Мер Дніпра Борис Філатов: «Довіра — це основа економічного зростання, соціальної та політичної стабільності будь-якої інвестиції»

Сьогодні, 27 травня, вперше в Україні проходить міжнародна конференція «UkraineInvest Talks» для великих інвесторів. Першу зустріч вирішили провести в Дніпрі.

«Я міг би розповісти про те, що в нас тисячі кваліфікованих кадрів: від машинобудування та науки до харчового виробництва. Що ми місто потужного промислового потенціалу, чиї підприємства зараз дають близько 6 % всієї промислової продукції України, — сказав під час міжнародної конференції «UkraineInvest Talks: Dnipro» міський голова Дніпра Борис Філатов. — Розповісти про те, що наша зовнішньоекономічна діяльність пов’язана зі 130 країнами світу. Що в нас майже 400 навчальних закладів — від комфортних дитячих садків до потужної бази професійної освіти в університетах зі столітньою історією. Але я хочу розповісти не про це. Я хочу розповісти про любов і мрію, перед якими немає нічого неможливого. Про щастя і справедливість, які потрібно будувати на відповідальності й довірі. Тому що під час кризи й потрясінь запит на це відчувається максимально сильно».

За словами міського голови, довіра — це базис, від якого залежить економічне зростання, соціальна й політична стабільність будь-якої інвестиції. «Я хочу, щоби ви подивилися на Дніпро нашими очима. Відчули його ритм і бажання змін, — сказав Борис Філатов. — Розвитку Дніпра не завадять ні зовнішні обставини, ні погрози. Ми це довели у 2014-му, і підтвердили у 2020-му, коли, як і весь інший світ, зіткнулися з умовами пандемії. Потрібно визнати, що коронакриза дала новий відлік розвитку Дніпра. У період вимушеної самоізоляції міста продовжують створювати левову частку світового ВВП. Економічне відродження й далі буде пов’язано з урбанізацією. А прогноз McKinsey & Company про 600-ти містах, які разом з агломераціями в XXI столітті визначатимуть розвиток планети, залишається актуальним і зараз».

За словами голови міськради Дніпра, у найближчі десятиліття міста будуть одночасно індустріальними й постіндустріальними центрами. У них будуть працювати та відпочивати люди. «Навіть у США, які лідери світової економіки, тільки 36 % компаній хочуть залишити своїх працівників на дистанційній роботі, — сказав мер Дніпра. — Тренд на відмову від стаціонарної роботи є. Але його лідерами можуть стати тільки щасливі міста, де люди довіряють один одному і відчувають себе потрібними. Що буде без цього, показує статистика. За даними опитування Gallup International, у кінці минулого року Україна входила до п’ятірки країн, де люди відчували себе найменш щасливими. На початку 2021 року 23 % українців хотіли виїхати з країни назавжди. Серед міської молоді до 17 років цей показник досягає 38 %. Їх приваблює не стільки рівень зарплат, скільки бажання справедливості та спокою про майбутнє. Тому, конкурувати за інвестиції можуть міста, у яких хочуть жити люди: комфортні, безпечні й сучасні. Саме таким ми будуємо наше Дніпро».

Сучасному Дніпру дісталося багато проблем, які влада ігнорувала десятиліттями. «Дніпро, який більше, ніж Одеса або Харків, розвивався як класичний промисловий мегаполіс, — сказав на міжнародній конференції Борис Філатов. — Потреба відправляти працівників на заводи створила автотранспортну перевагу перед пішоходами. А специфіка розміщення міста на березі річки вимагала найскладнішої транспортної розв’язки. Наші спальні райони «прорізані» приватним сектором, і часто вони будувалися без каналізації. У період незалежності до цього додалося запустіння парків і скверів. Історичний центр поглинула хаотична реклама й торгівля. Згідно із законом «розбитих вікон» множилися занедбані будівлі та стихійні звалища. Місто перетворилося на анклав, який жив за своїми законами. Це викликало агресію і втрату довіри не тільки до влади, але й серед людей».

Вибратися з цього кола проблем можна було з чіткою поетапною програмою розвитку. І з рішенням таких завдань місто вже стикалося. «Саме Олександр Поль є батьком-засновником нашого Дніпра, — сказав міський голова. — Людина, яка своїм розумом і наполегливістю визначила долю міста. Він був першим почесним громадянином Дніпра, і довгі десятиліття місце його поховання вважалося втраченим. Я давав слово знайти його могилу, і ми впоралися з цим завданням. Це важливо, тому що Поль є втіленням образу справжнього дніпрянина. Людини, яка любить своє місто».

