Ми не можемо бути конкурентоспроможними з такими тарифами на газ, електроенергію - голова асоціації металургів

З 2022 року електроенергія в Україні подорожчала для бізнесу вдвічі. За рік вартість газу зросла на понад 90%. До цього додаються тарифи на воду, транспортування газу, перевезення вантажів, мобілізація, відключення електроенергії, обстріли, втрата вугільних шахт та інші фактори. Про те, чому металургія змушена виживати у критичному стані Інформатор поговорив з Олександром Каленковим - президентом “Укрметалургпрому”.

Через війну суттєво скоротилося виготовлення металургійної продукції

Війна для металургійного комплексу почалася ще у 2014 році, як і для всієї України. Вже тоді була втрачена третина виробничого потенціалу. Ми втратили підприємства у Донецьку, Єнакієве, Алчевську, у розвиток яких вкладалися величезні гроші. Якщо у 2013 році ми виробляли 32 млн тонн сталі, то вже у 2014-2021 роках виробництво сталі впало до 21-22 млн тонн.

“2022 рік був ще більшим ударом. Ми втратили маріупольський промисловий майданчик. А це у 2021 році було трохи більше ніж 40% всього виробництва сталевої продукції в Україні. Найважливіше те, що підприємства, які залишаються на підконтрольній території, не можуть вийти на рівень виробництва 2021 року через об’єктивні причини”, - зазначає президент “Укрметалургпрому” Олександр Каленков.

У 2022 році металургійні підприємства суттєво зменшували виробництво, евакуювали персонал, щоб забезпечити безпеку. Безпекові фактори залишаються дуже важливими. Наприклад, найбільший металургійний комбінат України “АрселорМіттал Кривий Ріг” в окремі місяці працював на 25-30% своєї потужності. Але робітники все одно отримували заробітну плату в повному обсязі.

“Всі розуміють, що збереження трудових колективів - це найбільш важливе, що можуть зробити підприємства в середньостроковій перспективі. Втрата трудових колективів - це те, що не можна буде відновити на етапі відбудови України, коли ми почнемо знову нормально працювати”, - зазначає експерт.

До цього додалися проблеми з логістикою. Адже для експорту продукції потрібні морські порти (чорноморські були заблоковані росіянами, а порти Приазов’я - захоплені), а також залізниця (яка постачає сировину та ресурси на підприємства і відвозить готову продукцію у порти).

Установлена потужність підприємств на контрольованій території України - до 16 млн тонн на рік (до 2014 року була 42 млн тонн), але близько половини потужностей наразі законсервовані. Реальна потужність - десь 8,5 млн тонн. При цьому ми виробляли у 2022 році 6,2 млн т, 2023 - 6,5 млн т, у 2024 - 7,5 млн т. Якщо у 2013 році Україна експортувала 24,7 млн т сталі, то у 2024 році - лише 4,7 млн т.

Експерт підкреслює, що часті перебої з електроенергією - це не тільки зменшення виробництва, але й ризики для обладнання та можливість техногенної катастрофи. Бо металургійні підприємства розраховані на безперервний цикл роботи - електроенергія потрібна постійно. У найгіршому випадку обладнання вийде з ладу. Тому більшість виробничих потужностей законсервована.

“У цьому році, я думаю, що буде спад. Сподіваюсь, що вийдемо десь на 7,2 мільйона тонн виробництва. Але, звичайно, дуже багато факторів які на це впливають”, - вважає Каленков.

Інформатор з’ясував: “АрселорМіттал Кривий Ріг” завершила 2022 рік зі збитками на понад 48,3 млрд грн - це найбільше з усіх металургійних підприємств. В інших підприємств збитки менші, але це показує стан галузі. Наприклад, “Запоріжсталь” завершила 2022 рік зі збитками понад 3,8 млрд грн, “Камет-Сталь” - зі збитками понад 688,8 млн грн. Нікопольський завод феросплавів закінчив 2023 рік зі збитками понад 2,5 млрд грн, 2024-й - понад 3 млрд грн. Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (група “Метінвест”) взагалі у простої (не виробляє продукцію) з літа 2024 року через дорогу електроенергію та високі тарифи на транспортні перевезення, через що робота не рентабельна.

