«Україну створив Ленін»: про що Путін збрехав у своїй промові після визнання «Л/ДНР»

У своїй промові з нагоди визнання незалежності про ДНР і ЛНР Путін виголосив низку провокаційних та необґрунтованих фактів, він також повністю спотворив історичні моменти, видавши їх у своїй редакції. До такої риторики він вдається вже не вперше. 

Про це повідомляє Інформатор з посиланням на Центр стратегічних комунікацій. 

Низка скандальних заяв диктатора у своїй промові про Україну:

• внаслідок більшовицької політики і виникла радянська Україна, яку і в наші дні можна повною мірою назвати «Україна імені Володимира Ілліча Леніна». Він її автор та архітектор. Це цілком і повністю підтверджується архівними документами, включаючи жорсткі ленінські директиви щодо Донбасу, який буквально втиснули до складу України
• українське суспільство зіштовхнулося зі зростанням крайнього націоналізму
• Україна, по суті, ніколи не мала стійкої традиції своєї справжньої державності, і це так і не склалося
• Радикали у 2014 році довели Майдан до державного перевороту
• Майдан не наблизив Україну до демократії та прогресу
• Незалежного суду в Україні просто немає.

Починаючи з 2014 року, Путін активно просуває свої уявлення про минуле, повчає істориків та навіть пише статті. Для нього минуле, а точніше, власне спотворене уявлення про минуле, є джерелом легітимності поведінки не тільки всередині РФ, а й на міжнародній арені. У багатьох складається враження, що Путін займає крісло президента не  РФ, а скоріше вигаданої ним країни – «історичної Росії». 

Він дбає про територіальну цілісність «історичної Росії», займається економікою та питаннями моралі її мешканців. Саме з такої позиції Путін демонструє своє ставлення до України як до бунтівної провінції, яка намагається втекти, вийти зі складу його уявної держави. Кожна країна має власний історичний наратив, і це нормально. Незважаючи на кардинальні відмінності між історичними наративами сусідніх країн. Як у випадку Росії та України.

Важливо. Гітлер також уявляв себе вождем Німеччини, а Муссоліні - імператором Риму. Нині посилатися на історичну аргументацію у з'ясуванні стосунків із сусідами — варварство. Однак у цивілізованому світі для вирішення питань міжнародних відносин такий посил абсолютно неприйнятний. Світ керується не чиїмись суб'єктивними уявленнями про «історичні права», а міжнародним правом, з універсальними взаємно прийнятними принципами.

Наприклад, чіткі кордони можливі лише між легітимними міжнародно визнаними державами. Між уявними країнами, такими як «історична Росія» чи «історична Німеччина», чіткі кордони неможливі принципово. Усім цим уявним країнам з минулого не вистачить і Юпітера, щоб розміститися без взаємних територіальних зазіхань. Світ заплатив дорогу ціну за усвідомлення цих принципів. До чого призводить захоплення історичною романтикою в міжнародних відносинах продемонструвало криваве ХХ століття (Гітлер, Муссоліні).

Вкотре Путін оголошує українців — тими самими росіянами, лише блудними вівцями, що відбилися від стада. А українців, які не погоджуються з його поглядами на минуле, він називає націоналістами та неонацистами. Для приведення реальності у відповідність до путінської картини світу, Росії необхідно будь-що позбутися цих незручних українців. На спосіб їх усунення вказує путінська риторика, яка демонізує громадян України, які є патріотами своєї країни. І вже не має значення, що таких неформатних для путінської картини світу українців є мільйони. Ми все це вже проходили у Радянському Союзі. 

Україна у міжнародних відносинах спирається на принципи та норми міжнародного права, у яких є все необхідне для обґрунтування територіальної цілісності та суверенітету нашої держави, її представленості на рівних у спільноті народів. 

ЩО НЕ ТАК У СЛОВАХ ПУТІНА

Російський президент стверджує, що Україна була повністю створена більшовиками на місці, де раніше була лише його «історична Росія». Диктатор загрожує нам декомунізацією, під якою він має на увазі демонтаж української державності. Цю маніпуляцію Путін повторює регулярно, її він запозичив у колись маргінальних чорносотенних авторів, які об'єднували українофобію та уявлення про єврейську більшовицьку змову проти «матінки-Росії».

Насправді творцем сучасної української державності є український національний рух, який визрівав протягом 19 століття і голосно заявив про себе на початку 20-го. Він мав глибоке культурне та історичне коріння, яке сягало часів, коли Московська держава ще не прийшла на українські землі.