Для чого на політичну сцену повернувся Арсен Аваков

Сьогодні, у п'ятницю 5 листопада, до студії Савіка Шустера запрошені (і вже підтвердили свою участь у програмі) Петро Порошенко та Арсен Аваков. Обидва – фактичні нинішні опозиціонери. Хто представлятиме чинну владу – поки що не зрозуміло. Але одночасна поява цих двох політичних важкоатлетів в ефірі популярного політичного ток-шоу вже сама по собі – знакова.

Давні політичні соратники, які прийшли у владу як представники політичного крила Революції Гідності, потім стали опонентами (все ж таки пам'ятають, яку роль відіграв тодішній голова МВС у приведенні до влади Володимира Зеленського та Ко?). І ось тепер ці двоє, здається, знову з одного боку барикад, звинувачуючи Банкову у всіх гріхах.

Інформатор спробував розібратися, для чого Арсен Аваков повернувся в активне політичне життя, з якими тезами і проти кого тепер дружитимуть ці двоє: п'ятий президент України та міністр внутрішніх справ чотирьох складів Кабміну.

Від електоральної революції до електоральної катастрофи – один крок

Завершення вимушеної дружби та фактичний початок «холодної війни» двох найвпливовіших олігархів країни – Ахметова та Коломойського – на тижні в політикумі не обговорював лише лінивий. Відповідно, і політики «вищої ліги», яких асоціюють із першим і другим, не забарилися вийти в публічну площину з тезами, які заявляють нові відносини груп впливу в Україні. Це, схоже, ще не оголошення війни, але точно анонсування умов припинення миру. Мир був лише доти, поки рейтинги чинної влади йшли все вище, а громадяни здебільшого схвалювали роботу шостого президента та його прем'єра з міністрами.

Але цієї осені дії влади в Україні перестали отримувати  підтримку громадян. Рейтинг президента Зеленського, його партії «Слуга народу», і проведений ними курс ухнули у прірву соціологічних досліджень. Електоральна революція 2019 року все виразніше починає виглядати, як афера популістів та дилетантів. Діяльність влади в Україні зараз не підтримує стільки ж людей, скільки два роки тому голосувало за цього президента – понад 70%. І це незважаючи на всі зусилля щодо популяризації рішень РНБО, на всі «видосики» від «слуг» і на парадні звіти на придворному «1+1».

І здається, це падіння популярності влади стало сигналом для початку нового переділу владних повноважень, і для нових спроб серйозних гравців вбудуватися в майбутню політичну реальність. Тобто саме відчуття політичних важкоатлетів того, що вітальність влади «вже все», що ця монобільшість має лише коротку перспективу в турборежимі – все це вже призводить до крутих політичних віражів.

Першим тривожним дзвіночком для Банкової стало звільнення з посади «вічного міністра внутрішніх справ». Арсен Аваков залишався у своєму кріслі за будь-яких розкладів з 2014 року: і незважаючи на акції протесту проти нього, і не звертаючи уваги на звинувачення у зловживанні владою, а також на розслідування антикорупціонерів. Хто міг зрушити цю скелю, начебто? Але щось усвідомивши і спрогнозувавши, він раптом написав на своїй сторінці у ФБ прощальний пост, і підписав коротку заяву про відставку, підігрів і без того спекотне літо. І майже зник з екранів ТБ та з радарів політологів.

А потім все голосніше в політикумі заговорили про відставку спікера Ради Дмитра Разумкова, як про справу вирішену. І у звичній манері правового нігілізму монобільшість незабаром проводить бліцкриг-ротацію президії парламенту. І при цьому нещодавній спікер, схоже, не надто засмучується своєю висадкою з «крісла №2» у країні. Воно й зрозуміло – забирати на себе негатив від причетності до чинної влади бажаючих дедалі менше.

Більше олігархів – добрих та різних! І партій – також більше!

Політологи навіть побачили суб'єктність президента Зеленського в ситуації, що склалася. Експерти навіть обережно припустили, що на Банковій з'явиться новий олігарх, який серйозно впливає на порядок денний країни, і здатний в українській політиці грати в довгу. Щоправда, поки що не дуже зрозуміло: чи то прізвище цього потенційного олігарха співпаде з прізвищем шостого президента країни, чи то з ім'ям донського козака. Загалом, питання про те, хто на Банковій зможе стати рівноправним партнером Коломойського, поки що відкритий. А політикум лихоманить все відчутніше.

Політолог Володимир Фесенко повідомив, що робочою схемою була ситуація, коли олігархи домовлялися про паритет інтересів із представниками влади, або делегуючи у владу своїх довірених осіб. В обмін політикам гарантувалася підтримка в підконтрольних цим олігархам ЗМІ, створення привабливого в очах виборців реноме, наслідком якого стала та сама «тепла ванна» для перших осіб у владі, та високі рейтинги для їхніх партій. Натомість олігархічні структури отримували «зелене світло» у фінансово-економічних питаннях.

Тепер же, у цій схемі щось надламалося, схоже.

"Мені розповідали люди, які його знають, що однією з причин, чому він пішов на протистояння з олігархами, воно ж не одразу виникло - Зеленський не хоче бути залежним", - припускає Фесенко.

В українській політиці категорії «хоче-не хоче» застосовуються рідко. Набагато частіше працює принцип «цікаво не цікаво» (в економічному сенсі, зрозуміло). А для успішної реалізації фінансових інтересів у нашій країні прийнято створювати партії.

Ось позафракційний тепер Дмитро Разумков, наприклад. Партії ще не створив, а непоганий рейтинг для неї вже має. І партійне будівництво вже розпочало – з оголошення про початок створення власної депутатської групи у Раді.

