VR-реальність для ЗСУ: Інформатор побував в офісі та шоурумі L7 – там військові тренуються зі зброєю на бойових тренажерах
Олена Душина, очільниця miltech-групи L7, що включає розробників симуляторів вогневого бою - про те, як VR та лазерні тренажери рятують життя бійців, чому важко отримати держзамовлення та скільки грошей економить державі бізнес, якій починався на волонтерских засадах
Новітня історія групи L7 починається, як франшиза Marvel. У 2019 році команда розробників отримала запит на створення тренажера для навчання танкістів. І саме так почалася історія компанії, яка масштабувалась до L7. Це логічно: тренувати танкістів не на полігоні. Вони матимуть більше досвіду, бо кількість тренувань можна зростити у десятки разів. Є досвід НАТО. Була потреба у компанії зі сфери IT, щоб все це розробити. І так, компанія розробник отримала замовлення, розробила тренажер… Проте тоді проєкт розвитку не отримав. Перспектива великої війни здавалася фантастичною. Рішення про тимчасову зупинку роботи над тренажерами команда ухвалила 23 лютого 2022 року. Такий ось фантастичний збіг…
«Проєкт здавався надто складним та нікому не цікавим», - розповідає Інформатору Олена Душина, очільниця miltech-групи L7, що включає розробників симуляторів вогневого бою, та додає, вона теж вважає дату прийняття цього рішення схожим на сюжет кіно.
Та вже наступного дня все змінилося. Почалася повномасштабна війна, і розробники зрозуміли, що їхні знання можуть стати критично важливими. Саме тоді команда створила перший повноцінний бойовий тренажер — симулятор для протитанкової зброї NLAW. Він став відправною точкою для розвитку всієї лінійки сучасних лазерних-тренажерів, які сьогодні використовують у підрозділах ЗСУ.
«Команда закритого проєкту вирішила поділитися своїм досвідом та технологіями з військовими. Були готові їздити по всій Україні і на волонтерських засадах тренувати бійців. І зʼясувалося, що попит на таке величезний. Бо з перших днів війни надходила велика кількість різних видів озброєння, користуватися яким ніхто не вмів. Приклад – Джавеліни. Хлопці вчилися керувати ними по відео з Youtube», - розповідає Душина.
Інформатор зустрівся з директоркою в офісі компанії у Києві. Зараз це фантастичне місце: за три роки війни L7 розробила понад 50 тренажерів для ЗСУ із застосуванням лазерних та VR-технологій.
Максимальне наближення до реалій бою
Тренування у шоурумі L7 виглядає майже як сцена з науково-фантастичного фільму. Військові надягають VR-окуляри — всередині з’являється повноцінна віртуальна місцевість: окопи, міські квартали, бронетехніка. Інструктор може змінювати сценарій — додати обстріл, раптовий напад, складні погодні умови.
Усе максимально наближено до реалій бою, але без ризику для життя. Бійці можуть відпрацьовувати наведення на ціль, пересування у складі підрозділу, координацію з іншими групами. Тренажери дозволяють працювати зі зразками реального озброєння — з імітацією ваги, прицілу, механіки пострілу.
У компанії кажуть, що VR не замінює полігон, але дозволяє відпрацювати десятки ситуацій за день. Це дешевше, безпечніше і швидше. І головне — бійці отримують досвід ухвалення рішень під стресом.
В L7 зізнаються: частина сценаріїв базується на реальних випадках із фронту. Інструктори діляться досвідом, описують, як усе було насправді — а розробники перетворюють ці дані у тренувальні місії. Так з’являються унікальні програми для підготовки конкретних підрозділів.
Симулятори вогневої підготовки рятують життя та заощаджують державі великі кошти. Деякі тренажери унікальні та надскладні у технологічному сенсі. Проте L7 все ще працює на волонтерських засадах та співпрацює напряму з підрозділами, держзамовлень немає. Про все нам вдалося поспілкуватися, звісно ж, без зайвих деталей.
Таємниця дронобоя
- Ви розробили понад 50 тренажерів. Звідки брали ідеї та інформацію?
- Усе було побудовано на зворотному звʼязку. Бійці зверталися до нас з проханнями. Наприклад, одного разу вони сказали: «Нам потрібно збивати FPV-дрони, це вимагає тренувань. Зробіть, будь ласка, тренажер». Ми уточнили, що це має бути дробовик.Виявилося, це зброя останньої надії. Якщо FPV-дрон летить просто на тебе, можна влучити по ньому з дробовика. Саме така логіка була. І в нас зʼявився “Дронобій”.
