«Бездіяти не маю права». Як колишній військком Харківської області тепер забезпечує амуніцією своїх товаришів

Юрій Калгушкін, колишній головний військовий комісар Харківської області, досить відома особа. Керував процесами мобілізації, призову на строкову військову службу. У вересні минулого року полковник у віці 60 років звільнився з армії через погіршення здоров'я, він переніс інфаркт. 24 лютого, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, прийшов до штабу територіальної оборони. Пробув там кілька днів, і товариші по службі сказали: Юре, йди додому. Ми впораємося". Сидіти без діла полковник не зміг, ухвалив рішення – допомагати людям, знайшов нову професію – став волонтером.

Весь цей час Юрій Леонідович допомагає двом бригадам територіальної оборони – 113-й (захищає Харківську область) та 127-ій (захищає Харків). Разом з волонтерами зі Львова, Чернівців, Полтави та Олександрії постійно надсилає гуманітарну допомогу. У першій декаді березня вдалося зібрати фуру необхідного – матраци, подушки, ковдри, ліхтарики, переносні зарядні пристрої, продукти харчування, та найголовніше – ліки. Саме їх, а ще джгутів, турнікетів, аптечок, розповідає волонтер, так потребували на передовій наші бійці. 127-бригада була сформована з нуля і їм було потрібно все, зі 113-ю було простіше, її комплектували раніше із коштів обласного бюджету.

«Наші бійці також потребували генераторів. Відвезли 5 шт. У Львові я познайомився із керівництвом місцевої адміністрації, вони нам допомогли з ліками. Крім цього, вдалося відправити 150 штук касок, уявіть, 1978 року, з ними були величезні проблеми на початку війни. У Чернівцях познайомився з волонтером Володимиром Дорошем, у них свій штаб, вони теж дуже допомагали їм величезна подяка. Важливий момент – вдалося відправити понад 1000 бронежилетів нашим бійцям. Нам допоміг Максим Плехов, Львівський оборонний кластер. Хлопці почали серійно випускати бронежилети 4 класу для Збройних сил України», - розповідає Юрій Калгушкін.

На своєму шляху полковник зустрів десятки волонтерів, які були готові допомагати, чим можуть. Ніколи, каже, не думав, що українці можуть так згуртуватись і єдино постачати фронт. Вийшли на наші українські громади за кордоном. З Англії привезли автомобіль швидкої допомоги для 127-ої бригади. Українська громада у Швеції передала бійцям два мікроавтобуси, ліки, продукти швидкого приготування, спальні мішки, переносні зарядні пристрої та інше. Українська громада зі США ще додатково сплатила близько 300 бронежилетів. Українська община в Ізраїлі передала тепловізори, приціли нічного бачення. Наразі волонтери везуть запчастини для ремонту автомобілів.

«Я, всі волонтери, бійці, з якими спілкуюсь – ми всі впевнені у нашій перемозі. Ніхто ні на краплини не сумнівається. Не діяти просто не маю права. Те, що показали Збройні сили, підрозділи Національної гвардії, територіальної оборони у перші дні війни – це героїзм. Діти відбили Харків, Київську область, Чернігів, Суми. Ми бачимо, як військові зараз звільняють населені пункти на Харківщині, ми пишаємось ними. Але розслаблятись ще дуже рано. Ворог дуже підступний. Тяжка ситуація в Херсонській області. Обстрілюється Одеса. Вважаю, що кожен на своєму місці має зробити хоч щось, щоби наблизити нашу перемогу».