Впізнаваність актора радше пов'язана з його активністю в соцмережах та участю в рекламних кампаніях й ТБ-проєктах, аніж з сильними роботами в кіно
Українська кінознавиця та кастингова директорка багатьох відомих вітчизняних картин, як от "Довбуш", "Я, Побєда і Берлін", "Люксембург, Люксембург", Алла Самойленко пояснила, чому у нашому медіапросторі постійно з'являються ті самі обличчя. Зокрема, актора Тараса Цимбалюка. Про це вона розповіла виданню Oboz. За словами експертки, це обумовлене кількома факторами. На запитання журналістки, чому в українському кіно так багато Тараска Цимбалюка, вона відповіла, що причин є кілька.
"Одна з головних - економічна модель, за якою працює значна частина нашого кіно- і телевиробництва. Проблема в тому, що ця модель часто прив’язана не до успіху готового продукту, а до самого процесу виробництва. Іншими словами, основні гроші заробляються в момент зйомок", - пояснила вона.
За словами експертки, ця схема сформувалася, коли ще українське виробництво було орієнтоване на російський ринок. За нею стоїть прагнення виробників зайвий раз не ризикувати. Мовляв, тому до участі у зйомках запрошують акторів, які здатні багато працювати і стабільно "закривати" певну кількість сцен за знімальну зміну.
"У випадку з Тарасом Цимбалюком важко говорити про органічну кінозірковість. Під нею, по суті, немає головного фундаменту - сильної фільмографії. Йдеться радше про інший тип популярності: активність у соцмережах, телевізійну впізнаваність, участь у різних шоу", - пояснила експертка.

Натомість популярність західних зірок, на її думку, все ж таки частіше базується на сильній фільмографії. Тобто наявності в їхньому творчому доробку сильних картин. Саме вони виступають рушієм популярності цих акторів. У випадку з Цимбалюком, рушієм його популярності є проєкти на ТБ, соцмережі та деколи скандальна активність у них.
"Спочатку з’являються ролі у помітних фільмах, великі прем’єри, релізи, які активно обговорюють. І вже на цьому фундаменті зростає кількість підписників у соцмережах, з’являється додаткова увага аудиторії. У нашому ж випадку ми не бачимо фільмографії, яка могла б привести до кінотеатрів справді велику аудиторію.
Певна аудиторія, безумовно, є - вона формується і підтримує актора. Але значною мірою вона виникає не через гучні кінорелізи, а завдяки медійній присутності, активності в соцмережах, іноді - епатажної", - переконана кінознавиця.

Одним словом, передбачуваність актора часто гарантує йому участь у наступних проєктах, а шалена працездатність є запорукою впізнаваності. Про талант у цьому підході, зверніть увагу, взагалі не йдеться.
"Приблизно 200 акторів регулярно працюють у кіно та серіалах, а інших наче немає. Такі актори передбачувані - режисер знає, що вони зіграють так, як потрібно, без додаткових ризиків...
Тому коли йдеться про масмаркет-продукт, його знімають за тими самими принципами, що й серіал: швидко, ефективно, без зайвих експериментів. Через це ми бачимо певну одноманітність у кастингах і в кінцевому продукті", - уточнила кіноекспертка.
На думку експертки, є й інші проблеми індустрії, які перешкоджають пошуку нових талантів. Наприклад, недовіра кастинг-директорів. Мовляв, якщо актора не знають, йому й шансів не дадуть. З режисерами, за словами Самойленко, те саме.
Проте, аби українське кіно ставало конкурентним на світовому рівні, воно повинно отримати голлівудські підходи, де великих зірок запрошують у блокбастери, а невеликі серіали стартаплять нових зірок з ще вчора нікому невідомих артистів.
"Хороша новина в тому, що зараз з’являються спроби стрімінгових сервісів запускати власне виробництво українського контенту. Вони роблять перші кроки у цьому напрямку, і це надзвичайно важливо", - підсумувала кастинг-директорка.