Як керувати розширеною Європою: щоб залишатися в першій лізі, ЄС потрібні реформи

ЄС розглядає можливість розширення шляхом доєднання України, Молдови та країн Західних Балкан, але викликом є саме питання ефективного керівництва таким величезним утворенням. Відповіддю може стати проєкт реформ, який передбачає відмову від частини прав національних держав, зокрема практики прийняття рішень із найважливіших питань після схвалення всіх країн-членів. Деякі політики та партії виступають проти такої ідеї, адже це означає фактичне перетворення ЄС на супердержаву. Водночас зміни неминучі, якщо євроспільнота хоче й надалі відігравати вагому роль у світі та вчасно реагувати на геополітичні виклики.

ЄС необхідне розширення, але в Брюсселя є проблеми

За даними Bloomberg, виконавчий орган ЄС уже в жовтні, на саміті в Іспанській Гранаді, пропонуватиме країнам-членам почати переговори про членство з Україною. Лідери країн матимуть можливість підписати це рішення на саміті в грудні, щодо цього очікується опір Угорщини. Але насправді, на процес євроінтеграції можуть вплинути навіть не стільки бажання Києва проводити реформи чи протидія «друзів кремля», скільки здатність самого Євросоюзу провести реформи управління, щоб інтегрувати нових членів.

Окрім України, у Брюсселі хочуть бачити у своєму складі Молдову, країни Західних Балкан, зокрема Сербії, планують також надати нові підбадьорливі сигнали для курсу на об’єднання з ЄС народу Сакартвело та Косово. Брюссель вважає такі кроки необхідними, щоб впоратися з проблемою поширення впливу Пекіну та москви в регіоні, адже вони можуть скористатися можливістю, аби підривати стабільність та створювати загрози для демократичного Заходу.

Урсула фон дер Ляєн, голова Єврокомісії, заявила, що відкриваючи двері для нових кандидатів, Євросоюз хоче набути «геополітичну вагу та спроможність діяти». Це необхідно також з економічних міркувань, адже ЄС для того, аби залишатися на верхівці світової політики, потребує нових ресурсів, а головне, збільшення людського потенціалу, а Україна має вдвічі більше громадян, аніж усі Західні Балкани разом узяті.

У ЄС міцно задумалися, як керувати таким розширенням, адже кожен член союзу може накласти «вето», що суттєво обмежує здатність ефективно керувати й вчасно реагувати на виклики. З цією формою управління країни-члени знають, що їхні інтереси будуть враховані, однак прийняття консенсусних рішень із кожним розширенням дається все тяжче: відносно легко узгодити позиції 15 країн, які підписали угоду про утворення ЄС у 1992 році, але тепер мова вже про 27 держав, при тому йдеться про розширення до 35–36 членів. Та й Вірменія після зради рф, свого союзника по ОДКБ заговорила про пошук нового геополітичного вектору.

«Розширення ЄС і вступ до нього країн із Західних Балкан, Молдови та України не спричинять паралічу Європейського Союзу, якщо цьому передуватиме реформа Співтовариства», — сказала глава німецької дипломатії Анна Луерманн.

Геополітичні виклики ЄС та як на них реагувати

19 вересня група франко-німецьких експертів опублікувала звіт під назвою «Плавання у відкритому морі: реформування та розширення ЄС для 21-го століття». У ньому детально проаналізовано виклики перед якими стоїть Євросоюз та рекомендовано розширюватися, щоб ефективно ним протистояти. Франко-німецькі експерти наголошують на необхідності встановлення якомога тісніших зв’язків між країнами та ширшого залучення громадян до загальної політики ЄС, а не лише до стану справ у національних державах. Експерти вважають, що національні уряди повинні поступитися частиною суверенітету, такими, як право «вето», аби ЄС став більш життєздатним та впливовим.

Рішення, особливо щодо зовнішньополітичних справ чи питань безпеки, має прийматися кваліфікованою більшістю — специфічною європейською практикою голосування, за якої кожна країна має різну вагу голосу, в залежності від кількості населення. Проєкт реформ включає розширення політичного впливу Європейського Парламенту та Єврокомісії, а також створення центрального Міністерства фінансів, спільних збройних сил та скоординованого із центру військово-промислового комплексу.

Якщо прихильники реформ переможуть, ЄС де-факто перетвориться на супердержаву, наблизиться до моделі Сполучених Штатів, де Вашингтон керує зовнішньою та федеральною політикою, але й місцева влада має широку автономію. Усі розуміють, що реформи необхідні, водночас деякі країни та праві партії вважають, що це вже занадто й означає мало не втрату національного суверенітету, адже збільшує централізацію влади та створює ризики недостатнього врахування різниці в рівні економічного розвитку між країнами ЄС.

Тренди та погляди

Більшу централізацію Євросоюзу підтримують впливові гравці, які мають найбільше голосів під час кваліфікованого голосування, такі як Німеччина та Франція. Водночас праві партії навіть у цих країнах традиційно намагаються відстояти більшу самостійність. А от Брюссель однозначно «за».

«Я завжди підтримуватиму цю Палату — і всіх тих, хто хоче реформувати ЄС і зробити так, щоб він працював краще для громадян. І так, це означає, у тому числі через підписання Європейської конвенції та зміну Договору, якщо й де це необхідно», — сказала з трибуни в Європейському парламенті Урсула фон дер Ляєн.

В Парижі та Берліні вважають, що розширення союзу без реформи управління стане політичним самогубством проєкту. На переконання президента Еммануеля Макрона та канцлера Олафа Шольца без цього не можна доєднувати нових членів.