Щоправда, про політичну орієнтацію гіпотетичної групи депутатів екс-спікер поки що говорить розпливчасто, мовляв, у попередні два роки це були не реформи, а якийсь популізм. Так ось – з цим популізмом колишній спікер, який залишився при владі, і боротиметься. Мовляв, країні дуже потрібне впровадження справжніх «реформ на заміну короткостроковим і популістичним», а також конче потрібне термінове «впровадження стабільної та продуманої державної політики». 

Ну, звісно треба! Хто ж сперечається?

Зі влади в опозицію, щоб знову стати владою

Боротися з популізмом, напевно, збирається нещодавній міністр внутрішніх справ, який через три місяці після звільнення з посади голосно повернувся до публічної політики.

Частина політикуму чомусь очікувала, що Арсен Аваков тихо-мирно поїде в далеку середземноморську країну і займеться розведенням брюссельської капусти, чи чимось таким. Але маючи значний багаж знань, отриманих за роки керівництва в МВС, маючи (напевно, маючи в своєму розпорядженні!) вагомий компромат на багатьох і багатьох в Україні, і маючи явний смак до влади, як погодитися на роль тихого італійського пенсіонера?

І ось вже Арсен Аваков гримить в ефірі телеканалу «Україна 24», звинувачуючи своїх нещодавніх партнерів за владою у некомпетентності та авантюризмі. На думку недавнього міністра, такої ситуації в історії країни ще не було. А спроби залучити симпатії виборців грізними рішеннями РНБО не мають нічого спільного з професіоналізмом.

 Також він розкритикував ідіотські, на його думку, способи вирішення проблем в українській енергетиці.

«Газу немає, вугілля немає, у нас теплий листопад на вулиці, а ми ж просимо аварійної допомоги у Білорусі та Росії: дайте нам електроенергію. А якщо Володимир Володимирович скаже "Не дам"? А якщо спочатку дасть, а потім вимкне? Ми до цього йшли? Я не знаю такого року, товариші. Це фундаментальний ідіотизм!» - заявив Арсен Аваков.

За його словами, українська влада замість того, щоб закуповувати вугілля та газ за доступними в середині року цінами та маючи для цього необхідні кошти, розтратила ці кошти на Велике будівництво, заганяючи зараз країну фактично в безвихідь.

«Хороша справа, дуже важлива і потрібна, підрядники заробляють, відсотки йдуть, все гарно. Але при цьому ми зараз замерзнемо взимку. І це не єдиний безвихідь», — резюмував екс-глава МВС.

Такі заяви Арсена Авакова, на думку експертів, можуть говорити про те, що він намітив для себе роль політичного модератора майбутньої об'єднаної опозиції. І з цієї позиції може розраховувати на важливішу роль для себе у майбутній владній вертикалі.

«Оскільки Аваков не має вагомого особистого рейтингу серед виборців, щоб стати на чолі успішної партії на найближчих виборах (чергових чи дострокових), але точно є і політична вага, і можливість впливати на політичні процеси, то він явно прагне зайняти нішу провідного модератора в середовищі центристської опозиції. Щоб формувати порядок денний для цієї політичної сили, виступати від її імені та після виборів конвертувати цю роль на посаду спікера чи Прем'єр-міністра. Для чого Арсен Аваков братиме рівну участь у створенні широкого політичного фронту з тими, хто ідеологічно близький до нього: Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, можливо, і Володимир Гройсман – ось пул політиків, з якими він зможе зайти на новий щабель у владі», – повідомив у коментарі Інформатору політичний експерт Олексій Голобуцький.

Політичним експертам, які спостерігають за постійними ротаціями в Кабінеті міністрів за президента Зеленського, не може не спасти на думку, що розрахунок колишнього глави МВС на вище крісло після позачергових виборів – дуже навіть реалістичний.

«Я вам не заздрю, Мустафе! Решту додумайте самі...»

Минулого літа – одразу після відставки Арсена Авакова з МВС – політолог Юрій Романенко, прогнозував, що екс-міністр має розуміння, в якому напрямку зараз рухається країна, і з чим Зеленський зіткнеться ближче до зими. А дії та заяви Арсена Авакова восени-взимку 2021 року стануть маркером і прогнозом для розвитку ситуації.

«І у разі серйозної дестабілізації, коли всі почнуть метатися у пошуку сильної руки, Аваков, зберігаючи свій політичний та силовий вплив, обиратиме на якому він боці – у команді президента чи в опозиції», – заявляв влітку Романенко.

Тепер же, зважаючи на все, політик Арсен Аваков вибір вже зробив. А судячи з реакції політикуму, опозиційна коаліція у складі Авакова-Разумкова-Кличка-Яценюка і Гройсмана, що приєднався до них, вже практично остаточно сформувалася. І якщо забезпечити цій групі доступ до впливових медійних активів Ахметова, то згадується давня фраза одного колишнього президента адресована одному колишньому журналісту, винесена в підзаголовок.

А ось, на думку політичних експертів, дружити з п'ятим Президентом та його партією «Європейська солідарність» умовна «коаліція Авакова-Яценюка» може лише проти – проти шостого Президента та його партії «Слуга народу».

… Українців чекає захоплюючий політичний сезон, оскільки так швидко плодити недоброзичливців навколо себе, як це робить зараз Банкова, досі не вдавалося ще жодному президентові та його команді. 

Раніше, інформатор розповідав про швидкі кадрові рішення парламенту щодо ротації в Кабінеті міністрів.

Також повідомляли про новий президентський рейтинг від КМІС . 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері стежте на нашому Telegram-каналі  Інформатор Live . Підписатися на канал у Viber можна тут .