Трагедія у Дніпрі - місяць потому: як держава-терорист зробила місто згуртованим і незламним

День 14 січня 2023 року у Дніпрі став одним з найтрагічніших в історії міста. Російська ракета, потрапивши у багатоповерхівку на Набережній Перемоги, зруйнувала 72 квартири та забрала життя 46 людей. Ще близько 80 дістали поранень, сотні містян залишились без житла. Оглядаючись на історію подій, ми бачимо не лише горе та відчай, а й приклади великої згуртованості українців, їх бажання допомогти один одному, та спроможність це зробити. Ця історія, яка стала для всього світу символом державного тероризму росії, одночасно увійде до літопису сили духу українців, яка є основою нашої Перемоги.
Охайна кухня, на якій більше ніколи не приготують обід. Двері, в які не постукають гості. Годинник, на якому назавжди зупинився час. Так виглядає житловий будинок №118 на Набережній Перемоги у Дніпрі, в якому продовжується життя — поруч з постійним нагадуванням про смерть. Місяць тому, 14 січня, тут зустрічали гостей, готували страви до сімейної вечері та розучували щедрівки до Маланки. А надвечір у цей будинок поцілила російська ракета Х22, яка змінила життя Дніпра.

Розбір завалів давно закінчився, проїзд біля будинку знову відкритий, у вцілілих квартирах міняють вікна. Але порожнеча на місці, де колись були два під'їзди багатоповерхівки, ні на мить не дає забути про страшний злочин держави-терориста.

Рятувальна операція

З перших секунд після ракетного удару містяни кинулись на допомогу. У дворі палали автівки. Але люди бігли звідусіль. Серед вогню та диму, ризикуючи потрапити під обвал уламків, витягали, кого могли, голіруч. Через кілька хвилин приїхали рятувальники. Вони почали тушити пожежі, розбирати завали та визволяли вцілілих. Постраждалим відразу надавали медичну допомогу, деяких відвозили до лікарень.

В перші години місто розгорнуло пункти харчування та обігріву, облаштувало шелтери. Містяни приносили чай, канапки, ковдри, теплі речі. Кожен допомагав як міг.

В рятувальній операції брали участь не лише люди. Фото собак на завалах зруйнованого будинку №118 в Дніпрі облетіли мережу. Ці песики — чотирилапі волонтери Павлоградського пошуково-рятувального загону “Антарєс”. Це єдина кінологічна організація в Україні, яка залучається Генштабом для пошуку людей, живих та загиблих, серед руїн. З середини грудня рятівники регулярно виїжджали на місця російських злочинів на Херсонщині, Миколаївщині, Харьковщині, Донеччині.

14 січня собаки-рятівники мали знову їхати на Херсонщину, але поїхали до Дніпра. На місці трагедії 22 години працювали 7 собак-універсалів разом з кінологами. В клубах ядучого диму, з постійним ризиком опинитися під уламками.

“Моментами ми й власних рук не бачили. А собаки працювали. На них пристрої сигнальні були. Жахливе видовище, коли в темряві в диму вони “пікали”. І купа цих звуків і світла від ліхтариків по завалах. Так собаки працювали. Вони справлялись зі своєю місією”, — розповідає кекрівниця загону “Антарес” Лариса Борисенко.

Безмежне горе

Цю світлину ви могли бачити не один раз. Моторошний кадр майже цілої жовтої кухні з фруктами у вазоні облетів мережу у перші дні після трагедії. За цим столом вранці 14 січня родина Кореновських вітала бабусю з днем народження. Мати з доньками снідали улюбленими вафлями та насолоджувались вихідним днем. Чоловік Ольги Кореновської Михайло, тренер з боксу, вже пішов на роботу: на цей день у нього були заплановані змагання. Вечір родина збиралась провести разом. Та цим планам не судилося втілитись у життя. 

Приблизно за годину до вибуху Ольга з дівчатами вийшли в магазин. Її чоловік вже повернувся з роботи. Його розшукували цілу добу. Спочатку по лікарнях, потім по моргах... Але даремно. Наступного дня, 15 січня, рятувальники знайшли тіло Михайла Кореновського під завалами будинку.

