Як атомні підводні човни США для Австралії можуть вплинути на війну в Україні

Передача атомних підводних човні США Австралії суттєво доповнює можливості Заходу в боротьбі з Китаєм. Пекін нарощує військово-морський флот і збільшує витрати на армію, однак він усе ще не може дорівнятися до своїх супротивників. Єдиним вдалим полем боротьби для КНР залишається інформаційна війна, але йому починають протидіяти й тут. Загалом передача атомних човнів Австралії дає можливість Вашингтону збільшити переговорну базу з Пекіном і спонукати його залучатися до врегулювання російсько-української війни.

США передають Австралії атомні човни. Чому це важливо

США, Велика Британія та Австралія 13 березня уклали угоду щодо спільної розробки підводних човнів. Штати мають намір передати Австралії від трьох до пʼяти атомних човнів, повідомляє Politico. Надалі це дасть можливість Австралії розбудовувати власний воєнний атомний флот. Передбачається, що до 2040 року країна матиме на озброєнні близько восьми підводних атомних човнів класу «Вірджинія». Для порівняння, зараз ВМС Австралії користуються шістьма дизельними човнами.

Атомні човни мають значну перевагу над іншими через те, що не потребують дозаправки пальним, тому можуть бути в морі вдвічі довше — до 6 місяців, пише Forbes. Це означає, що Австралія зможе практично безперервно патрулювати спірні води Південно-Китайського моря.

Союзники не приховують, що їхні дії спрямовані проти зростання ролі Китаю, який де-факто утворив союз із росією та Північною Кореєю, у Тихоокеанському регіоні. Пекін прагне стати однією з двох домінуючих сил на планеті, а контроль над Тихим океаном вважає мало не природньою зоною інтересів. Флот КНР часто звинувачують у порушенні територіальних меж В’єтнаму, Малайзії, Філіппін та інших країн. Звісно, йдеться також про можливе вторгнення в Тайвань.

Щоб цьому протидіяти, Британія, США та Австралія створили оборонний союз AUKUS (абревіатура від перших літер назв країн), який сприймають мало не як альтернативу НАТО. Китай стурбований такою активністю союзників. Пекін уже назвав рішення про передачу атомних човнів Австралії «незаконним актом розповсюдження ядерної зброї», хоча союзники заявляють, що ніхто не передаватиме Австралії ядерні боєголовки.

У широкому сенсі, подія стала черговим етапом протистояння між демократіями й авторитарними режимами. Для нас важливо, що російсько-українська війна є одним із фронтів цієї боротьби.

Розклад сил у регіоні

Ініціатива AUKUS не єдиний крок Білого дому зі зменшення і протидії агресивній політиці Китаю. Сполучені Штати цього року проводили військово-морські навчання із союзниками в регіоні: Австралією, Японією та Південною Кореєю. Китай протиставляє цьому навчання з росією, намагається залучити до неформальної коаліції союзника про БРІКС — Південну Африку. Але все це виглядає ненадійно і блякло на тлі блиску флотів «англосаксів» та потуги союзників США в регіоні.

Взагалі то, по-справжньому Китай може розраховувати лише сам на себе, адже економіка його найближчих союзників у плачевному стані, а вся міць флоту росії базується на застарілій радянській спадщині. Тому Пекін розбудовує власний флот, повідомляє американський аналітичний центр RAND Corporation. За останні десять років кількість суден ВМС Китаю різко зросла. КНР має найбільший у світі військово-морський флот, який становлять понад 350 надводних кораблів і підводних човнів — для порівняння, бойова сила ВМС Сполучених Штатів становить приблизно 293 кораблі. Водночас якісно флот США все ще потужніший.

Китай збільшує витрати на військо

Витрати на армію США у 2023 році складуть понад 800 мільярдів доларів і президент Джо Байден вважає, що цього мало — на 2024 рік просить виділити рекордні 886 мільярдів доларів. У Токіо прийняли рішення збільшити оборонний бюджет до 2 %, що зробить Японію третьою у світі за витратами на армію після США та Китаю, повідомляє Nikkei Asia. У доларовому еквіваленті витрати сягнуть 320 мільярдів доларів упродовж п'яти років. Південна Корея планує витрати на оборону 261 мільярдів доларів упродовж п’яти років, пише видання Yonhap.

Китай намагається не відставати від супротивника й теж рекордно збільшує оборонний бюджет — він стане другим по величині у світі. Витрати на оборону КНР сягнуть 1,55 трильйона юанів, або 225 мільярди в доларовому еквіваленті. Це на 7,2 % більше, ніж торік і вдвічі більше, ніж десять років тому. Але він не може тягатися в тому із Західними світом, адже економіка Китаю втратила темпи розвитку — на наступний фінансовий рік вони складуть «всього лише» 5 %. Водночас вважається, що витрати на армію можуть бути прихованими, а темпи росту економіки навмисне заниженими.

Лідер Китаю Сі Цзіньпінь проголосив повернення Тайваню під вплив Китаю головним завданням на наступний період свого правління. Він хотів би, щоб це відбулося мирно, але готовий вдатися і до військових методів. На щастя для Тайваню, України і всього колективного Заходу, Піднебесна не готова до цього.

