ТОПТЕМИ:

18:02

Були тільки пальці, що висіли на судинах: син телеведучого Костянтина Грубича розкрив, як втратив руку

Ярослав Грубич вперше пояснив, чому його випадок унікальний

Ярослав Грубич, Костянтин Грубич — Першим, кому подзвонив Ярослав Грубич після операції був батько.

Син відомого телеведучого Костянтина Грубича Ярослав, який втратив на війні руку, вперше поділився тим, як це відбулося. А також згадав першу реакцію на важке поранення на полі бою, та як потім переніс операцію. Про все це він розповів в інтерв’ю Аліні Доротюк.

Якби я почав допомагати іншим всі б були двохсоті

У липні цього року Ярослав отримав важке поранення, після ворожого обстрілу він втратив правицю, а більшість його побратимів взагалі загинуло. Хлопець прослужив на передовій трохи більше місяця.

“Це був удар по особовому складу. Я прийшов до тями одразу після того, як це сталося, і подивився вниз. Бачу, що руки фактично вже немає. Була сильна контузія і все сіре та біло-чорне. Побачив біля себе загиблих побратимів, які буквально дві хвилини тому були біля мене - спілкувалися або працювали. Спочатку взагалі не розумів, що сталося”, - згадує Ярослав.

За його словами на фронті в голові постійно дві думки. Одна про те, що тут небезпечно і у будь-який момент можуть вбити. А друга - це може трапитися з ким завгодно, але не зі мною.

“Головне вже потім, як ти на це реагуєш і рефлексуєш, як поводиш та показуєш себе. Я подивився вниз, так побачив, що кістки вже немає. Були лише пальці, які висіли на судинах та м'язах, але воно ще висіло та заважало мені. А турнікет я не накладав, тому що у мене не було масованої кровотечі і було високе відчленування. Я нещодавно дізнався про це слово. Ще є травматична ампутація. Але це ж не в реанімації мені відрізали руку. Вона вирвана була уламком російського снаряда.

Пізніше у мене була думка, як допомогти тим, хто є. Але зрозумів, що зараз будуть всі 200. Добре, що у мене не було кровотечі, але у будь-який момент вона могла розпочатися. Тому на той момент головне було врятувати себе і доповзти до місця, де тобі можуть надати першу домедичну допомогу і потім вже в реанімацію”, - каже хлопець.

З таким пораненням люди швидко помирають

Серед тих хто вижив Ярослав був одним з найважчих поранених.

Потрапивши до реанімації Ярослав був впевнений, що найгірше позаду. Однак все було набагато складніше. Його стан був найкритичніший. Але саме про таких кажуть, що він народився в сорочці.

“Мені зараз всі медики кажуть, всі мої друзі з тактичної медицини, що це унікальний випадок, тому що зазвичай, коли вириває кінцівки, ти швидко стікаєш кров'ю і майже одразу помираєш. Пізніше я в реанімації дивлюся, вони починають різати. Зробили першу доленосну операцію. Мені потім пояснили, що я був один з перших, бо був один з найкритичніших”, - каже Грубич.

Трапилося справжнє диво, хлопець залишився живий і окрім втрати кінцівки у нього майже не було побічних ефектів. Окрім того, він поділився, що його гарна фізична підготовка виявилася не настільки важливою на фронті, як він собі думав. Є речі набагато важливіші.

“Я прокинувся і спочатку нічого взагалі не чув, бо сильна контузія. Але я сказав: “Тепер я шульга”. Це звучало від мене більше як жарт. І дівчата це почули і кажуть: "Блін, цей далеко піде”. Я розумів, що рука не відросте, як у ящірки хвіст. Тому треба одразу приймати те, що з тобою сталося.

Далі вже комплекс моментів - допомога рідних, допомога медична, але найголовніше - це те, що у тебе всередині. Головне - це сила духу. І це те, що працює на фронті. Є худі хлопці, які тягнуть стокілограмового “кабана”, евакуюють і носять з собою БК по 50 кг, тому що вони витривалі. А підкачані м’язи це вже по-друге”, - констатує Ярослав.

Зараз читають на Інформаторі