Зворотний звʼязок добре працює і зараз. Наприклад, хлопці кажуть: «Зараз спостерігаються нові типи Шахедів, в них інший рух, інша швидкість. Треба зробити корегування у симуляторі». Ми вивчаємо питання і робимо.
Взагалі є абсолютно різні запити, і ми йшли не від того, що ми хочемо створити, а від того, що від нас хочуть. Тобто бійці кажуть - ми робимо. Намагаємося максимально швидко. Не завжди так швидко, як вони хочуть, бо є ще одна важлива історія – все це треба робити якісно. І механізм нашої роботи зараз такий: ми робимо, хлопці тестують, дають зворотний зв'язок, ми доробляємо. Таке може повторюватися декілька разів.ʼ
- Чи поділитеся з нами секретами своєї технології?
- Технологія у нас складається з двох частин. Хард і софт. Хардова частина – це залізо. Воно повноцінне, повністю відповідає всім вимогам, всім стандартам озброєння. Взагалі все, абсолютно – вага, товщина, міліметраж. Плюс-мінус, там може бути 20 грамів, але все інше у нас враховано. Всі кнопочки, всі важелі, вони теж є для того, щоб тренувати м'язову пам'ять - це обов'язково. Щоб хлопці знали, якої воно ваги, як його тримати.
Друга частинка – софтова. Це безпосередньо програмне забезпечення. В нас є дві технології. Є лазерна, коли для імітації траєкторії пострілу та фіксації попадань у мішень використовуються лазерні промені. Вона дозволяє точно відстежувати, куди спрямована зброя та куди «потрапив» постріл. Так можна тренувати гранатомет, ПТРК і так далі.
А ще є VR-технологія: ви надягаєте спеціальні окуляри й тренуєтеся у віртуальній реальності. У нас уже впроваджено мережеву технологію (chain), тож можна тренуватися спільно, в команді. Наприклад, тут — кулемет «Браунінг», із якого мобільно-вогневі групи збивають «Шахеди». Під час тренування один боєць відпрацьовує ураження цілі, інший у тій самій мережі підсвічує їх проєктором — усе, як у стандартному екіпажі. Так ми максимально точно моделюємо бойову ситуацію.
"Найнебезпечніше в нас - це знання, вони багато кого цікавлять"
- Чи є у вашій технології щось небезпечне?
- Ми накопичили величезні обсяги аналітичної інформації. Це важливі знання, які багато кого цікавлять і з якими треба поводитися дуже обережно. Тому ми змушені багато уваги приділяти кібербезпеці.
У нас вже 50 видів зброї, є шоурум, військові приїжджають до нас та тренуються абсолютно безкоштовно. З нашого боку це волонтерство. Якщо вони не можуть приїхати, але мають потребу у тренуванні, наші інструктори виїжджають до них.
- Тобто завантажуєте обладнання у вантажівку – і на фронт?
- Саме так! Вони надсилають запит, ми узгоджуємо графік. А тоді завантажуємо, наші інструктори приїжджають - і хлопців тренують на місці.
- У вас власні інструктори?
- Тут ось яка історія. В нас є інструктори, але вони навчають лише, як користуватися тренажерами. Що до ведення бою, використання зброї – то це вже інструктори ЗСУ, тут вони профі.
- З 50 видів продуктів, які наразі є у вас в компанії, можете виділити якісь, наприклад, топові зразки? Тобто те, на що завжди є великий попит?
- Звичайно ж, якщо це Повітряні сили – це Браунінг. Обов'язкова історія, постійно на нього запити.
Постійно запит на Джавеліни, а також на інші ПТРК, автомати. Запити насправді дуже різні. Ми використовуємо чейн, тобто можливість на тренажерах водночас працювати з декількома видами зброї. Або коли декілька людей працюють з одним видом.
"Отримання державного замовлення - це справжній квест"
- Я вірно розумію, конкретні підрозділи звертаються до вас, але контрактів від Міноборони ви не маєте?
- Так.
- Чому?
- Це взагалі дуже складний процес. Отримання державного замовлення – це справжній квест...
