Олімпійська чемпіонка згадала, як витискала з себе любов до шансону і російської мови
Олімпійська чемпіонка Лілія Подкопаєва родом з Донецька, але зараз мешкає у США в місті Атланта, почала вивчати українську мову. Спортсменка пригадала, як раніше впиралася і не хотіла переходити на російську, а тепер не гребує розмовляти цією псячою мовою. Про все це вона розповіла в інтерв'ю hromadske.
Лілія Подкопаєва пригадала, як вперто відмовлялася розмовляти та дивитися фільми українською мовою. Але повномасштабне вторгнення все змінило.
“Українською я довго не розмовляла. Навіть коли президент Віктор Ющенко активно розпочав українізацію, у мені виникав такий спротив. Було зручно, звично, комфортно дивитися фільми російською. Я не могла сприймати українську. Вона здавалася штучною.
Але після повномасштабного вторгнення не можу розмовляти псячою мовою. І я перейшла на українську. Щотижня займаюся з вчителькою онлайн. Вона вміє мене налаштовувати, навіть якщо я втомлена. Залишає мені “домашку”. І мені подобається. Моя донька, наймолодша, ходить один раз на тиждень до української школи в Атланті. Ми з нею багато дивимось мультфільмів, слухаємо різну музику, особливо Квітку Цісик. І найулюбленіша її пісня — “Два кольори”, - каже Подкопаєва.
Лілія пригадала, як змінювалися її музичні смаки. Раніше, коли вона професійно займалася спортом це був шансон, а тепер її улюблена виконавиця Квітка Цісик.
“І я пам’ятаю, чому ця співачка припала до душі мені. Коли ми, спортсмени, приїхали до США 1995 року на збори, нас зустрічала українська діаспора. Вони запитували: “Яку музику ви слухаєте?”. А ми слухали шансон, ми слухали попсу, яку крутили за радянських часів. І мені дуже подобалося!
І тут я вперше почула Квітку Цісик, і смаки мої почали змінюватися. Зараз я дивлюсь, як реагує Евеліна: їй теж подобається голос Квітки. Донька наспівує, і коли вона чує чиєсь інше виконання, бурчить: “Ні, мам, мені подобається лише Цісик””, - ділиться спортсменка.
Зараз у Лілії вже такий рівень володіння українською, що її львівські друзі відмічають ці зміни і навіть називають це її власним проривом.
“Інколи вона заявляє: “Мамо, я не хочу сьогодні говорити українською”. Я кажу: “Ну окей”. А потім через деякий час приходить: “Нумо будемо розмовляти українською”. Потім просить: “Запитай у свого вчителя, які мені українські мультики подивитися”. Вона любить “Лепетунів”.
Я днями зустрілася з друзями зі Львова, з якими понад 20 років товаришуємо, і коли вони почули мене, зраділи: “Це величезний прорив. У тебе чудова українська”. Це мене дуже надихає, бо українська справді дуже гарна. Мої старші діти теж її знають”, - каже вона.