Колишня телеведуча Лідія Таран розповіла, як влаштувалася у Франції і чому не може повернутися до Києва
Популярна телеведуча Лідія Таран на початку війни разом з донькою Василиною виїхала до Франції де мешкають досі. Лідія працює власною кореспонденткою однієї з українських інформ-агенцій, а донька цього літа вступила до інституту політичних досліджень у Європі. Лідія поділилася, чому не хоче повертатися до Києва та в чому складність адаптації у Франції. Про це вона розповіла в інтерв’ю OBOZ.UA.
Одна з головних проблем Лідії зараз в тому, що її квартира знаходиться в будинку біля метро “Лук’янівська”. Тобто та частина Києва, котра найчастіше страждає від російських ударів по нашій столиці. Тому у Таран зараз змінилося ставлення до своєї квартири, бо зараз це не про сімейний затишок. Проте донька Василина зараз в Києві і з товаришами ходить на мітинги.
“Коли думаю про свою квартиру, одразу згадується той шеврон, що "гуляв" мережею: "Лук’янівка – все, що не в нас, повз нас". І коли бачу новину, що щось знову прилетіло в мій район, перша думка: "Знову міняти вікна?". Для мене квартира сьогодні – це не про комфорт. Я передусім думаю про сусідів: тих, хто поїхав, і тих, хто залишився. На жаль, житло нині зовсім не асоціюється з безпекою – як і для багатьох українців. Змінити район? Купити іншу квартиру?”, - каже Лідія Таран.
Телеведуча не залишає надії повернутися до Києва і пожити у своїй квартирі, котру вона відремонтувала напередодні повномасштабного вторгнення. Хоча розуміє, що деякі речі, можливо, доведеться міняти. І це не кажучи про вінка, котрі можуть розбитися від будь-якої атаки росіян.
“Я тільки перед повномасштабним вторгненням закінчила ремонт. Я хочу там все-таки пожити. Два роки вкладати зусилля, щоб потім з’їхати й більше ніколи не повернутись? Ні, я проти такого сценарію. Хоча є нюанс: ми облаштували Василині кімнату для підлітка – а цей період у її житті вже минув.
Вона зараз у Києві, до речі. Переживає свою революцію. Ходить з пластунами на мітинги і пише на своїх картонках французькою, щоб у Франції теж показали”, - каже Лідія Таран.
Людям, котрим за 40 часто буває важко адаптуватися на новому місці, не говорячи вже про іншу країну. Звісно, Таран зіштовхнулася з цим. Але за три з половиною роки у неї вже з’явилися нові звички.
“Мені дуже подобаються французькі потяги – часто подорожую по роботі, тож залізниця для мене стала буквально другим офісом. Я люблю цей комфорт: у поїзді працюю, пишу тексти, заливаю матеріали на сайт. А ще вокзали – майже на кожному хтось грає на піаніно, і це створює особливу атмосферу. Загалом мені близький стиль французького життя.
Але поки я не маю змоги жити в такому ритмі – розміреному, зі строго визначеною обідньою перервою. Коли під час навчання проходила практику в комунікаційному відділі мерії, помітила, що багато хто працює з дому, і в офісі буває майже порожньо. У нас такого поки не уявити”, - каже Лідія.
Звісно є речі до яких важко звикнути і це майже на рівні ментальності. Виявляється, що у Франції ще та бюрократія. Якщо в Україні можна щось вирішити особисто, то там це не можливо. І мова не про якісь власні потреби, а про робочі запити.
“Є речі, які мені було складніше прийняти. Наприклад, як працюють офіційні установи – зовсім не так, як в Україні. Навіть якщо ти когось знаєш особисто, все одно маєш офіційно написати запит, щоб отримати відповідь. Це частина культури ділового листування, її не обійти. Але приємні винятки, коли вдається домовитися напряму, все ж таки трапляються.
Хоча процедурність – це тут норма. Але я вже змирилася. І навіть певною мірою мені цікаво спостерігати, як ця система працює – розмірено, по-іншому”, - каже колишня телеведуча.