Верховна Рада ухвалила закон про медіа: чому журналісти виступають проти

Необхідність прийняття в Україні закону “Про медіа” назріла давно. По-перше, тому що вітчизняний інформаційний простір до сих пір регулювався законодавством, створеним у “домережеву епоху” – в 1990-х роках. А по-друге – тому, що ухвалення цього закону є однією з умов для просування України на шляху до ЄС. Однак зміст документу до останнього був предметом гострих дискусій, які не припиняються й після набуття ним чинності. 

Онлайн-ЗМІ в законі

Історія розроблення і ухвалення цього проєкту охоплює майже десять років. Спершу він задумувався як нова редакція Закону України “Про телерадіомовлення”. Але згодом у профільному комітеті ВР вирішили включити до сфери дії проєкту всі види медіа. У тому числі ті, які наразі не регулюються в Україні і не мають статусу ЗМІ. Йдеться, зокрема, про онлайн-видання та медіа-сервіси на замовлення.

Тепер у законодавче поле вводиться поняття “онлайн-медіа”, д яких передбачається добровільна реєстрація. У Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення наголошують: усім зареєстрованим онлайн-ЗМІ, які дотримуються законів, хвилюватися не варто. Обов’язковою реєстрація для всіх інтернет-медіа не буде. Але й називатися журналістами та розраховувати на державний захист представники таких ЗМІ не зможуть.

Однак, отримуючи державний захист, інтернет-видання водночас потрапляють під жорстке регулювання з покараннями та санкціями. Так, наприклад, якщо зареєстроване онлайн-медіа допускає грубе порушення, регулятор може застосувати до нього штраф. А у разі вчинення протягом одного місяця другого чи третього грубого порушення після застосування штрафу, рішення про яке не було скасовано у встановленому законом порядку, накладається штраф у подвійному розмірі.

Також зареєстроване онлайн-медіа може бути закрите за рішенням суду. Така санкція проти нього можлива після четвертого грубого порушення протягом одного місяця, якщо за попередні подібні порушення ЗМІ отримав штрафи.

Крім того, передбачається тимчасова (на 14 днів) заборона розповсюдження незареєстрованих онлайн-медіа. Тимчасова заборона застосовується у разі значного порушення, якщо протягом одного місяця до суб’єкта було застосовано п’ять штрафів за такі порушення та рішення про них не було скасовано у встановленому законом порядку. І для цього не потрібне рішення суду.

А регулятор хто?

Очевидно, що онлайн-медіа потребують врегулювання на рівні закону. Тому що наразі їхня діяльність підпадає лише під загальні норми щодо поширення недостовірної інформації, кримінально караних діянь тощо. Однак у “драконівських підходах” до регулювання інтернет-видань, які містяться у новому законі, деякі представники медіаспільноти вбачають наступ на свободу слова та незалежність ЗМІ. 

“Цей закон змінює принципи Кодексу адміністративного судочинства: наразі держава є відповідачем, який доводить правомірність своїх дій. А закон передбачає, що у випадку медіа саме на них покладається обов’язок доводити свою невинуватість перед Національною радою з питань телебачення та радіомовлення”, – стверджує президент Асоціації медіа-юристів Тетяна Котюжинська.

За її словами, у той час, як за зверненням Нацради засідання суду щодо санкцій проти ЗМІ має відбутися протягом двох днів, очікування справедливого суду за зверненням медіа чи журналіста не обмежене у часі.

Саме Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення визнана Законом “Про медіа” регулятором для всіх видів ЗМІ. Це конституційний орган, половину членів якого призначає президент, а половину – ВРУ. Голова 

Національної ради Ольга Герасим’юк напередодні ухвалення Закону “Про медіа” заявила, що проти нього може виступати лише той, хто проти, щоб Україна стала повноправним членом Європейського Союзу

В принципі, сильний і незалежний регулятор медіапростору є загальною практикою для розвинених країн ЄС. Однак в умовах України з її пропрезидентською монобільшостю в парламенті регулятор фактично потрапляє під контроль влади, вважають медіа-експерти.

