Друзі, за вашими численними проханнями ми підготували mood-відео, в якому я знімався багато років тому разом із Ларою Фабіан.
Разом переможемо!
Юрій Калгушкін, колишній головний військовий комісар Харківської області, досить відома особа. Керував процесами мобілізації, призову на строкову військову службу. У вересні минулого року полковник у віці 60 років звільнився з армії через погіршення здоров'я, він переніс інфаркт. 24 лютого, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, прийшов до штабу територіальної оборони. Пробув там кілька днів, і товариші по службі сказали: Юре, йди додому. Ми впораємося". Сидіти без діла полковник не зміг, ухвалив рішення – допомагати людям, знайшов нову професію – став волонтером.
Весь цей час Юрій Леонідович допомагає двом бригадам територіальної оборони – 113-й (захищає Харківську область) та 127-ій (захищає Харків). Разом з волонтерами зі Львова, Чернівців, Полтави та Олександрії постійно надсилає гуманітарну допомогу. У першій декаді березня вдалося зібрати фуру необхідного – матраци, подушки, ковдри, ліхтарики, переносні зарядні пристрої, продукти харчування, та найголовніше – ліки. Саме їх, а ще джгутів, турнікетів, аптечок, розповідає волонтер, так потребували на передовій наші бійці. 127-бригада була сформована з нуля і їм було потрібно все, зі 113-ю було простіше, її комплектували раніше із коштів обласного бюджету.
«Наші бійці також потребували генераторів. Відвезли 5 шт. У Львові я познайомився із керівництвом місцевої адміністрації, вони нам допомогли з ліками. Крім цього, вдалося відправити 150 штук касок, уявіть, 1978 року, з ними були величезні проблеми на початку війни. У Чернівцях познайомився з волонтером Володимиром Дорошем, у них свій штаб, вони теж дуже допомагали їм величезна подяка. Важливий момент – вдалося відправити понад 1000 бронежилетів нашим бійцям. Нам допоміг Максим Плехов, Львівський оборонний кластер. Хлопці почали серійно випускати бронежилети 4 класу для Збройних сил України», - розповідає Юрій Калгушкін.


На своєму шляху полковник зустрів десятки волонтерів, які були готові допомагати, чим можуть. Ніколи, каже, не думав, що українці можуть так згуртуватись і єдино постачати фронт. Вийшли на наші українські громади за кордоном. З Англії привезли автомобіль швидкої допомоги для 127-ої бригади. Українська громада у Швеції передала бійцям два мікроавтобуси, ліки, продукти швидкого приготування, спальні мішки, переносні зарядні пристрої та інше. Українська громада зі США ще додатково сплатила близько 300 бронежилетів. Українська община в Ізраїлі передала тепловізори, приціли нічного бачення. Наразі волонтери везуть запчастини для ремонту автомобілів.
«Я, всі волонтери, бійці, з якими спілкуюсь – ми всі впевнені у нашій перемозі. Ніхто ні на краплини не сумнівається. Не діяти просто не маю права. Те, що показали Збройні сили, підрозділи Національної гвардії, територіальної оборони у перші дні війни – це героїзм. Діти відбили Харків, Київську область, Чернігів, Суми. Ми бачимо, як військові зараз звільняють населені пункти на Харківщині, ми пишаємось ними. Але розслаблятись ще дуже рано. Ворог дуже підступний. Тяжка ситуація в Херсонській області. Обстрілюється Одеса. Вважаю, що кожен на своєму місці має зробити хоч щось, щоби наблизити нашу перемогу».



