не може.  

А ця візитівка Бахмута, про яку можна знайти нагадування майже в кожному магазині. Для створення "радянського ігристого" підійшли підземні сховища Артемівська - незважаючи на те, що для цього довелося переобладнувати гіпсові штольні. Перші пляшки вийшли в 1954 році і мали назву "Совєтскоє шампанскоє". Тільки після здобуття незалежності в Україні шампанське почало виходити під марками "Артемівське" і "Крим". А в 2016 році виробництво перейменували на Artwinery. Зараз завод працює на потужностях в Одещині. Детальніше про нього ми писали тут.

Валерія розповіла, що місто отримало нові тролейбуси, які можуть працювати на акумуляторах. В Бахмуті відкрили новий тролейбусний маршрут, який вів на виїзд з міста до селища Опитне. Наразі воно також перебуває під обстрілами.

Сама будівля є пам'яткою архітектури 19 століття. Її відкрили у 1878 році. Певний час станція називалася "Бахмутка" на честь річки. Історична назва повернулась лише 7 років тому.  

Бої за Бахмут

Оборона цього міста триває вже не перший місяць. Втім, з початку 2023 року російські війська поновили наступ на Соледар і майже водночас - на Бахмут. Якщо від Соледару бійцям ЗСУ довелося відійти, щоб уникнути оточення, то за Бахмут тривають бої. При цьому окупанти завдають удару по житлових будинках та інфраструктурі міста. 31 січня внаслідок чергової атаки в Бахмуті загинув чоловік та 12-річна дитина. Мешканців закликають евакуйовуватись, але деякі відмовляються це робити.

Детальніше про те, що наразі відбувається в місті, читайте тут. Також ми писали про те, чому люди не хочуть виїжджати з обстрілюваних територій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.