"Я до останнього сподівалась на краще. Та коли слідчий надіслав мені фото, я впізнала свого Михайла — за срібним ланцюжком з Архангелом Михайлом та кулоном з боксерськими рукавичками. В цей момент я зрозуміла, що сталось найстрашніше", — ділиться Ольга.

Наразі родині дуже допомагають колеги Михайла та небайдужі містяни, кожен чим може: від фінансової допомоги до банки меду для дівчаток. Сама Ольга поки що намагається зрозуміти, як жити далі. 

Ще одна світлина, зроблена у день трагедії. На ній — 24-річна Анастасія на руїнах своєї оселі. За кілька хвилин до удару дівчина відпочивала, а її батьки на кухні робили окопні свічки для військових. Вони загинули під завалами. 

Катерина Зеленська 20 годин пробула під завалами на морозі. Через вроджену глухоту жінка не могла навіть покликати на допомогу, але їй пощастило вижити. Її чоловік та маленький син загинули. 

Таких історій — десятки. Кожна деталь, кожна квартира, шафка чи годинник — це історія перерваного чи скаліченого життя мешканців будинку №118.

Дивовижні історії порятунку

Ольга Кримова пригадує, що з ранку 14 січня вся родина збиралася залишитися вдома. Але зненацька надійшло запрошення у гості. Залишаючи квартиру за 15 хвилин до ракетного удару, люди й гадки не мали, що цілою свою оселю бачать в останній раз. А коли доїхали до приятелів, які запросили у гості, навіть не могли повірити, що цей жах трапився саме з їх будинком. Відмовлялися вірити, що це реальність, навіть коли повернулися на місце вибуху и на власні очі побачили, що трапилося. Ольга каже, що події вона пам’ятає лише частково - все було наче у тумані.

Ірина Спесивцева побачила в телефоні повідомлення про ракетну загрозу. Вона боялася, що восьмирічний син Захар злякається вибухів, тому поспішила з ним додому. Вони встигли випити чаю… За лічені секунди до вибуху Захар пішов до своєї кімнати, а Ірина почала мити посуд.

Певно, її врятувало те, що вона була в кутку, біля стіни. Бо від кухні не залишилося майже нічого.
Жінку привалило бетонними конструкціями і арматурними кусками. Подивившись у вікно, Ірина побачила стовп вогню висотою у 9 поверхів. Вона досі не знає, як вижила і знайшла в собі сили встати. Вже потім жінка дізнається від медиків - в неї діагностували термічний опік всього тіла. Одяг від крові прилип до тіла. Побачивши мати, Захар закричав.

Але треба було якось вибиратися. Броньовані двері у під’їзд від вибуху погнулися, їх вдалося відкрити лише з третьої спроби. Але за ними були складені сходи і … вулиця. Від під’їзду майже нічого не залишилося. Вибратися через вікна мати з сином теж не змогли - там були грати. Ірина висунулася у вікно і почала звати на допомогу. ДСНС у той час евакуював людей ззовні - боялися ймовірного вибуху газу. На допомогу прийшли троє хлопців. Вони змогли піднятися по бетонній плиті, вирвали грати, забрали дитину через вікно і спустили вниз. А поранена жінка побігла за папкою з документами. 

Коли Ірина нарешті вибралася, незнайомий свідок відвіз мати з дитиною в лікарню. Період лікування розтягнувся на декілька тижнів. Реабілітація ще триває. Пройшло чимало часу, поки Ірина зрозуміла: те, що з ними трапилося - реальне диво. 

“По факту ця ракета розірвалась через стінку від моєї квартири. Це зафіксовано - вибух стався між 2 и 3 поверхом. Виявилося, що це в мене за стіною кухні”, - розповідає жінка. 

До свого зруйнованого помешкання Ірині дозволили зайти через два тижні після трагедії. Підіймалися по сходах через балкон. Нічого з речей не вціліло. Але спаслася 19-річна кішка Бася. Під час вибуху вона теж була на кухні. Ірина кликала її, але Бася не відгукнулася. Пізніше пожежники знайшли тваринку в підвалі. Вона була в поганому стані - зневоднення, стрес та обмороження. Окрім Басі, в родині був шиншила Сєня. Це той самий, якого заступник мера Михайло Лисенко передав у відділ поліції, поки не знайдуться власники. 

Допомога волонтерів

В перші хвилини після трагедії містяни кинулися допомогати постраждалим. Хто чим міг.

