Трампу надають протиречиві поради щодо переговорів про мир, він намагається затягнути час, щоб прийняти найкраще рішення
В Білому домі останній тиждень кажуть про нові підходи до мирних переговорів. Венс під час Мюнхенської безпекової конференції заявив, що прийшов час прямих зустрічей представників Росії та України. Це означає, що попередні зусилля команди Трампа не принесли геть нічого. Дуже просто зрозуміти, як таке сталося.
"Крок, який би ми хотіли зараз – ми б хотіли, щоб росіяни і українці погодилися на якісь базові принципи, щоб сісти за стіл і почати переговори. Безперечно США раді брати участь у цій розмові. Але дуже важливо, щоб Росія і Україна почали говорити одне з одним", – сказав Джей Ді Венс.
Ця заява пролунала під час Мюнхенської безпекової конференції, яка відбулася у Вашингтоні 7 травня. І вона є парадоксальною, бо як би Росія та Україна були взмозі домовитися шляхом прямих переговорів, то не було б ніякої потреби у посередництві з боку Америки.
За заявою Венса криються дві речі:
Це ймовірно трапилося під час останньої зустрічі Путіна з Віткоффом. Там певно зʼясувалося, що Путін змінив умови вже під час переговорів.
Для американської адміністрації це прямий доказ, що Путін є ненадійним переговорником. І навряд чи може бути союзником США, як Трамп сподівався під час виборів.
І нюанси тепер у тому, що робити далі. Мабуть Трамп не визначився. Саме через те у Білому домі прямі переговори певно сприймають, як затягування часу. А в команді Трампа існує принаймні дві точки зору на те, що робити далі.
План Путіна простий. Він хоче висунути неможливі для України вимоги.
Вони навіть добре відомі - це все ті самі Стамбульські угоди, які зокрема пропонують Україні залишитися без армії та будь-яких гарантій безпеки. За однією з версій згаданих угод, гарантом безпеки України має стати сама Росія. Так, це абсурд, але це правда.
Також Путін сподівається отримати шляхом переговорів додаткові території, які він не зміг окупувати, як от Запоріжжя та Херсон. Подальшій сценарій Путіна теж є зрозумілим: прямі переговори завершаться невдало - і тоді Росія розпочне наступ на одному чи декількох участках фронту.
В неї все для того готове. В РФ пройшла прихована мобілізація, до армії було залучено контрактників. Є солдати КНДР. Кажуть, вони добре вчаться. Маючи значну перевагу в особовому складі, росіяни (можливо) виявляться здатними прорвати фронт у якомусь місці чи навіть в декількох місцях.
Навіть у разі невдачі наступу, війна продовжиться - а саме цього й прагне правитель РФ. Тобто завядки Венсу він намагається досягти своїх цілей.
Навіть у разі невдачі прямих переговорів, які зараз просувають корисні дурні на кшталт Венсу, залишиться найважливіше питання: що далі мають вдіяти Сполучені Штати.
Є дві точки зору. Першої дотримується, зокрема Венс. Вона у тому, що США мають взагалі усунутися від війни в Україні. Це та мантра, яку за Венсом вже неодноразово повторював держсекретар Марко Рубіо.
В оточенні та серед виборців Трампа є чимало людей, які поділяють таку позицію. А думка більшості, як відомо, є важливою для політиків, особливо, для популістів.
Аргументи цієї групи добре сформулював полковник Дуглас МакГрегор, військовий аналітик, який колись був радником Трампа, але тепер відсторонений. Проте його залюбки запрошують коментатором на Fox News.
На думку МакГрегора, якщо Трамп підтримає Україну, він поновить політику Байдена. А раціональніше було б розглядати Росію, як союзника, задовольнивши її вимоги та зосередитися на протистоянні з найголовнішим ворогом США - Китаєм.
Проблема ж у тому, що Путін наочно продемонстрував, що надійним союзником (чи навіть союзником взагалі) він бути не може. Друга точка зору - саме про це. До прихільників жорсткого курсу щодо Росії напевно належить міністр фінансів Скотт Бессент, який наполягає, що погодитися на вимоги РФ тепер - це проявити слабкість. Тобто надати негативні сигнали тому ж Китаю.
До тієї ж думки долучилися європейські партнери України. Вони вплинули на позицію Трампа під час особистого спілкування, коли Трамп відвідав Європу. Він, нагадаємо, зокрема був на похороні Папи Римського.
Бессент до того ж опікувався угодою про копалини, яку Рада має ратифікувати 8 травня. Ця не дуже зрозуміла угода має добру лазівку, що дозволила б відновити постачання зброї Україні у разі невдалих переговорів про мир. Військову допомогу від США Україна могла б отримувати не безкоштовно, як за часів Байдена, а за гроші - у рахунок майбутніх прибутків.
Напевно Трамп схиляється до другої точки зору через низку особистих причин. Справа в тому, що він, як найвищий представник влади США, у питанні переговорів з Росією змушений балансувати між роллю миротворця та спільника агресора.
Миротворцем йому бути можна, спільником - ні. Це не зрозуміють ані у США, ані у світі. І це буде пляма особисто на Трампі, а не на його команді.
Саме тому у Трампа є власні червоні лінії, які він не перетнув під час домовленостей з Путіним. Їх лише дві:
Проте Трамп дуже не хоче повторювати політику Байдена. Тож ідея мирних переговорів, яку просувають корисні ідіоти з його команди, для Трампом є шляхом виграти час.
Тож зараз у Білому домі встановилася велика невизначеність щодо майбутніх дій. Навіть у разі формального усунення США від переговорів, вона залишатиметься. Америка може або надавати допомогу Україні, або повністю її припинити, полишивши нас на призволяще.
Це при тому, що час на роздуми майже сплив. Затягувати означає розчарувати виборців. Рейтинг Трампа вже зараз найнижчий серед президентів за останні двадцять років.