Кожна ідея, яка може допомогти людям, має бути реалізована в Дніпрі. «Вимоги прості: естетика, культура, інновації, підтримка науки — усе, що викликає в людей гордість за себе й за країну, — сказав Борис Філатов. — Це потрібно, щоби створити місто для професіоналів з усього світу, де громадські простори доступні для всіх городян, де рукою подати до якісної амбулаторії або садка, де жителі самі вирішують, якими будуть їх вулиці і двори. Місто, де хочуть залишатися жити».

За словами Бориса Філатова, щастя і справедливість досягається системним вирішенням завдань. «Цю роботу ми почали понад п’ять років тому. І доказом правильності нашої стратегії є підтримка і відродження довіри земляків, які бачать якісні зміни, — сказав мер Дніпра. — Ми модернізуємо транспортну систему. Громадський транспорт стає сучасним і враховує вимоги інклюзивності. Зручні та безпечні зупинки, великі автобуси. Нові тролейбуси з низькою підлогою й можливістю автономного ходу, які виробляють у Дніпрі.

Наше місто добудовує сучасний метрополітен, який, завдяки співпраці з лондонським архітектурним бюро Захи Хадід, стане сучасним архітектурним об’єктом. А в перспективі, може стати масштабною транспортною гілкою приміської електрички.  Так само як і наш проєкт швидкісного трамвая для створення транспортного хабу з боку Південного вокзалу.

Завдяки проєкту північного й південного обходів Дніпра, великовантажники перестануть користуватися міськими магістралями. Відмінно, що держава в рамках «Великого будівництва», звернула увагу на цю проблему й надала Дніпру підтримку.

Але залишаються й інші, поки невирішені проблеми. Одна з яких — це будівництво багатостраждального дніпровського аеропорту. Коли місто отримає сучасний аеропорт, то від цього виграємо не тільки ми, а вся Україна. Дніпро має втратити статус «міста-острова» й отримати можливість швидкого трафіку з іншими країнами».

Зараз місто розвивається за принципом «8х80», коли міська інфраструктура має бути зручна як маленьким дітям, так і дніпрянам золотого віку. «Головними, нарешті, будуть пішоходи, — сказав на зустрічі з інвесторами міський голова. — Їм віддаються центральні вулиці, а для загальної зручності будуються цивілізовані парковки. Ми дотримуємося логіки зеленого урбанізму й переосмислюємо міський простір. Уперше в історії парків і зелених зон ми довели до ладу їх документацію і взялися за системну реконструкцію. Сквер Прибережний, вулиця Короленка, проспект Яворницького, парк Зелений Гай, і перлина нашого міста — набережна. Ці зони відпочинку гідні бути європейського рівня. Ми й далі будемо працювати над створенням нових рекреаційних зон. А ще, ми розв'яжемо багаторічну проблему з парком Глоби».

Дніпро — це місто без околиць. «Уперше за багато десятиліть освітлення, нові дороги, світлофори, острівці безпеки й ремонти у дворах рівномірно роблять як у центрі, так і у віддалених районах, — сказав Борис Філатов. — Цей принцип ми застосовуємо не тільки в будівництві, а також у створенні медичного, освітнього й соціального простору.

Місто будує світлі та затишні амбулаторії, які мають усі необхідні елементи безбар’єрності, ми оновлюємо обладнання в лікарнях. Ця системна робота дозволила нам якісно підготуватися до епідемії ковіду, і тримати ситуацію із захворюваністю під контролем. Тому ми єдине місто-мільйонник, яке не потрапляло у червону зону. У Дніпрі не було тотального локдауну, зупинки бізнесу, транспортного колапсу й перевантаження медичної системи. Окрему увагу ми приділяємо дитячим лікарням, які робимо дружніми для маленьких пацієнтів і відновлюємо унікальну для регіону лікувальну базу.

Незалежно від району, ми робимо реновацію й термомодернізацію міських шкіл та садочків. У першу чергу, ми взялися за відновлення місць загального користування: столових, харчоблоків, і, комусь це може здатися незначним, але й туалетів. Це не тільки зручність, але і відповідне ставлення до гідності учнів і вчителів.

На заміну морально застарілим центрам із надання соціальних послуг прийшли просторі офіси open space, де легко можна отримати консультацію й де враховані всі потреби відвідувачів та соцпрацівників.

Теж стосується культури та спорту. Дніпро зацікавлене у тому, щоби виховувати й залучати таланти. Уже 5 червня наше місто знову прийматиме Кубок Європи з триатлону. Ця подія світового рівня, яка збере спортсменів і уболівальників із 26 країн світу, і навіть із Таїті й Чилі. Про такий захід ще кілька років тому Дніпро не могло навіть мріяти.