“Всі підприємства галузі знаходяться в критичному стані в режимі виживання. Так можна жити дні, місяці, але вже 4-й рік, як ми знаходимося у такому режимі. Всі ці десятки мільярдів гривень збитків, які накопичуються в сотні мільярдів. А потім це профінансувати буде неможливо, бо ще накладаються ризики України. А збільшити борг, за його рахунок фінансувати збільшення потреби в робочому капіталі чи збиткову діяльність - просто у більшості підприємств немає такої можливості”, - наголошує Олександр Каленков.

Ціни на газ та електроенергію роблять галузь неконкурентоздатною

За словами Олександра Каленкова, енерготарифи навіть в доларовому еквіваленті зросли у понад 2 рази для промислових підприємств за останні 3 роки. Металургійна галузь - один з ключових споживачів електроенергії. До 2022 року у промисловому виробництві до 60% споживання було саме металургії, електрометалургії, феросплавних комбінатів. Тому зростання собівартості найбільший вплив спричинило на те, що підприємства, які знаходяться на контрольованій території, не можуть випускати продукцію у тій кількості, як могли б.

“У нас існує ринок електроенергії, Є незалежний регулятор НКРЕКП, який встановлює тариф на транспортування, диспетчеризації тощо. Зараз у країні, що воює, підприємства, які продовжують працювати, отримують колосальне збільшення ціни на електроенергії. Навіть у мирній державі таке збільшення багато галузей просто б не витримало. На це накладаються й інші фактори, у т.ч. мобілізація. Але тут питання не до НКРЕКП, вони просто беруть витрати, додають якусь рентабельність, виходять з цінами. Тут питання не до “Енергоатому” (наразі основного постачальника електроенергії в Україні, - Авт.), хоча у нього, напевно, є багато планів капітальних інвестицій. Питання навіть не до Міненерго. Питання до Кабінету Міністрів - як зберегти нашу енергетику, але при цьому зменшити навантаження на промисловість (бізнес)?“, - загадує питання представник металургів.

Якщо це підприємство прямого циклу, то у нього електроенергія складає 6-8% у вартості кінцевої продукції. У електрометалургійних заводів - десятки відсотків. А у феросплавних заводів - 40-60%.

На думку Каленкова, Уряду потрібно виходити з того, що від базової промисловості (основні галузі, які живлять економіку, у т.ч. металургія) в Україні залежить існування суміжних галузей, “Укрзалізниці”, інших логістичних компаній. Гірничо-металургійний комплекс дуже інтегрований в інші сфери економіки. 1 робоче місце в металургії генерує 8,5 місць в інших галузях (за даними Європейської асоціації металургів).

“Будь-яке зменшення виробництва (чи тим паче зупинка) у металургії призведе до ефекту доміно. У т.ч. зменшиться споживання електроенергії. Збитки для держави будуть не тільки від того, що недоотримає податки певного підприємства. За ланцюгом доданої вартості “Укрзалізниця”, порти, суміжні галузі, середній бізнес недоотримають кошти”, - попереджає президент “Укрметалургпрому”.

Каленков наголошує на тому, що держава має залучати більше коштів партнерів на відновлення (після обстрілів) та компенсацію високих витрат державних енергетичних підприємств, які страждають від війни. Мова у т.ч. про “Укренерго”, відновлення потужностей якого здебільшого переклали на гаманці споживачів:

“Ми, як підприємства, не можемо отримувати зовнішнє фінансування від партнерів, а держава може. Важливо ці кошти спрямувати в енергетичний сектор, щоб залатати дірки, які там з’являються. Можливо, “Енергоатом” може знайти шлях для укладання довгострокових договорів з великими споживачами електроенергії. При цьому держава також має залучати фінансування на інвестиційні проєкти “Енергоатому”. Всі проблеми можна вирішити, і важливо зменшити ціну для промислових споживачів електроенергії в Україні внаслідок залучення фінансування наших партнерів та участі держави. Вже зараз партнери фінансують половину нашого бюджету. Якщо буде окремий фонд для фінансування потреб енергетики, який буде фінансуватися не завдяки зростанню тарифів, це збереже промисловість.

