Колишня телеведуча ходить у Франції на українські мітинги, але ніколи не проводить час у біженській тусовці
Колишня популярна телеведуча Лідія Таран з початку повномасштабного вторгнення посилилася разом з донькою у Франції. Знання мови та активність дозволили їй краще за інших українців інтегруватися до місцевої громади. Але для них вона все одно залишається українкою, тобто чужою. Чим наша людина відрізняється від французів і чим дратують українські біженці вона розповіла в інтерв’ю Марічці Падалко.
На відміну від багатьох жінок інших країн українка відрізняється тим, що приділяє дуже багато уваги своїй зовнішності. Якщо ви побачити десь за кордоном на вулиці жінку з мейкапом, майже стовідсотково можна сказати, що це українка. Таран розповіла, як ментально відрізняються наші люди від французів.
“Те що зараз, це я пофарбувалась для зйомки, бо у Франції я вважалась би занадто красивою. Я би точно була блондинка “славік” - слов’янських країн. У Франції ніхто по зовнішності не зустрічає. Вони навчилися на це не зважати, не знаю чому. Така політика і в школі, і всюди. Коли ти по українських канонах занадто гарна вони не зрозуміють, що сталося, якщо в такому вигляді прийдеш, наприклад, на інтерв’ю. Це буде відривати людей від основної роботи.
Це наші лекала. Зараз, під час цієї війни у нас просто спалах краси. Це як захисна терапія. Не дай боже прилетить, а я у не красивій білизні або без манікюру. Але у нас і до війни дівчата сильно старалися. Я не впевнена, що вони це робили самі для себе. Скоріш для того, щоб знайти коханого. Мені не хотілося виглядати як людина, яка сильно старається. А у Франції це взагалі означає - ви звідки, з якої планети?”, - каже Лідія Таран.
Виявилося, що у Франції люди намагаються звернути на себе увагу не зовнішністю, а своїми думками та темами для розмов.
“Там люди приваблюють один одного дискусіями, темами розмов. Це ми завжди ідемо на контакт і зближуємося. У них не так. Приємно поговорили і розійшлися. А ми можемо поговорити навіть не приємно і притягнутися, як магніти. У них свої ритуальні танці. І спілкуванні там відбувається інакше. Я розумію їхню схему, але внутрішньо не сприймаю”, - ділиться телеведуча.
У Франції за словами Таран живе близько 60 тисяч українських біженців. Це набагато менше, ніж у Польщі чи Німеччині, але цього цілком достатньо, щоб сформувати якесь ком’юніті. Щоправда Лідія трішечки його сторониться і намагається не брати участі в обговореннях у різних чатах. Тим більше, що вони, за її словами, більш споживацькі.
“Я ходжу на різні мітинги і демонстрації, але я ніколи не провожу час в біженській тусовці. Там залежить від того - знайшли роботу чи ні, звикли до країни чи ні.
Дуже багато наших чатіків по всіх країнах, не тільки у Франції. Вони, як на мене, дуже споживацькі. Там постійно шукають архітектуру бров. Потім ці історії - Russian lips (спроба зробити губи в стилі матрьошки). Плюс нескінчені пошуки творога, якоїсь бєліберди.
Я не можу зрозуміти, звідки у людей на це час та натхнення. Іноді вмикаю ці чати і мені просто хочеться їх витерти. Тому я не міксуюсь, я працюю”, - підсумовує Таран.