Ахілесова п’ята демократії

Китай намагається діяти асиметрично й бити в найвразливіше місце демократії — громадську думку. Тут, вважають представники західних розвідок, Пекін досягнув значних успіхів і зміг впливати на політичну та економічну ситуацію. Піднебесна, як і росія, витрачає на деструктивну антизахідну пропаганду мільярди доларів.

Пекін, за допомогою куплених ЗМІ та соцмереж, намагається поширювати наративи, які допомагають посилити недовіру до влади, підірвати демократію. Для цього вони викривлюють факти, або концентрують увагу суспільства на непривабливих моментах політичного життя. Доведено, що китайці поширювали в австралійських соцмережах інформацію про те, що один із впливових політиків правлячої партії зраджував дружину.

Але на Заході це усвідомлюють, тому починають протидіяти іноземній пропаганді та дезінформації. Вашингтон створив Глобальний центр взаємодії (Global Engagement Center), який є органом Державного департаменту, а ЄС — Європейську службу зовнішнього впливу (European External Action Service, або EEAS). Євросоюз, за прикладом США та Великобританії, має намір обмежити вплив ворожих країн на інформаційний простір. Вони хочуть зобов’язати ЗМІ повідомляти про іноземне фінансування.

У березні відбулися слухання Комітету Палати представників у справах збройних сил. Американські генерали заявили, що «м’яка сила» Китаю, у тому числі інформаційні кампанії, становлять загрозу національним інтересам США. У зв’язку із цим цікавою є інформація, що Вашингтон має намір спрямувати 3,6 млрд доларів «на європейські ініціативи зі стримування рф», про що повідомив Пентагон. Ці кошти не є частиною витрат на зміцнення НАТО, їх занадто мало на закупівлю якогось озброєння, зате достатньо багато на протидію пропаганді, або власні інформаційні кампанії.

Єдиним відносно успішним полем протистояння Пекіну із Заходом наразі залишається інформаційна війна. Китай не має надійних союзників, не провів ще реформи в армії, аби гарантувати успіх кампанії вторгнення в Тайвань, і має серйозні фінансові проблеми. Хай би як Сі Цзіньпін не хотів зайняти місце в історії поряд із Мао та Сяопіном, він, схоже, усвідомлює, що потрібно домовлятися із Заходом.

Сі та Байден будуть говорити

Президент Байден 13 березня заявив, що він очікує незабаром поговорити з китайським лідером Сі Цзіньпіном стосовно ситуації з передачею атомних підводних човнів, передає Reuters. Ця інформація з’явилася на тлі новини, що Вашингтон закликає уряд Китаю сконтактувати з урядом України, щоби «безпосередньо почути українську версію, а не лише російську точку зору щодо цього», повідомляє CNN.

На додачу до того з’явився підозрілий, максимально нелогічний, але надзвичайно цікавий злив про те, що китайські військові аналітики спрогнозували закінчення війни та те, що Київ програє, а тому, буцімто, уряд КНР активізував мирні переговори — «не хоче втратити Україну». Ніхто в Україні в щирість і правдивість цього звіту не повірив, зате він готує ґрунт для розширення мирних ініціатив Піднебесної. Безумовно, авторитет Китаю на міжнародній арені зросте, якщо він зробить те, чого не змогли США — припинить війну. І байдуже, що саме завдяки підтримці Пекіну путін протримався так довго. Недавно за сприяння КНР уперше за багато років за стіл переговорів сіли непримиримі вороги — Іран та Саудівська Аравія.

Відомо також, що Цзіньпінь планує поїхати в москву, аби зустрітися з вождем росіян володимиром путіним і обговорити деталі китайського мирного плану. Після цього, ніби то, має відбутися розмова лідера Китаю з українським президентом у режимі відеозв’язку.

У сукупності це може означати, що Вашингтон спробує використати програму передачі ядерних човнів як елемент тиску на Пекін. Навряд програму скасують, але США можуть говорити про її скорочення, про скасування деяких санкцій, або надання кредитів на підтримку економіки Китаю. Іншими словами, Вашингтон наростив базу для перемовин.

Звісно, Пекін хотів би в обмін на своє сприяння в примушенні путіна до миру отримати неформальний дозвіл окупувати Тайвань, але для США острів набагато важливіший союзник. З іншого боку, стримування поширення небезпечного оборонного союзу та допомога в урегулюванні фінансової кризи теж може бути ласими шматочками для Пекіна.

Китай може бути щиро зацікавленим прийняти пропозицію Байдена і вплинути на припинення війни в Україні. Зрештою, альтернативою цьому може бути лише подальша конфронтація із Заходом, усе більше оточення країнами-фріками, на зразок Північної Кореї, Ірану та рф, нові санкції, і складні економічні виклики, які хто зна, чи вдасться врегулювати. Але Сі Цзіньпінь не готовий так просто віддати Заходу все, тому варто очікувати чергових намагань «зберегти обличчя путіну».

Раніше ми писали про те, що в Китаї міноборони очолив генерал, на якого США наклали санкції за допомогу росії. Також Інформатор розповідав, що український айтішник підозрює AliExpress в шпигунстві на користь росії.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.