«Однак ЄС із 30 або 36 країнами-членами виглядатиме інакше, ніж сьогоднішній Союз. Це само собою зрозуміло. Центр Європи рухається на схід, можна сказати, перефразовуючи історика Карла Шльогеля. У цьому розширеному Союзі розбіжності між державами-членами зростатимуть у тому, що стосується політичних інтересів, економічного впливу та систем соціального забезпечення. Україна – не Люксембург, і Португалія дивиться на виклики світу інакше, ніж Північна Македонія», – пояснив своє бачення Шольц.

Але це не входить у плани політичних еліт деяких національних держав. Угорщина під керівництвом Віктора Орбана має серйозний конфлікт із центральною владою ЄС. Будапешт звинувачує Брюссель у тиску, втручанні у внутрішні справи та спробі нав'язати «ліберальні цінності». Натомість єврочиновники дорікають угорській владі в спробі встановлення автократії та розширеній співпраці з Китаєм і росією.

«Восени на нас скоординовано нападуть противники Угорщини, бо хочуть, щоб ми вступили у війну; цього хоче імперія Сороса, і цього хоче Брюссель, американські демократи… ЄС також хоче запровадити мігрантську та сексуальну пропаганду в наших школах, і ми повинні навіть відмовитися від нашої зовнішньої політики, інакше вони затримають гроші з Брюсселя», — пророкує бурхливу осінь прем’єр-міністр Угорщини.

Однак не лише одіозний угорський прем’єр проти реформи ЄС: консервативна «Право та справедливість» (PiS), яка формує уряд Польщі теж зійшлася в жорсткому клінчі з Брюсселем, зокрема через суперечку, пов’язану із судовою реформою, яка, на думку єврочиновників, концентрує владу в руках правлячої партії. Варшава виступає за якомога скоріший вступ України до ЄС, однак вважає, що реформи управління, як їх бачить то й же Макрон,  не можна допустити. Більша влада Брюсселю, на думку PiS, на руку переважно густонаселеним країнам, таким як Німеччина та Франція, і суперечать інтересам Польщі. А зникнення можливості накласти «вето» на рішення стосовно національної безпеки та зовнішньої політики, вважає Варшава, елементарно небезпечне для країни.

«Деякі політики прямо пропонують трансформувати співтовариство суверенних держав у федерацію з Європейською комісією як центральним урядом на чолі. А це на практиці означає, що громадяни держав-членів будуть позбавлені будь-якого впливу у своїк країнах", — заявив прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький.

Змінюйся, або зникай

Досі умови існування ЄС «були тепличними», а от під час геополітичних «штормів» євроспільнота продемонструвала нездатність швидко діяти. Але, як зазначає видання Balkanin Sight, російська агресія проти України спонукала Євросоюз до пробудження. Європейські еліти скинули дрімоту фукуямівського «кінця історії» і виявили, що у світі заморожено глобалізацію. Тепер очевидно, що ЄС повинен бути більш рішучим і одностайним, якщо хоче мати вплив в умовах протистояння США та Китаю, яке набирає чимраз більших оборотів.

«У світі, у якому хтось намагається захоплювати країни одну за одною, ми не можемо дозволити собі залишити наших європейців позаду. У світі, де розмір і вага мають значення, очевидно, що в стратегічних інтересах і інтересах безпеки Європи розбудовувати наш Союз», — заявила пані Урсула.

Інтереси національних держав і Брюсселю не обов'язково мають суперечити одне одному, питання лише в тому, як їх врівноважити, навпаки, приклад ЄС якраз доводить, що в єдності сила. Зрештою, Угорщина чи Сербія, де потужні впливи КНР та рф, потрібні авторитарним урядам саме тому, що вони дають можливість впливати на політику цілого Євросоюзу. Якби значення ЄС впало, персонажі, як Орбан, були б нікому не потрібні. Але й без упевненості у тому, що національні інтереси кожної держави враховано, не може бути ефективної політики всієї спільноти. 

«Тому що єдність є основою сили ЄС. Єдність — найкращий спосіб переконатися, що рішення однаково гарно виконуються. Існують різні способи стати єдиними... Але уникнути цієї дискусії зараз неможливо», — заявив спікер Європарламенту Шарль Мішель.

Зміни неминучі й в Україні: хоч війна ще далека від завершення, нас точно бачать у складі Євросоюзу, про це говорить хоча б поява в ЗМІ листа від Білого Дому з переліком реформ, які має здійснити Київ упродовж найближчого часу. Українські політики, навіть, якщо вони цього не захочуть, не зможуть протистояти об’єднаному тиску Заходу та громадянського суспільства й повинні будуть проводити зміни з розширення демократичних прав та свобод. Пояснення таких кроків Заходу просте — у Брюсселі досі радіють тому, що заморозили євроінтеграцію Туреччини й тепер принаймні президент Реджеп Ердоган, з його авторитарними замашками, не наслідує Орбана, розповідаючи з трибун Європарламенту про Сороса.

Кілька європейських держав, як Норвегія, Швейцарія та Ісландія раніше подавали заявки на членство в ЄС, але потім відмовилися від цієї ідеї. Великим викликом для ЄС став «Брекзит» — процедура виходу Великобританії з ЄС. Здебільшого аргументами проти приєднання були зменшення економічної та політичної самостійності країн — з рівнем життя та правами громадян у таких країнах, як Ірландія, усе гаразд. Але показово, що більшість жителів Британії заявили, що підтримають повернення до Євросоюзу. В України, Молдови та Грузії взагалі немає іншого варіанту, аніж євроінтеграція, адже інакше москва ніколи не залишить спроб повернути колишні колонії.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.