Ми створюємо середовище для творчих професій, відкриваємо нові музеї. Наша мета — підкреслити регіональну ідентичність Дніпра. Цей принцип покладено в концепцію створення музею історії міста, який ми формуємо з усією громадою, і в сучасний музей лоцманів, який зараз проєктуємо. Ми створюємо центр сучасної культури, який дасть поштовх до розвитку інших проєктів. А Палаци культури стануть територією, де кожен зможе знайти собі хобі.

Дніпро має стати містом самореалізації всіх поколінь. Ми підтримуємо ініціативи молоді та чуємо їх побажання. Позаяк вони — третина від усіх жителів нашого міста. Також, ми заснували унікальний соціальний проєкт для людей усіх категорій: від найменших, до найстарших. Це табір «Діти Дніпра» і проєкт «Золотий вік». Колись у них не вірили, а зараз наш досвід переймають інші міста.

Ми даємо нашим землякам стимул об’єднуватися і співпрацювати для поновлення своїх будинків і дворів. Самоорганізація людей активізує прихований потенціал і відроджує довіру. Зараз найпопулярнішими проєктами серед дніпрян є «Бюджет участі» й муніципальні програми співфінансування.

Щоби не робило місто, воно має дотримуватися smart стійкості та прозорості. Big data або великі дані допомагають робити Дніпро безпечним містом. За ізраїльським прикладом, ми зробили свій ситуаційний центр. Це не просто пункт відеоспостереження, а ефективний елемент управління міським господарством. Ця гнучка система дозволяє втілювати інші ініціативи, такі як «Безпечна школа» й карта школяра.

Ми розуміємо, що успішне Дніпро повинне мати фундаментальні умови, щоби люди хотіли жити та працювати саме тут. Від університетів і лікарень до найбільших роботодавців, і ми зацікавлені в створенні якомога більшої кількості «якорів», які прив’язують до нашого міста.

Ми живемо в інформаційну еру. Коли будь-яка новина розлітається за лічені хвилини. Але політичну репутацію, як і раніше, формує думка людей. Ви всі тут дуже поінформовані люди, але, напевно, жоден із вас не може сказати, щоби мер Дніпра лобіював чиїсь інтереси або висував вимоги. Я завжди кажу, що правила мають бути зрозумілими та єдиними для всіх. І на цьому формується довіра, і такі умови ми створили в Дніпрі.

Але для повноцінного розвитку потрібні також державні гарантії. Ми повинні розвивати власне виробництво, а не витрачати більшу частину ресурсів на імпорт. В Україні цей показник більш ніж у чотири рази вище, ніж у країнах Європи. Нам потрібна локалізація. Нам потрібно законодавчо закріпити вимоги місцевої складової при закупівлях машинобудівної продукції. Мова йде не лише про виробництво трамваїв і тролейбусів, а ще про залізничне машинобудування, і космічний сектор, яким потрібні довгострокова програма розвитку й інвестиції. Це можливість не тільки для легендарних заводів-гігантів, а і для приватних дніпровських розробників космічної техніки. Таких, як Noosphere. Це буде важливим стимулом для інвестицій у реальний сектор. Своєю чергою, КБ Південне, Південмаш і агрегатний завод повинні мати державне оборонне замовлення. Думаю, усі розуміють, чому це важливо в країні, у якій йде війна.

Дніпро відкрите до пропозицій українських та світових інвесторів великого промислового виробництва, які зможуть реалізувати в нас проривні й довгострокові проєкти. Такі, які можливі завдяки нашим ресурсам. У нас уже є успішний досвід, який доводить: ефективна співпраця міста з великими компаніями, це ситуація win-win.

Історично, ми індустріальна база регіону — у нас є енергопостачання, доступ до корисних копалин і науковий потенціал відповідного профілю. У переліку нових інвестиційних проєктів можуть бути виробничі лінії, наприклад, Дніпрометизу або інших компаній.

Ще одна наша перевага, яку поки мало використовують для розвитку економіки — це велика річка. Дніпро є останньою крапкою на річці, куди можуть дійти сучасні кораблі вантажопідйомністю 5 тис. 200 тонн. Як транспортний хаб, Дніпро може приймати великі кораблі із Середземного й Чорного морів без перевантаження в проміжних портах.

Закінчуючи свій виступ, хочу сказати: у Дніпрі є місце кожному, хто готовий вкладати сили, знання та інші ресурси. Ті, хто відповідає вимогам, отримують у нашій особі надійних партнерів».

Олена Скобцева