Як альтернатива - енергетичні держпідприємства йдуть на ринок, підвищуються тарифи, зменшується кількість підприємств, які працюють, зменшується енергоспоживання, зменшуються доходи бюджету. Вже зараз це попередньо проговорювалося з Єврокомісією, з Посольством ЄС в Україні. Головне зараз в Україні - підтримувати ті галузі, що працюють. Якщо для цього потрібно додаткове фінансування - європейці до цього, мені здається, поставляться з розумінням. Інакше дірка в бюджеті України через скорочення промислового виробництва стане ще більшою, і витрати закордонних партнерів будуть кратно більше”, - розмірковує спеціаліст.

Інформатор писав про те, що газ для промисловості в Україні порівняно з 2024 роком у червні 2025 року коштував дорожче на 90%. У липні ціни трохи зменшилися, але залишаються надто високими, що не притаманно літнім місяцям. Та йде газ здебільшого з-за кордону, бо основний об’єм вітчизняного державний “Нафтогаз України” наповнює газосховища для проходження майбутнього опалювального сезону. Найбільше від цього постраждала хімічна промисловість (насамперед, виробництво добрив).

Каленков підкреслює: раніше державний “Оператор ГТС” отримував надприбутки від постачання російського газу територією України (яке припинилося у січні 2025-го). Чомусь держпідприємство не накопичило резерви, а тарифи на транспортування газу для бізнесу зросли на 305% після відмови від перекачування російського до країн Європи.

На думку експерта, якщо Україні не вистачає коштів на закупівлю газу, то Уряд і профільне держпідприємство мають звертатися за допомогою до партнерів. Якщо значно зростатиме ціна на газ до недопустимого рівня, то є ризик втрати частини промисловості.  Можливо, потрібно було б виділяти якісь цільові кошти на закупівлю газу та субсидії для промисловості.

“Державні “Укренерго”, “Нафтогаз” та інші мають можливості отримувати гранти, кредити на пільгових умовах. Промисловці не можуть собі таке дозволити. Треба думати, що робити, якщо приватні підприємства базових галузей встануть. На рівні Кабміну могли б прийняти рішення, щоб до кінця воєнного стану ввести спеціальні умови для цих підприємств. По-перше, це рушійні сили всієї економіки, які створюють багато робочих місць як всередині, так і для суміжників (на інших підприємствах, - Авт.). І вони є основним споживачем газу та електроенергії. Повинен бути особливий підхід, принаймні те, що стосується енергоресурсів та тарифів держмонополій”, - розповідає Олександр Каленков.

Вартість води для промисловості теж зросла

“Ціни на воду зростають зі зростанням всієї собівартості ресурсів і послуг. Я був присутній на багатьох засіданнях НКРЕКП, де у т.ч. розглядалися питання цін на водопостачання. Дуже часто зростання витрат водоканалів перекладаються на промисловість. Замість того, щоб шукати якісь можливості зменшення собівартості всередині компанії, просто наявні витрати перекладаються на споживача. Це не дуже справедливо, тому що можна намалювати будь-яку собівартість і вимагати потім компенсувати через тарифи від споживача. Але ж треба розуміти, що у промисловості таких можливостей немає. Ми виходимо з реалій ринку. Є світові ціни, які останні 3 роки падають на понад 30% - що на металопродукцію, що на залізорудну сировину. Ми не можемо перекласти це на кінцевого споживача. Тому нам збільшують збитки.

Питання до НКРЕКП, щоб вони більш прискіпливо ставилися до таких витрат, які декларують водоканали й інші підприємства. Якщо є можливість у держави компенсувати частину витрат таким комунальним підприємствам, це було б доречно зробити. Якщо стане промислове підприємство - грошей буде менше й у водоканалу, і у держави, і у місцевої влади в бюджеті”, - повторює свою ідею представник галузі.

Про відносини металургії з Укрзалізницею та інші проблеми логістики

Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) - основний клієнт для державної “Укрзалізниці”. До 2022 року 40% всіх вантажних перевезень для УЗ забезпечувала саме металургія, до 45% - перевезень у порти. З початку повномасштабної війни вартість логістики для ГМК підвищилася у 4,5-5 разів. Найголовніше, що на початку повномасштабної війни була фізична неможливість поставити сировину, матеріали, відвантажити готову продукцію, а зараз ці можливості обмежені.

