Постачання китайського озброєння до росії буде ознакою того, що Пекін планує Третю світову

Росія втрачає статус провідного геополітичного гравця і все більше потрапляє в залежність від Китаю в надії отримати підтримку в російсько-українській війні. Покищо постачання озброєння в росію залишається «червоною лінією», яку Піднебесна не готова перейти. Пекін стримує загроза західних санкцій, але ситуація може змінитися, якщо КНР вирішить, що великої війни зі США та НАТО не вдасться уникнути. Якщо ж Китай вирішить надати путіну озброєння, це означає, що він готовий розпочати Третю світову.

Яке рішення прийме Пекін

Китай претендує на роль одного з геополітичних полюсів світу. Найближче десятиліття, як очікують експерти Atlantic Council, пройде під знаком боротьби між Китаєм та США за домінування у світі.

Російсько-українська війна лиш один з епізодів цього протистояння. Якщо путін у своїх мріях хотів бачити себе рівним у коаліції із Сі Цзіньпіном, у двох проти всього Заходу, то на практиці через ганебні прорахунки кремля, йому відведено роль «молодшого партнера» в цьому геополітичному протистоянні. Росія опинилася в статусі практично ідентичному тому, в якому зараз перебувають Казахстан, Монголія, а після візиту самопроголошеного президента Олександра Лукашенка до Пекіну, ймовірно, і Білорусь.

Як і належить конфуціанському «доброму правителю», Пекін вимагає покори, але натомість піклується про свого непутящого підлеглого, підтримує росію дипломатично, економічно, інформаційно та розвідданими. Тільки одна межа ще не перейдена — постачання летального озброєння.

Китай не дасть ніякої зброї

Всупереч страхам, Пекін може так і не надати таке вкрай необхідне путіну озброєння. Ні, він не відмовиться підтримувати кремль: громадська думка в Піднебесній сформована таким чином, що згідно з опитуваннями 79 % китайців вважають росію партнером. Але 48 % хочуть найшвидшого закінчення війни в Україні, байдуже якою ціною, адже це впливає на стан економіки у всьому світі.

Але уряду КНР байдуже, чи утримає кремль сухопутний коридор у Крим, так само як і те, чи утримається путін при владі. Ще більше начхати уряду КНР на втрати України. Що насправді турбує Пекін — це сам Китай.

А тому є надія: економіка КНР значною мірою інтегрована у світову. Експорт до Євросоюзу є одним із головних стратегічних напрямків політики Китаю, нарівні з взяттям під контроль Тайваню. Ринки Африки, Азії та Південної Америки — це для Китаю занадто мало.

На більшу залученість до європейської економіки були спрямовані всі сили Китаю до війни. Глобальна ініціатива КНР «Один пояс — один шлях», на яку до 2027 року мають витрати близько 1,3 трильйона доларів, мала саме таку мету. Китай прагнув економічно та політично «відірвати» Європу від США, щоби боротися з Вашингтоном за вплив у світі. Тепер це стало значно важче реалізувати, адже Захід знову відчуває загрозу з боку авторитарних режимів: 65 % європейців вважають, що в довготривалій перспективі росія буде ворогом.

На Заході, є багато прихильників ідеї негайного запровадження санкцій проти Китаю. Для цього склалися відповідні передумови. Західні інвестори в 90-ті та 2000-ні із задоволенням вкладали кошти в китайську економіку, адже дешева робоча сили в Китаї дозволяла отримувати великі прибутки. Проте середній клас, який якраз і є основним виборцем у західному світу, через переміщення заводів і фабрик до Піднебесної втрачав робочі місця, а держава недоотримувала податки. І хоча з розвитком економіки, заробітна плата в Китаї поступово вирівнюється до загальносвітових показників, китайські батареї та запальнички все ще занадто дешеві в порівнянні з батарейками «Fillips».

У США одним з небагатьох питань, які об’єднують як республіканців, так і демократів є протистояння Пекіну. Перші санкції проти КНР почали вводити за президенства Дональда Трампа. Його наступник, Джо Байден, тільки поглибив їх. В Америці остерігаються, що якщо не почати діяти зараз, доведеться мати справу з набагато сильнішим Китаєм. Сі Цзіньпінь та решта владної верхівки Піднебесної чудово розуміють ці ризики, хочуть вберегти економіку країни від тих потрясінь, які загрожують КНР через постачання озброєння росіянам, тому не провокуватимуть Захід.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц на пресконференції 5 березня заявив, що Китай запевнив, що не постачатиме росії зброю для війни в Україні. Politico припускає, що Берлін отримав гарантії від Пекіна щодо цього питання.

«Ми всі згодні з тим, що поставок зброї не повинно бути, й уряд Китаю оголосив, що також не постачатиме. Ми наполягаємо на цьому і стежимо за цим», — додав він.

Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррель отримав подібні запевнення від головного дипломата Китаю Ван Ї на Мюнхенській конференції з безпеки. А все ж, відкидати повністю можливість постачання китайського озброєння росії не варто. Якщо це станеться, то, нажаль для світу, означатиме зовсім інший варіант розвитку подій.

Що буде, якщо путін отримає китайську зброю

У Китаї можуть вирішити, що воєнні зіткнення між «вільним світом» і авторитарними режимами, зокрема через Тайвань, обов’язково стануться. А якщо війна можлива — значить вона неминуча.

«Американська сторона не має права читати лекції Китаю, і ми ніколи не допустимо, щоб США диктували або навіть чинили тиск на китайсько-російські відносини. Хто закликає до діалогу й миру, а хто роздає ножі й заохочує конфронтацію?», — заявив представник міністерства закордонних справ Китаю Ван Веньбінь, передає CNN.

Російсько-українська війна може сприйматися Китаєм як перший етап більшого зіткнення. На прикладі росії в Пекіні вивчають протидію західних країн загрозам, аналізують помилки путіна та вчаться, як діяти в умовах війни та санкцій. КНР може вирішити, що пора підвищувати ставки й потрібно надати кремлю озброєння, аби орди росіян не бігли на українські мінні поля з одними лише саперними лопатами.

Затягнута війна, виснажуватиме економіку й розхитуватиме демократичний захід, серед політичних еліт, якого завжди знайдуться ті, хто шукатиме «мир в очах» Сі Цзіньпіня. Якщо почнеться війна за Тайвань, у Європі знайдуться орбани, які, звісно, не безплатно, волатимуть, що ЄС не повинно втручатися в справи США та КНР, казатимуть про «глибоке занепокоєння», про «припинення кровопролиття» і про те, що для цього потрібно припинити постачання озброєння Тайваню, бо інакше розпочнеться ядерна війна. 

На те, що назріває щось недобре вказує зростання оборонних бюджетів зацікавлених сторін. Китай збільшив свій оборонний бюджет до 225 мільярдів доларів. Це робить його армію найпотужнішою силою в регіоні. Японія — головний союзник США — має намір виділити близько 300 млрд доларів на оборонні витрати, але це має відбутися впродовж п’яти років. Вашингтон прийняв оборонний бюджет на суму 770 мільярдів доларів. Країни формують коаліції та проводять навчання поблизу Тайваню.

У тому разі, якщо Китай таки почне постачання зброї до росії, стане зрозуміло, що Пекін планує в найкоротші терміни кинути світ у хаос. Це означатиме, що Китай має намір швидко, поки не вдалися в знаки санкції, вдатися до дій, які перетворять його на ключового геополітичного гравця і скинуть США з політичного Олімпу.

Китай веде гібридну війну проти Заходу

Заяви про те, що  Пекін «розглядає можливість» постачати зброю, можуть бути елементом торгу. Ізольований путін готовий надати Китаю нові преференції за хоч якусь допомогу й це не обов’язково відкрите постачання озброєння.  Це може бути, таємні поставки боєприпасів, які за визначенням не можуть бути масштабними. Або, наприклад, створення тракторних заводів у Білорусі, які виготовлятимуть двигуни та інші деталі для танків.

ЄС та США й собі готові на якісь поступки заради того, щоб не виводити протистояння на новий рівень. Предметом торгів можуть бути, до прикладу, зміна правил морських перевезень. Китай зацікавлений у тому, щоб мати можливість на рівних конкурувати з Британією та США на цьому ринку. Адже НАТО контролює правила цієї торгівлі в усьому світі. Китай зазвичай дотримується політики позаблоковості й намагається торгуватися.

Пекін використовує страхи та надії інших країн, аби маніпулювати ним і досягати власних інтересів. Автократичні держави, як Китай та росія, можуть не зважати на думку громадян, за допомогою пропаганди вони можуть її формувати. Демократії ж дуже залежні від громадської думки, а люди не хочуть війни. Пекін може використовувати цю «слабкість» Заходу, як і путін свого часу, коли розв’язав агресію в Грузії та окупував Крим. Тому Китай то демонструє готовність до діалогу, як на форумі в Давосі, то різко підвищує протистояння і формує коаліцію авторитарних держав. На Заході ж сприймають ці дії з надією на те, що великої війни вдасться уникнути. Інтерес Китаю — ослаблена залежна росія, дружня Європа й більш-менш ділові відносини зі США. Але тут варто врахувати, що йдеться не лише про державні інтереси.

Сі Цзіньпінь мріє стати фігурою масштабу Мао Цзедуна й Ден Сяопіна. У міфології компартії, Мао звільнив Китай від колоніального гніту, Сяопін підняв його економіку, а Сі планує відновити територіальну цілісність — повернути контроль над Тайванем. Так має завершитися «століття ганьби». У цьому Цзіньпінь подібний до путіна, яки теж має «трьох радників — Івана Грозного, Петра Великого. І Катерину Велику». Нажаль, ми знаємо, чим для народів закінчується таке безумство їх правителів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.