ТОПТЕМИ:

11:16

Дядько Анжеліки Рудницької ціною життя врятував одинадцять побратимів: Я пережила страшний шок

Співачка розповіла, як сприйняла смерть близького родича та як допомагає військовим переключитися від війни

Відома співачка та культурна діячка Анжеліка Рудницька пригадала, як дізналася про смерть рідного дядько і опинилася в його підрозділі. Також вона розповіла, як допомагає бійцям на передовій зняти стрес. Про це вона розповіла в інтерв’ю Марічці Падалко на її YouTube-каналі.

Плакали разом і я ставала на коліна

Анжеліка одна з тих артисток, яка почала їздити на фронт ще з 2014 року. Під час однієї з таких поїздок вона опинилася у підрозділі в якому служив брат її матері. Саме там вона дізналася про його загибель і обставини цього трагічного моменту. Звісно вона тоді пережила стрес, але каже, що переживати його на фронті доводиться завжди.

“Виїзд мій на фронт у 2014 році і я пережила страшний шок, тому що я приїхала у Щастя де в “Айдарі” служив мій дядько Олег Михайлович (мамин брат), який загинув в 46 років під Луганськом. І я через два тижні приїхала туди. Я не знала, що потраплю саме сюди. Але потрапляю саме в “Айдар”.

Мене заводять в кімнату де він жив. Показують його порожнє ліжко на якому написано його позивний і його ніхто не займає, тому що він ціною свого життя врятував одинадцять своїх побратимів. І ось ці хлопці мені про це розповідають.

Тоді мені були важливі їхні обійми, а їм мої. Ми разом хороводи водили де вони були з автоматами за плечима і плакали разом і я ставала на коліна. Я просто не могла стримати сліз, бо мені треба було знайти силу. А де її шукати? На землі. Вони плакали також разом зі мною.

Після цього у мене ще був страшний стрес, тому що через три дні загинуло багато військових з “Айдара”. У них була чергова операція. В той момент я зрозуміла, як важливі були не тільки приїзди, не тільки пісні, але й обійми, звичайні людські розмови”, - згадує Анжеліка.

Рудницька знає, як вирвати бійців на декілька годин з атмосфери війни.

Їм потрібен запах жінки

За словами Анжеліки військовим на передовій потрібні не тільки пісні. Хоча вони допомагають розслабитися після завдань. Найкраще хоча б на мить переключитися від війни допомагають звичайні жіночі обійми. І Рудницька завжди готова після виступу обійняти кожного військового. Виявляється така допомога потрібна майже всім, тому після концертів до неї вишиковуються черги.

“Всі кажуть: “Не питай, як ти?” Але це найкраще питання. Воно дуже нейтральне і людина може сказати те, що вона хоче. Була ще така ситуація, коли я приїхала до дуже втомлених розвідників і мені здавалося, що ми взагалі зайві, бо вони тільки повернулися з завдання і просто сидять і майже засинають. Але потім закрутилося-завертілося - очі вже почали сяяти, а вони почали пританцьовувати та аплодувати. Потім я кажу, що привезла обійми від українських дівчат і якщо комусь треба, я після виступу не їду нікуди і буду вас всіх обіймати. І була черга всіх цих людей обійматися.

Я завжди усміхаюсь та обіймаюсь, але серце кров’ю потім завжди обливається, бо я розумію, як їм не вистачає домашнього чогось - звичайних жіночих обіймів, теплих слів, жіночого запаху. Бо у них все смердить ваксою, всіма штуками, якими вони чистять зброю, пилом і війною, яка в’їдається в шкіру, в пори, в душу і ти їх вириваєш з цього всього на тих декілька годин і вони дуже важливі. Ти розумієш, що тобі треба виїжджати з зони бойових дій, бо реально темно, але ти не можеш відмовитися і не повечеряти з ними. Я чую як бахкає за вікном, а ми вечеряємо. А потім, коли стає тихо вони кажуть: “Все, вечерю закінчено, виїжджайте”. Таких історій мільйон. Може про це варто було б писати”, - каже Рудницька.

Зараз читають на Інформаторі

15:17

На допомогу Укрзалізниці: польський перевізник запустить потяги до Харкова