Спробую пояснити. Будь-який виробник продукції для ЗСУ має пройти певний шлях. Перший крок - отримання кодифікації, важливий етап. Це не лише бюрократія, а це перевірка якості продукції, яку ви поставляєте на відповідність вимогам, у тому числі вимогам НАТО.
Кодифікацію ми вже отримали. Але на це знадобилося півтора року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, спростили процес отримання кодифікації для зокрема для виробників дронів та РЕБ. Для нас не спростили. На те була низка причин. Одна з них - те, що в нас багато видів симуляторів. Кожен новий тренажер, який ми створюємо, ми маємо поставити на кодифікацію. Друга причина: тренажери, як такі раніше ніхто не кодифікував. Не знали, як це робити. Третє: у нас же не прості тренажери, а з програмним забезпеченням. Тобто цей процес ми проходили дуже важко. Ніхто не знав, як це робити, не міг нам підказати. У підсумку ми витратили на це півтора року. Кодифікацію отримали рік тому, і це був великий шматок роботи.
А далі, щоб отримати державне замовлення, ви маєте його сформувати. По-перше, треба визначити потребу. І це залежить від військових частин. Саме вони мають зробити запит про те, що їм потрібно. Цей запит військові частини відправляють у головне управління. Головне управління приймає рішення, що стосуватиметься усіх військових частин. Тоді можливо держзамовлення. Цей процес дуже довгий. Зараз він триває. І що робити? Не можна чекати, поки все це завершиться. Є необхідність тренувати бійців тут і зараз. Тому ми рухаємося у цьому напрямку, а паралельно працюємо з військовими частинами.
27 мільярдів гривень економії
- Наскільки ваш продукт економічно виправданий. Він економить час військовим, зменшує витрати боєприпасів?
- Є підрахунки. За рік на тисячі бійців, які тренуються на стандартних видах зброї – стрілецька, ПТРК, ПЗРК, гранатомети, – держава економить з використанням тренажерів понад 27 мільярдів гривень. Це величезні гроші. Я вже не торкаюся теми про безпеку. Це безцінна річ. Бійці, які мають навички, отримані на тренажерах, зберігають життя. Тому що мають можливість більше тренуватися. Немає витрат боєприпасів під час навчання, як це було б на полігоні.
На деяких видах зброї немає можливості тренуватися взагалі – через її високу вартість. Тобто можна подивитися, прочитати інструкцію – і у бій. Загалом ця історія дуже складна, бо вона не лише про гроші.
- Ви згадали тисячу бійців. А скільки бійців пройшло через ваші тренажери з початку війни?
- Вже понад 80 тисяч. Це враховуючи і виїзні групи інструкторів, і внутрішню базу. Ця цифра зростає щодня. Тобто, коли це прочитають, вже буде більше.
- Хто серед вашого персоналу найважливіший? Гуру, якщо можна так сказати?
- Кожен наш конструктор – гуру. Бо щоб розробляти такі складні речі потрібна висока експертиза. Навіть те, що вже готово, потрібно безперервно вдосконалювати... Іноді бувають такі кейси, коли ти спочатку взагалі не розумієш, як це можна реалізувати. Вони збирають команду, залучать продакт-відділ, айтівців. І якось знаходять рішення. У нас постійні брейншторми. І коли ти бачиш прототип майбутнього тренажеру, часто зʼявляється думка: як вони це вигадали? Це ж неможливе рішення...
У нас дуже сильна команда і конструкторів, і електронщиків, і айтішників, які виробляють дивовижний софт. У нас команда людей, які мають багатий досвід роботи з віртуальною реальністю.
- Чи було, що якийсь запит ви були змушені відхилити? Тобто дійсно неможливий запит.
- Неможливих запитів не було. Є інша річ. Деякі запити настільки складні, що їх розробка триває довгий час. По деяких з них ми працювали до двох років. Але більшість запитів вдавалося задовольнити набагато швидше. Ми завжди беремо в роботу те, чого потребують хлопці.
Слідкуйте за нами у Telegram
Зараз читають на Інформаторі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Після мобілізації та БЗВП молодий співак втратив голос: Посіяли в мені страх
- В Україні знову продовжать воєнний стан та мобілізацію
- ЗСУ робитимуть все для перенесення війни на територію РФ: готуються далекобійні удари - Зеленський
- Начиталися телеграмів: Bild попередив про новий потужний наступ РФ на Україну, в РНБО відповіли
- У легендарну стелу на в'їзді в Донецьку область влучив Шахед: з'явилося відео атаки
