Жінка пояснила суду, що рішення про укладення договору іпотеки вона прийняла самостійно, оскільки в цей час її чоловік перебував в іншому місці
Чоловік стверджує, що договір іпотеки на спільне майно було укладено без його участі та письмової згоди як співвласника, що суперечить вимогам законодавства. Через це він фактично позбавлений можливості розпоряджатися майном і вважає правочин недійсним, тому вимагає ПриватБанк його скасувати. Про це йдеться у рішенні Шевченківського районного суду міста Дніпра, опублікованому 6 квітня 2026 року.
07.03.2007 року дружина чоловіка уклала договір купівлі-продажу домоволодіння загальною площею 782, 9 кв.м. Він запропонував їй взяти кредит, який за розміром збігається з сумою, яка витрачена на купівлю будинку, та погодився бути поручителем за цим кредитом. Про іпотеку будинку мови не було. Через 17 років він не пам'ятає пояснень, що надавала дружина, за якими її умовили укласти договір іпотеки додатково до договору поруки. Це відбувалося без його участі. З часу реєстрації договору іпотеки він позбавлений будь-яких повноважень на укладання договорів про розпорядження цим спільним майном. Посилаючись на ст. 63, 65 СК України, зазначив, що договір іпотеки не був підписаний ним як співвласником спільної сумісної власності нерухомого майна, і на скільки йому відомо він не надавав письмову згоду на укладання договору іпотеки, Тому оскаржуваний правочин не відповідає формі, яка встановлена законом для його укладання. Вказує, що строк позовної давності не є таким, що пропущений, оскільки позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у користування та розпорядженні майном його власника. У зв'язку з чим просить визнати договір іпотеки недійсним.
АТ КБ «ПриватБанк» проти задоволення позову заперечувало, у відклику на позов зазначило, що 26.08.2010 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-1758/10 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором від 23.03.2007 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2012 року (справа № 412/603/2012) стягнуто солідарно з подружжя, ТОВ торгова-будівельна компанія «Валган» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 9 555 954 гривень (1 196 303 доларів), в тому числі 688 393 доларів заборгованості за кредитом, 368 054 доларів заборгованості за відсотками, 139 855 доларів пені, у задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним відмовлено. У рішенні по справі № 2-1758/10 (рішення про звернення стягнення) та № 412/603/2012 (стягнення заборгованості) судами були встановлені преюдиційні факти, які не потребують доказування. Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом. Враховуючи це, договір іпотеки припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання. За відсутністю інших доказів і наявністю поточної заборгованості, відсутністю факту виконання зобов'язання належним чином, та підстав викладених в ст. 17 ЗУ Про Іпотеку відсутні підстави припинення договору іпотеки чи визнання його недійсним. У справі № 412/603/2012 чоловік був стороною у справі № 412/603/2012, в матеріалах якої є кредитний договір № 2007- 039, згідно з пунктом 3 якого передбачено, що кредитний договір забезпечується договором іпотеки від 23.03.2007 року, а згідно з п. 3 договору поруки № 2007/039/1 між ним та банком зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений, тобто йому було відомо про укладання договору іпотеки ще 23.03.2007 році. Таким чином, строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору іпотеки сплив у 2010 році. Тому він пропустив строк позовної давності.
Дружина чоловіка надала пояснення, в яких зазначила, що у 2007 році придбала домоволодіння за спільні з ним кошти. Вона придбала будинок самостійно, витративши гроші, які були необхідні у бізнесі. Коли він це дізнався, то запропонував взяти кредит. Вона домовилась з чоловіком за повернення кредиту по договору він надасть поруку. Будинок вони планували швидко продати, тому не бажали зв'язуватися з іпотекою. У день укладання договору іпотеки працівник банку повідомив, що необхідно додатково укласти договір іпотеки і поставив перед фактом, що якщо вона зараз не укладе договір іпотеки, то кредит не отримає. Вона самостійно прийняла рішення укласти договір іпотеки, її чоловік у цей час знаходився і іншому місці. У приміщенні нотаріуса, де вона укладала договір, він жодних документів, дозволів, угод, що стосувалися договору іпотеки не підписував, згоди не надавав. Вона зазначає, що підтримує позов.
Суд відмовив чоловіку в задоволенні позову. При укладанні договору поруки він був обізнаний про укладання договору іпотеки.
"Як встановлено під час судового розгляду у договорі поруки від 23.03.2007 року (п. 3) вказано, що поручитель (позивач) з умовами Кредитного договору ознайомлений. Крім того, у розділі 3 кредитного договору зазначено, що виконання обов'язків позичальника по цьому договору забезпечуються договором іпотеки та договором поруки. За таких обставин, суд дійшов висновку, що при укладанні договору поруки позивач був обізнаний про укладання договору іпотеки, та відповідно був поінформований банком про укладання договору іпотеки. Позов про визнання договору іпотеки недійсним поданий позивачем лише зі спливом 14 років. З урахуванням досліджених доказів, у суду відсутні підстави вважати дії банка недобросовісними. Твердження жінки щодо введення її в оману представниками банку не знайшли підтвердження під час судового розгляду. Суд підкреслює, що перебування спірного майна в іпотеці не позбавляє позивача права на частину цього майна як спільного майна подружжя. Також суд враховує, що позивач лише у позові зазначив, що не надавав згоду на укладання договору іпотеки. Інші докази відсутності згоди на укладання договору іпотеки стороною позивача не надано. Клопотань про витребування не заявлено. Отже, доводи позивача не найшли підтвердження під час судового розгляду. З огляду на викладене позовна вимога про визнання недійсним договору іпотеки задоволенню не підлягає. Вимога про виключення записи про обтяження іпотекою з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта договору іпотеки від 23.03.2007 року: домоволодіння загальною площею 782, 9 кв.м, є похідною від вимоги про визнання договору недійсним. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про визнання іпотеки недійсним, тому і в цій вимозі також слід відмовити", - наголосив суд.