Як зазначає Каленков, тарифи “Укрзалізниці” в доларовому еквіваленті зросли за ці роки у понад 2,5 раза на транспортування основної продукції, необхідної для металургії - вугілля, залізорудна сировина - порівняно з 2021 роком. Було велике зростання з січня 2022 року, потім на 70% влітку 2022 року.

Нещодавно анонсувалося чергове суттєве збільшення тарифів більш як на третину. Цього поки не відбулося, але УЗ знаходить інші можливості збільшувати тарифне навантаження. Наприклад, пускаючи вантажі довшим шляхом, таким чином нараховуючи більше грошей. Зараз розглядається спецтариф УЗ в напрямку портів, а цим якраз користуються металурги й гірники, щоб відвантажувати продукцію на експорт. За словами нашого співрозмовника, “Укрзалізниця” не полишила планів підвищити тарифи, а ще знаходить такі креативні методи збільшити навантаження на бізнес.

“Укрзалізниця” була і залишається легендарною компанією за рівнем неефективності. Їхнє вище керівництво часто змінюється, намагаються щось зробити, але не все виходить. А ефективність - це додаткові витрати, які компенсують споживачі їхніх послуг, тобто у т.ч. гірничо-металургійний комплекс. Є дуже багато можливостей для зниження витрат. Треба розділяти пасажирські перевезення від вантажних. Вантажні перевезення суперприбуткові, “Укрзалізниця” отримує від них десятки мільярдів гривень. І ці гроші витрачаються на компенсування збитків за пасажирські перевезення - на них УЗ витрачає десь 30 млрд грн, а отримує десь 7 млрд грн. І цю нестачу 23 млрд грн закривають завдяки вантажоперевезенню. Ми це розглядаємо як абсолютно економічно необґрунтовану частку тарифу - це як додатковий податок. На жаль, у нас чиновники ставляться до бюджету держкомпаній, як до бюджету держави. А це не так. Тарифи у них хоча б на папері повинні бути економічно обґрунтованими”, - розповідає експерт.

Що змінилося в експорті до США після мит Трампа

За даними Мінекономіки України, 57,9% всього, що експортує Україна до США, становить металургійна продукція. У 2024 році з України до штатів поставили чавун ($363,4 млн), труби ($112,9 млн), прутки ($15,2 млн), дріт ($4 млн), металоконструкції ($1,3 млн). Найбільшим експортером є підприємство “АрселорМіттал Кривий Ріг”.

Як розповідає Олександр Каленков, проти ряду країн були введені мита з боку США у 1990-х роках - на початку 2000-х - Україна не була ані членом СОТ, ані країною з міжнародно визнаною ринковою економікою. Тоді проти України були введені мита на 100-150% з боку США. Якось їх скасувати ні в кого не виходило. Спроби це змінити навіть були за часів Віктора Ющенка (2005-2010). На жаль, цього не сталося. Ці мита практично закривають для нас ринок. З 2022 року відносно України були призупинені 25% мита на імпорт сталі, які з березня 2025 року повернув Дональд Трамп.

Зокрема, серед введених заходів антидемпінгові мита на арматуру (41,69%), катанку (34,98% – 44,03%), труби нафтогазового сортаменту (23,75%), г/к рулон (90,33%), г/к лист (81,4% – 237,9%). Розмір мит робить ці заходи фактично заборонними. При цьому понад 20 років тому, коли США застосовували ці заходи, Україна постачала на американський ринок 28 млн т сталі, а у 2023 - 3,3 млн т.

“Американський ринок високомаржинальний, привабливий, і ми на ньому заробляли. Зараз ці можливості дуже обмежені. Тому ми зверталися і до нашого Уряду, щоб відновити перемовини зі США. Ми дуже сподіваємося, що відносини будуть поліпшуватися, і дійде до економічних питань (тим більше після підписання угоди про копалини). В довгостроковій перспективі хотілося б знову вийти на ринок США та щонайменше зняти safeguard відносно України (квоти 25%), щонайбільше - зняти антидемпінгові мита, які були введені", - ділиться Каленков.

Раніше гендиректор “АрселорМіттал Кривий Ріг” Мауро Лонгобардо розповів, що після введення Трампом мит 10% для України, чавун з Кривого Рогу в США тепер коштуватиме на 10% дорожче, тож підприємство буде змушене знижувати його вартість. А от арматуру і катанку АМКР не може постачати до США, бо антидемпінгові мита на цю продукцію у понад 40% роблять такий імпорт збитковим.

