Формула пристрасті: вчені з’ясували, що кохання підкоряється певним правилам
Математики розкрили, чому одні пари витримують кризи, а інші розходяться - і до чого тут кролики
Чи може у міцного кохання бути математична формула? Науковці, які роками досліджують романтичні стосунки, кажуть, що зміни почуттів із часом можна описати моделями з дивовижною точністю. Про ознаки згасання стосунків зазвичай говорять психологи, але тепер за справу взялися математики. Професор Лоран Пужо-Меньже з Ліонського університету разом з колегами з різних країн розробляє математичні моделі, що трактують романтичні стосунки як динамічні системи. Вчені вивчають, як почуття виникають, реагують на зовнішній тиск і або відновлюються, або згасають з часом.
Як пише видання ScienceDaily, головна ідея дослідників проста: у кожних стосунків існує критичний поріг міцності, нижче якого зв'язок починає руйнуватися. Якщо почуття опускаються нижче цієї межі і залишаються там надовго, математика передбачає неминучий рух до розставання. Але усвідомлення цього порогу дає парам потужний інструмент - вони можуть розпізнати небезпечну зону і вчасно вжити заходів.
Цікаво, що математичний шлях до розуміння стосунків починається з несподіваного місця - з кроликів. Деякі ідеї, які тепер застосовують до пар, спочатку розробляли для вивчення змін у популяціях тварин. Мальтузіанські моделі та рівняння "хижак-жертва" колись використовували, щоб описати поширення австралійських кроликів чи коливання чисельності канадських рисей і зайців.
Ще одна важлива концепція - "ефект Аллі", який описує, що відбувається, коли популяція падає нижче критичного рівня. Нижче цього порогу вижити значно важче, а вище - популяція має кращі шанси зростати і залишатися стабільною. Дослідники виявили, що схожий поріг можна застосувати й до романтичних стосунків.
"Ми не намагаємося передбачити, в кого ви закохаєтеся, ми намагаємося зрозуміти, чому одні пари залишаються стабільними попри неминучі життєві потрясіння, тоді як інші повільно віддаляються одне від одного", - пояснює професор Лоран Пужо-Меньже.
Ця теорія спирається на довгу історію математичних напрацювань - від популяційних моделей Томаса Мальтуса XVIII століття та рівнянь Лотки-Вольтерра 1920-х років до пізніших робіт психолога Джона Готтмана, економіста Хосе Мануеля Рея, фізика Серджо Рінальді та математика Стівена Строгаца. Строгац одним із перших застосував теорію динамічних систем безпосередньо до романтичних стосунків.
Готтман і графіки емоцій
Психолог Джон Готтман, якого називають "доктором любові", допоміг довести, що поведінку в стосунках можна аналізувати математично. Кодуючи взаємодії між парами і перетворюючи ці обміни репліками на графіки, він показав, що математичні моделі здатні передбачати результат стосунків.
Пізніші підходи додали ще більше нюансів. Один із прикладів - затримані реакції, концепцію яких запропонували польські дослідники Бележик, Форись і Марек Боднар. Вона враховує той факт, що люди не завжди реагують одразу під час суперечок. Час, який людина витрачає на реакцію чи роздуми, здатен або заспокоїти конфлікт, або посилити його.
Дослідник наголошує: головне питання - не чи сваряться пари взагалі, а чи вистачає їм стійкості, щоб повернутися до рівноваги після конфлікту. Команда Пужо-Меньже також створила моделі, які враховують повсякденні потрясіння - стрес, сварки й тиск ззовні стосунків.
Три сили, що визначають довговічність любові
Модель виокремлює три головні чинники, які визначають, чи залишаться стосунки стабільними з часом. Перший - взаємне притягання між партнерами. Другий - поступове ослаблення почуттів, яке природно відбувається з часом. Третій - те, як кожен емоційно реагує на іншого.
Разом ці сили впливають на те, наскільки стосунки стійкі до стресу чи конфлікту. Пужо-Меньже порівнює цю стійкість з казкою про трьох поросят.
"Життя завжди надсилатиме своїх вовків: стрес, хворобу, роботу, дітей, фінансові труднощі. Математика допомагає зрозуміти, як побудувати цегляний будинок, а не солом'яний", - каже Пужо-Меньже.
Дослідники також розглядають, як ці математичні моделі можуть поєднатися зі штучним інтелектом, щоб створити своєрідну систему раннього попередження для пар. За словами Пужо-Меньже, це дасть людям час вчасно скоригувати курс, перш ніж проблеми стануть незворотними.
"Уявіть це як GPS для стосунків. Він показує, де ви перебуваєте, куди рухаєтеся, і підказує маршрути до бажаного пункту призначення. Моделі не кажуть, кого любити, вони пояснюють, як розвивається любов і що пари можуть зробити, щоб її зберегти", - каже Пужо-Меньже.
Втім, самі дослідники визнають серйозні обмеження таких розрахунків. Жодне рівняння не здатне зі стовідсотковою точністю передбачити, чи розлучиться конкретна пара - моделі описують лише загальні закономірності та можливі сценарії, не враховуючи всіх психологічних, культурних і особистих факторів, що впливають на людей.
Українські пари теж дедалі частіше стикаються з випробуваннями на міцність - недарма рекордна кількість розлучень перевантажує судову систему останніми роками. Можливо, математичний погляд на кохання не дасть готової формули щастя, але допоможе краще зрозуміти, чому один цегляний будинок стосунків витримує будь-яку бурю, а інший розсипається від першого пориву вітру.
