У ПриватБанку вказують, що чоловік не надав жодних пояснень та доказів на підтвердження повного чи часткового виконання кредитних зобов'язань станом на день вчинення виконавчого напису
Нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення з чоловіка на користь ПриватБанку заборгованості за кредитом у сумі 110 992 гривень. Однак він його не визнає, адже нотаріус не переконався належним чином у безспірності заборгованості. Про це йдеться у рішенні Автозаводського районного суду Кременчука, опублікованому 6 листопада 2025 року.
Нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, чим порушив норми Закон України "Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Звертав увагу на те, що спірний виконавчий напис було вчинено 06.01.2016 року, в період часу, коли законодавством вже не була передбачена можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в справі № 826/20084/14. Кредитний договір, який був підставою для вчинення спірного виконавчого напису, також, не посвідчений нотаріально, тому він вважає, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В додаткових поясненнях зазначив, що про наявність спірного виконавчого напису довідався з застосунку «Дія» на початку жовтня 2024 року, в інший спосіб та раніше довідатись про нього не міг, оскільки, питання щодо винесення цього виконавчого напису розглядалось без його участі, ніяких документів від виконавчої служби також не отримував, доказів зворотнього ПриватБанк не надав. Окрім того, звертав увагу на те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України були продовжені на строк дії такого карантину.
В поясненнях АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що окрім висловлення загальної незгоди з сумою боргу, чоловік не надає жодних належних контррозрахунків, або письмових доказів (платіжних документів) невідповідності (боргу в меншому розмірі) чи відсутності боргу перед банком, не надає жодних пояснень та доказів на підтвердження повного чи часткового виконання кредитних зобов'язань станом на день вчинення виконавчого напису. У виконавчому написі від 06.01.2016 року зазначено щодо стягнення коштів у сумі 110 992 гривень з громадянина, які є його боргом за генеральною угодою № 6/н від 11.02.2015, укладеним між ним та публічним акціонерним товариством «комерційний банк «ПриватБанк». Борг складається з заборгованості за кредитом - 76 635 гривень; заборгованості по відсотках - 9 993 гривень; пені та комісії - 16 529 гривень; штрафу - 6 134 гривень, що всього становить 109 292 гривень. Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700 гривень. Укладена генеральна угода від 11.02.2015 року між сторонами не визнана недійсною, і правомірність такої угоди презюмується та з огляду на те, що договір не був виконаний достроково, розірваний, а також на те, що договір не виконувався належним чином, він продовжує діяти і до сьогодні, оскільки не був виконаний належним чином. Вважає, що він звернувся до суду із пропуском позовної давності, оскільки спірний виконавчий напис перебував на виконанні, а державним виконавцем вчинялись дії щодо примусового виконання спірного виконавчого напису, а тому про існування виконавчого напису мав дізнатись в період із 2018-2020 років, однак з позовною заявою звернувся лише у 2024 році.
Суд відмовив чоловіку в задоволенні позову. Він не надав суду доказів, які б спростовували існування заборгованості та її розмір, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису.
"Суд бере до уваги те, що факт заборгованості позивача станом на 06.01.2016 року підтверджується наданою відповідачем випискою по рахунку. Крім того, суд враховує те, що порядок № 296/5 передбачає подання стягувачем доказів направлення повідомлення про порушення у разі порушення зобов'язання забезпеченого іпотекою. Своєю чергою відомостей про те, що спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору забезпеченого іпотекою матеріали справи не містять. Отже, враховуючи те, що позивач не надав суду доказів, які б спростовували існування заборгованості та її розмір, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що підстави для визнання виконавчого напису № 101 від 06.01.2016 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, відсутні. За змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це подано заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позову, суд вважає за можливе не розглядати заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності", - наголосив суд.