Що радять зробити державним підприємствам

У 2024 році українські гірники та металурги забезпечили 6% ВВП та майже 16% загального обсягу українського експорту, а чотири найбільші металургійні компанії держави сплатили 32,4 млрд грн податків до бюджету. Навіть втративши половину потужностей внаслідок бойових дій, металургія України забезпечує 70 тис. робочих місць безпосередньо на металургійних підприємствах.

“Держава має проаналізувати зростання собівартості. Проаналізувавши, зробити  висновок, що ми не можемо бути конкурентоспроможними з такими тарифами. Після накопичення сотень мільярдів гривень збитків треба щось робити. Єдине, що може зробити держава, це через свої монополії, через інвестиції в держкомпанії (“Енергоатом” та інші) стримувати цінове навантаження на промисловість різних галузей. Так чи інакше, це відобразиться на економіці та на кінцевому споживачі (якщо всередині України). На глобальних ринках додаткові витрати не перекласти на споживачів, глобально ти просто не будеш в змозі продавати свій продукт та підеш з ринку”, - наголошує президент “Укрметалургпрому”.

Олександр Каленков додає: ГМК України продовжує інвестувати у свою енергоефективність. Минулого року, попри війну, інвестиції склали 600 млн євро. А збільшення ефективності = зменшення подальших витрат. Він наголошує, що державним підприємствам-монополіям (“Енергоатом”, “Укренерго”, “Оператор ГТС”, “Нафтогаз України”, “Укрзалізниця”) теж потрібно інвестувати у підвищення власної ефективності, а не перекладати власні збитки на споживачів (передусім - на промисловість). А наразі через державні компанії збільшується собівартість виробництва для промисловості, обсяги виробництва скорочуються, збитки зростають.

Як втрата шахт у Покровську вплинула на виробництво

Більша частина шахт, які видобувають коксівне вугілля для промисловості, були втрачені ще з 2014 року. Шахтоуправління “Покровське” у Донецькій області у місті Покровськ - єдине в Україні залишалося працювати донедавна та виробляло коксівне вугілля достатньо високої якості. З наближенням зони бойових дій підприємство припинило роботу. У ЗМІ та телеграм-каналах з 2024 року ширилися апокаліптичні прогнози, що у рази закриття шахт у Покровську вся українська металургія встане, проте цього не трапилося.

На цей час єдиним джерелом якісного коксівного вугілля є імпорт. Це виходить дорожче завдяки ускладненій логістиці, та теж додає проблем промисловим підприємствам зі зростанням собівартості. Додаються ризики, бо постачання йде Чорним морем, а кожне таке доставлення може потрапити під атаку з повітря.

“Ми прогнозували, що без таких постачань ми б впали суттєво, у понад 2 рази. Але з тим, що таке постачання продовжується, наше виробництво зменшилося, але не так суттєво - на 5-6%. Не 30-50%, як могло б бути. Вугілля, яке зараз імпортується зі США, якісніше навіть за те, що було у Покровську”, - каже Олександр Каленков.

Читайте нас у Facebook

Оперативні новини: Україна, світ, війна. Підпишись 👇

ПІДПИСАТИСЯ

Зараз читають на Інформаторі

Зараз читають на Інформаторі

15:22

Чи чекає вас хороша старість, легко дізнатися: дайте відповідь на п'ять питань

15:07

Співачку Гайтану зняли з літака: підвів український паспорт

15:05

Декларація по земельному податку від ФОП - адвокат пояснив деталі

14:25

Службове житло для лікарів – як отримати

13:36

Сергій Притула здивував секретністю - приховав стан дружини, але тепер розколовся

13:14

Дистанційно чи в класі: як навчатимуться українські діти з 1 вересня, пояснили в МОН

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• В Україні підвищать тарифи на електроенергію, газ та опалення у 2026 році: прогноз НБУ
• Ціни на електроенергію для бізнесу з 31 липня зростуть у 1,6 раза
• Промисловість б'є на сполох - через прорахунки Нафтогазу рекордно зросли тарифи на газ