Адвокатка Юлія Сегеда прийшла до зруйнованого будинку 14 січня. І наступні три дні залишалась тут, щоб безоплатно консультувати постраждалих з юридичних питань. Вона розповідала, як правильно подати заяву до поліції та разом з літніми людьми заповнювала заявку в “Дії”. Зараз Юлія продовжує консультувати понад півсотні людей і відповідає на питання постраждалих у власному телеграм-каналі. Перші три доби люди звертались фактично з одним запитанням – як їм діяти для того, щоб отримати житло і відновити документи.

Квартира Вікторії Таніч розташована навпроти будинку, куди поцілила російська ракета. Під час удару її оселя перетворилася на суцільну руїну, але дівчина каже - це дрібниці… Вона стала волонтеркою у пункті незламності “Єдність”, що надав перший прихисток постраждалим.

З 14 січня до пункту “Єдність”, що розгорнули у дитячо-юнацькому центрі “Штурм”, звернулося більше тисячі людей.

“Допомога почала надходити в лічені хвилини. Нам завезли 100 разкладачок, 100 подушок. Ми готові були прийняти 100 людей, тих, хто опинився у важкій ситуації. Люди почали йти сюди і казати: ми готові допомогти. Несли речі, харчі, одежу, засоби гігієни. Це приміщення було пусте і коли люди все принесли за добу, у нас була гора всього необхідного 3,5 метри заввишки,” - розповідає Ірина Герліванова, директор дитячо-юнацького центру «Штурм», керівник Пункту незламності.

Ввечері 14 січня до пункту незламності “Єдність” звернулися близько 40 постраждалих, але на ніч не залишився ніхто. Адже дніпряни запропонували людям, яких російські терористи позбавили житла, поселитися в їх власних домівках. 

Штаби допомоги постраждалим були розгорнуті й в інших школах та дитячих садочках поблизу місця трагедії. В них привезли ліжка, облаштували душові кабінки. І таким чином створили шелтери для того, щоб люди мали де переночувати у перші кілька діб. Пізніше деяких людей заселили до гуртожитків Будівельної академії. Але мало хто скористався цією пропозицією. Було дуже багато запрошень від дніпрян тимчасово заселитися в їх квартири з меблями та посудом.

У штабах допомоги працювали психологи, медики. Представники Міграційної служби, ЦНАПів, співробітники міської ради допомагали з відновленням документів.

Відбудова зруйнованого життя

У Дніпрі працює комплексна програма соціальної підтримки, прийнята міськрадою. Вона дозволяє надати необхідну допомогу всім постраждалим та реалізується як за бюджетні, так і за спонсорські кошти. В рамках програми родини, що втратили родичів, отримають адресну матеріальну допомогу. Крім того, місто забезпечило низку безоплатних послуг, пов’язаних з похованням. 

Всі, хто втратив житло, отримають соціальну допомогу: 1 млн грн від міста Дніпро та 1 млн грн від Дніпропетровської області. Це гроші, які міська та областа ради виділили з бюджетів громад і сума, яку отримає кожен з постраждалих. Виплати будуть здійснені, коли завершиться оформлення документів. 

Бізнес Дніпропетровщини, України, іноземні компанії перераховували понад 100 млн грн. Благодійний фонд Kiddo передаватиме їх постраждалим.

Ремонт частини будинку, у якій живуть люди

Від вибуху російської ракети, яка зруйнувала під’їзд дев’ятиповерхівки, повилітали шибки у сусідніх будинках. У першу добу комунальні служби затягли вибиті вікна плівкою чи дошками. На сьогодні вже замінено більшість вибитих рам.

На другу після трагедії добу у вцілілі квартири подали електрику. На четверту - опалення. Через тиждень - газ. На сьогодні в будинку працюють всі ліфти. Виняток - сусідній зі зруйнованим під'їзд. Він потребує суттєвого ремонту. Оплатить ремонт компанія Нова Пошта”. 

Хоча вся Україна намагається допомогти постраждалим, загиблих не повернути. Постраждалі одужують та виходять з лікарень. Але в їхніх душах рана. Така ж велика, як рана на тілі Дніпра від зруйнованого будинку. І всі, хто зазнав цієї травми, потребують підтримки. Як це зробити правильно, Інформатор писав тут.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.