А відтак, влада отримує інструмент впливу на інформаційний простір та можливості втручатися у роботу ЗМІ. Це вона зможе робити через Нацраду, яка тепер отримала право:

• надсилати в редакції всіх ЗМІ обов'язкові до виконання приписи
• штрафувати всі види медіа (ТБ, радіо, друковані та онлайн ЗМІ)
• своїм рішенням, без розгляду в суді, забороняти роботу онлайн ЗМІ (тимчасова заборона поширення онлайн-медіа на 14 днів)
• скасовувати реєстрацію друкованих ЗМІ
• вимагати від інтернет-провайдерів блокувати доступ до інтернет-видань (також без рішення суду)
• вимагати у Youtube і Facebook видаляти будь-який контент, а від Google – видалити результати з пошукової видачі користувачів (також без права редакцій на захист)
• регулювати роботу операторів кабельного і онлайн-телебачення.

“Медіаспільнота з побоюванням ставиться до посилення Нацради і до регулювання медіа загалом, бо є досвід цензури часів Кучми та приклади неадекватної поведінки чинної влади, як от викидання з “цифри” каналів, близьких до політичних опонентів”, – зазначає медіаюрист Інституту масової інформації Роман Головенко.

За законами воєнного часу

“Ми увійшли в 24 лютого із законодавством, яке не передбачало практично жодних спеціальних норм і механізмів для боротьби з агресором у медійному та інформаційному полі”, – стверджує член Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін.

Тепер, після набрання чинності Законом “Про медіа”, за його словами, запрацює важливий механізм – можливість визначення і блокування ОТТ-сервісів агресора. Так само можуть блокуватися ворожі онлайн-медіа і прийматись рішення про припинення поширення друкованих видань, які не зареєструвались (у мирний час реєстрація для них добровільна). Якщо виявиться, що іноземне медіа має стосунок до Росії, його реєстрація скасовується рішенням Нацради. 

Передбачена і спеціальна процедура розгляду справ про порушення законодавства медіа. Зокрема, регулятор буде реагувати тільки на грубі порушення без проведення перевірки, але з обов’язковою комунікацією з медіа. 

З’явились новели для медіа, які працюють на окупованих територіях. Їхні ліцензії та реєстрація припиняються. Після звільнення, якщо медіа не подасть заяву про відновлення або його власник отримає вирок за злочин проти основ національної безпеки, регулятор приймає рішення про анулювання ліцензії або скасування реєстрації.

“Власне, в частині війни у законі про медіа системно покращили всі складові регулювання – від чіткості норм і правил до ефективності реагування Нацради на порушення, забезпечення її швидкої та ефективної роботи”, – стверджує Олександр Бурмагін.

Варто відзначити, що навіть критики закону “Про медіа” визнають: він надає дійсно дієві інструменти боротьби з пропагандою рф та обмеження російського впливу на український інформпростір. 

Мовні квоти та “чорні списки”

Також закон оновлює правила щодо мовних квот для аудіовізуальних медіа (ТБ і радіо), зокрема, наближає введення квоти української мови у розмірі 90%. Щоправда ця квота запрацює з початку 2024 року. Однак, як стверджує Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, фактичної української мови наразі вже і так значно більше, ніж передбачено квотою. 

“По-перше, змінено визначення україномовних програм та фільмів, відповідно до яких вони справді мають бути україномовними. По-друге, вилучено рекламу з часу обрахунку мовних квот на радіо й телебаченні. І ключове – вдалося додати норми про відповідальність за приниження і зневажання державної мови”, – наголошує Тарас Кремінь.

Також закон “Про медіа” оновлює процедуру формування “чорних списків”, тобто переліку осіб, що становлять загрозу для національного інформаційного простору. “Такі списки – це один із форматів нашої протидії російській дезінформації та спосіб утвердження національних інтересів”, – вважає Уповноважений із захисту державної мови.

Однак всі ці новації можна було б виокремити з Закону “Про медіа” і ухвалити іншим законодавчим актом, вважає голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Таким чином Україна виконала б Директиву ЄС про аудіовізуальні медіапослуги. 

За словами Томіленка, закон лише на 10% складається з положень, які Україна зобов’язалася ухвалити перед ЄС. Решта тексту, за його словами, – це “бажання влади отримати більше впливу на медіа: виписувати їм приписи, штрафи й закривати”.

“Не треба вводити в оману європейців і думати, що ви розумніші за них і вони не помітять інструментів цензури, які влада намагається впровадити у законодавство під виглядом вимог ЄС”, – наголошує медійник.

Раніше Інформатор писав про те, як українські онлайн-медіа дотримуються мовного закону. Також ми пояснювали, чому Ахметов відмовився від свого медіахолдингу.